< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Оцінка впливу на навколишнє середовище

Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на нове будівництво і реконструкцію будинків і споруд цивільного призначення та на нове будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення об'єктів виробничого призначення в Україні має відповідати положенням законодавства, регіональних і місцевих правил забудови, а також вимогам нормативів і нормативних документів. Проектні й вишукувальні роботи виконуються на підставі договорів (договір – основний організаційно-правовий документ, який регламентує взаємовідносини між замовником та проектувальником), укладених між замовниками (замовник – інвестор або інша юридична (фізична) особа, яка за дорученням інвестора видає замовлення на виконання проектно-вишукувальних робіт і на будівництво об'єкта, укладає договори (контракти), контролює хід будівництва, здійснює технічний нагляд, приймає закінчені роботи, проводить розрахунки та здає об'єкт в експлуатацію) і проектувальниками.

Проектування об'єктів здійснюється на підставі архітектурно- планувального завдання, технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта, завдання на проектування й інших необхідних даних. Завдання на проектування включає вимоги щодо розроблення тому (розділу) "Оцінка впливів на навколишнє середовище", вимоги з енергозбереження й енергоефективності, дані про новітні технології тощо. Для технічно нескладних об'єктів, а також об'єктів з використанням проектів масового та повторного застосування І та II категорій складності проектування здійснюється: в одну стадію – робочий проект (РП); у дві стадії – для об'єктів цивільного призначення – ескізний проект (ЕП), а для об'єктів виробничого призначення – техніко-економічний розрахунок (ТЕР) та для обох – робоча документація (Р). Для об'єктів III категорії складності проектування здійснюється в дві стадії: проект (П) та Р. Для об'єктів IV та V категорій складності проектування виконується в три стадії: для об'єктів цивільного призначення – ЕП, а для об'єктів виробничого призначення – техніко-економічне обгрунтування (ТЕО), проект і робоча документація. Ескізний проект розробляється для принципового визначення вимог до містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних і функціональних рішень об'єкта, підтвердження можливості створення об'єкта цивільного призначення. ТЕО розробляється для об'єктів виробничого призначення, які потребують детального обгрунтування відповідних рішень та визначення варіантів і доцільності будівництва об'єкта. ТЕР застосовується для технічно нескладних об'єктів виробничого призначення. При підготовці ТЕО (ТЕР) повинна здійснюватись всебічна оцінка впливів планованої діяльності на стан навколишнього середовища. Матеріали ОВНС, оформлені у вигляді тому (розділу) документації, є обов'язковою частиною ТЕО (ТЕР). ТЕР виконується у скороченому обсязі в порівнянні з ТЕО відповідно до характеру об'єкта та вимог завдання. ТЕО після погодження і схвалення (при тристадійному проектуванні) або ТЕР після затвердження (при двостадійному проектуванні) за встановленим порядком є підставою для розробки наступної стадії проектування. Проект є інтегруючою стадією проектування і складається з двох частин – затверджувальної й робочих креслень. Затверджувальна частина складається з пояснювальної записки, до складу якої входять матеріали ОВНС. Проектна документація (ЕП, ТЕО, ТЕР, Π, РП) затверджується за наявності позитивного комплексного висновку державної експертизи (проводиться службами Укрінвестекспертизи як відповідальним виконавцем із залученням представників органів державного нагляду з питань екології, санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, пожежної безпеки, охорони праці й енергозбереження). В документі про затвердження (наказ, розпорядження або рішення) наводяться основні дані й техніко-економічні показники.

Відповідальні за виконання ОВНС планової господарської діяльності в Україні є розробники ТЕО конкретного проекту. Проектанти готують передбачену природоохоронним законодавством документацію, яка потім оцінюється членами експертної комісії ДЕЕ з погляду достовірності, повноти, відповідності нормам природокористування і достатності запропонованих технічних систем екологічної безпеки. До складу ТЕО як самостійний входить том (розділ) "Оцінка впливу на навколишнє середовище", який містить характеристику сучасного стану довкілля, перелік джерел впливів, їхній вплив на довкілля і населення, прогноз можливих наслідків впливу на довкілля, соціально-економічні й медико-гігієнічні умови, а також опис додаткових заходів, що знижують негативні наслідки впливів на різних етапах інвестиційного циклу. Окреме завдання представляє облік висхідного забруднення, складання й аналіз програми моніторингу для всіх етапів господарської діяльності – будівництва, пусконаладки, експлуатації аж до ліквідації й наступної реабілітації. При проектуванні одночасно повинні виконуватися умови підтримки економічної стабільності, соціальної справедливості й екологічної безпеки. Прогнозтичні моделі розвитку територіальних утворень у найближчому і віддаленому майбутньому дозволяють формалізувати цілі розвитку суспільства й віддати перевагу тим стратегіям, які забезпечують поетапне досягнення цих цілей з дотриманням балансу інтересів і своєчасним виявленням і зняттям існуючих протиріч. Останнє особливо важливе в силу взаємної обумовленості головних завдань соціально-економічного розвитку будь-якої території, одним з вирішальних чинників стійкості якого є підтримка екологічної безпеки.

У результаті виконаного аналізу ризику необхідно дати оцінки рівням прийнятних антропогенних впливів і сформулювати екологічні обмеження для коректування проектних рішень. У контексті зведеного проекту це повинно призводити до обліку збитку довкіллю й здоров'ю населення при створенні об'єкта, у тому числі й при впливах надзвичайного характеру. Необхідність введення екологічних обмежень і заходів обгрунтовується вимогами природоохоронного законодавства із запобігання негативних результатів впливу об'єкта на екосистеми і здоров'я населення, щоб потім не довелося з більшими витратами виправляти наслідки. Слід зазначити, що нині розрахунковий аналіз зміни екологічного стану будь-якої території України не може бути проведений у принципі, оскільки наявні за останнє десятиліття ряди спостережень відображають регресивну економічну ситуацію. Принципово важливим для обгрунтування проекту є встановлення гранично допустимого погіршення екологічної обстановки при максимально можливому варіанті розвитку економіко-соціальних систем і вибір критеріальної й нормативної бази для оцінки екологічних ризиків. Необхідно зазначити, що при поєднанні ризиків різної природи і від різних джерел можливе провокування надзвичайних ситуацій. Сукупні зміни у довкіллі при реалізації (часто синхронній) усіх чи більшості технічних проектів виникають через те, що багато з них впливають один на одного. З урахуванням зв'язку між надійною безпечною експлуатацією промислових об'єктів та їх взаємним впливом обгрунтовуються пропозиції із здійснення адекватних спостережних і природоохоронних заходів, що сприяють забезпеченню екологічної безпеки на території розміщення. Нераціональне використання територій і непродумане господарювання стають причиною зниження цінності об'єкта, тому досить важливо мати універсальну регулюючу систему управління і штрафів, що базується на розроблених методиках оцінки екологічних навантажень. Аналіз матеріалів з поточного і ретроспективного стану довкілля в регіоні й країні та існуючої критеріальної бази обгрунтовує попереднє формулювання узагальнених критеріїв, що враховують чинники ризику: токсичність виробництва, види й обсяги відходів, обіг відходів у природних середовищах, чисельність працюючих, стан захисних зон, ареали і шлейфи забруднення. Функціональне зонування території (сільськогосподарські, селітебні, рекреаційні й промзони, особливості забудови й озеленення) та спеціалізація промзон дозволяють досліджувати вплив рівнів навантажень на повітря, воду і грунт різних районів, а через транспортні потоки і взаємні транскордонні впливи оцінити і перерозподіл антропогенних навантажень між районами.

Будь-яка планована для реалізації господарська діяльність повинна бути екологічно обгрунтована. Екологічне обгрунтування – сукупність оцінок і наукових прогнозів екологічної небезпеки для екосистеми і населення від планованої господарської й іншої діяльності. Одним з видів екологічного обгрунтування є ОВНС, призначена для аналізу найбільш важливих з погляду потенційного впливу на довкілля видів діяльності. ОВНС є правовим процесом, обов'язковим при розробці будь-якого проекту. Проведення ОВНС в Україні регламентується "Конвенцією про оцінку впливу на довкілля в транскордонному контексті", ДСТУ ISO-14001-97, ДБН А.2.2-3-2012, ДБН А.2.2-1-2003 ДБН В.2.4-2-2005, "Методикою розроблення оцінки впливу на навколишнє природне середовище для об'єктів поводження з твердими побутовими відходами" та низкою інших нормативно-правових документів (Додаток 1) (вони встановлюють порядок підготовки, розроблення і розгляду матеріалів проекту ОВНС, що додається до проектної документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення об'єктів, а також основні вимоги до складу й змісту цих матеріалів). При розгляді, чи може той чи інший вид планованої діяльності шкідливо транскордонно впливати, Конвенцією рекомендується використовувати наступні критерії: 1) масштаби впливу – враховуються в тому випадку, якщо впливи планованих видів діяльності охоплюють значні території; 2) район впливу – враховується в тому випадку, коли види діяльності плануються для реалізації На територіях особливо чутливих чи важливих з екологічної точки зору районах чи у безпосередній близькості від них (наприклад, водно-болотні угіддя, заповідники, національні парки і державні заказники; зони, що представляють особливий науковий інтерес, – пам'ятники археології, культури чи історії) або можуть суттєво впливати на населення; 3) наслідки – враховуються в тому випадку, коли плановані види діяльності потенційно шкідливо впливають, що у свою чергу тягне за собою шкідливі наслідки для населення, цінних видів флори, фауни й організмів, загрожує існуючому стану району і призводить до виникнення антропогенного навантаження, яке перевищує рівень стійкості середовища до зовнішнього впливу. Для офіційного затвердження проекту необхідне проведення його ЕО, яка включає ОВНС і ДЕЕ (проводиться з метою аналізу матеріалів ОВНС разом з іншою проектною документацією та для ухвалення рішення про відповідність планованої діяльності екологічним вимогам, а також для визначення можливості попередження несприятливих наслідків впливу цієї діяльності на довкілля).

Мета проведення ОВНС – визначення характеру і масштабів, ступеня небезпеки всіх потенційних видів впливів планованої господарської діяльності на довкілля і здоров'я населення, оцінка екологічних, економічних і соціальних наслідків цього впливу, розгляд альтернативних проектних рішень, включення в них заходів із запобігання чи пом'якшення впливів на довкілля, а також врахування громадської думки. Порядок проведення ОВНС на кожній стадії включає підготовку заяви (декларації) про наміри; складання попереднього варіанта матеріалів ОВНС; власне ОВНС. В декларації викладаються основна концепція господарської діяльності й принципові положення з очікуваного рівня впливів. Попередній варіант ОВНС розробляється підрядником до оформлення акта вибору майданчика з метою виявити наслідки від пропонованої діяльності й чинники, які будуть мати суттєвий вплив.

Кожний із проектів реалізації будь-якого виду господарської діяльності формально включає у себе кілька стадій, починаючи із заяви про наміри і передінвестиційного обґрунтування, ТЕО і ТЕР та закінчуючи робочим проектуванням. На кожній стадії проведені оцінки відрізняються одна від одної як глибиною опрацювання матеріалів, так і характером висновків, що завершують ОВНС. На етапі, коли потрібно тільки обґрунтування допустимості даної діяльності, мета ОВНС – показати екологічну можливість її проведення і сформулювати передумови виникнення тих чи інших екологічних проблем, що пов'язані як з регіональними особливостями території, так і з галузевою специфікою діяльності. На передінвестиційній стадії ОВНС проводиться на варіантній основі й містить інформацію, достатню для визначення екологічного ризику реалізації проекту. На цій стадії обґрунтування будівництва промислових підприємств й інших об'єктів досить складання декларації про наміри, яка повинна містити основні показники впливу на довкілля (скидання, викиди, утворення відходів) і заходи з мінімізації цього впливу. Передпроектна стадія ґрунтується на детальному аналізі висхідного матеріалу про джерела впливу, природні особливості території, її історико-культурній спадщині, стані екосистем у зоні впливу пропонованої діяльності. Одночасно повинно бути виконане детальне обґрунтування вибору місця розміщення об'єкта. У складі ОВНС повинні міститися рекомендований перелік природоохоронних заходів і попередня оцінка екологічного ризику розміщення об'єкта. Аналіз проводиться на варіантній основі. На першому етапі розробки ОВНС здійснюється попередня оцінка і складається технічне завдання. На другому етапі проводяться дослідження і готується попередній варіант матеріалів ОВНС. Він повинен бути представлений на розгляд громадськості, яка висловлює стосовно нього свої пропозиції й зауваження. На третьому етапі після громадських слухань готується остаточний варіант ОВНС (повинен включати інформацію про зауваження і пропозиції, а також протоколи громадських слухань), який затверджується замовником і в складі проектної документації надаються на ДЕЕ. Матеріали ОВНС також надаються громадськості.

Проектна стадія повинна містити вичерпну інформацію про вплив планованої діяльності на довкілля у проектних умовах і при виникненні аварійних ситуацій. На цій стадії основна увага приділяється детальній характеристиці екосистем у зоні впливу об'єкта, прогнозу змін стану довкілля в результаті реалізації діяльності, обгрунтуванню природоохоронних заходів, комплексній оцінці екологічного ризику та розробці показників екологічно безпечного і раціонального природокористування у зв'язку з пропонованою діяльністю. Об'єктами досліджень є атмосферне повітря, ґрунти, підземні й поверхневі води, рослинність і тваринний світ. У цей комплекс входять дослідження історико-культурних і соціально-економічних умов території. Суттєве значення надається пошуку на даній території джерел впливу й кількісній оцінці їх інтенсивності, а також розробці програми екологічного моніторингу і виробничого екологічного контролю на всіх етапах планованої діяльності та програми проведення післяпроектного аналізу реалізації господарських рішень. Мета виробничого екологічного контролю – організація регулярних спостережень за стаціонарними джерелами викидів, скидів, впливами на геологічне середовище, на підземні води та ґрунти (його результати слугують основою удосконалення технологій для мінімізації шкідливого впливу на довкілля). Порядок проведення ОВНС може бути спрощений тільки для тих видів діяльності, які не мають значимих екологічних наслідків і не є об'єктом ДЕЕ державного рівня. Для всіх інших видів діяльності застосовується звичайна процедура.

При підготовці технічного завдання на проведення ОВНС замовник: готує і надає в органи влади обгрунтовуючу документацію (включає загальний опис планованої діяльності, мету її реалізації; терміни здійснення і плановане місце розміщення на адміністративній території, можливість транскордонного впливу, відповідність територіальним і галузевим планам і програмам, можливі альтернативи; опис умов реалізації проекту); попередньо інформує громадськість про плановану діяльність; збирає і документує попередню інформацію про стан довкілля, його найбільш уразливі компоненти і про можливі значимі впливи на нього (потреби в земельних ресурсах, відходи, навантаження на транспортну й інші інфраструктури, джерела викидів і скидів) і заходи щодо зменшення чи запобіганню цих впливів; проводить попередні консультації з метою визначення учасників процесу ОВНС, у тому числі зацікавленої громадськості; виконує попередню оцінку впливів на довкілля. На будь-якій стадії розробки проектної документації замовник (інвестор) готує технічне завдання, у якому перелічуються характеристики об'єкта чи виду планованої діяльності (що, де, як і коли буде побудовано); плановані природоохоронні технології; вимоги до рівнів їх впливу на довкілля і здоров'я населення. В основі технічного завдання лежать результати попередньої оцінки впливу. Розробник ОВНС оцінює існуючий і прогнозний рівень впливів, передбачає технічні й організаційні заходи попереджувального і ліквідаційного характеру. У технічному завданні також вказуються терміни проведення ОВНС, основні методи проведення оцінки, план проведення консультацій із громадськістю, основні завдання при проведенні оцінки, передбачуваний склад і зміст матеріалів з ОВНС.

Порядок виконання та підготовки матеріалів ОВНС повинен відповідати загальній технологічній схемі інвестиційного процесу будівництва (табл. 5.1):

  • – замовник визначає виконавця ОВНС;
  • – замовник і виконавець ОВНС складають, погоджують і публікують Декларацію (Заяву) про наміри (Додаток 2) із зазначенням переліку очікуваних впливів планованої діяльності; проводять збір і систематизацію наявних матеріалів про стан довкілля, середовища життєдіяльності населення і господарської діяльності відповідно до переліку впливів; складають завдання на розроблення ОВНС (Додаток 3) з обгрунтуванням обсягів робіт залежно від небезпеки для навколишнього середовища планованої діяльності, її альтернативи (включаючи відмову від зазначеної діяльності), варіантів розміщення і стану довкілля;
  • – виконавець ОВНС виконує роботи відповідно до завдання на розроблення ОВНС і за результатами цих робіт готує разом із замовником Заяву про екологічні наслідки діяльності;
  • – при виконанні ОВНС для видів діяльності й об'єктів, замовник або, за його дорученням, виконавець через органи місцевої влади інформує населення про плановану діяльність, визначає місце і порядок проведення громадських слухань, збирає звернення громадян, здійснює розгляд і врахування зауважень і пропозицій;
  • – замовник чи, за його дорученням, генпроектувальник подають матеріали ОВНС у складі проектної документації на узгодження і комплексну державну експертизу відповідно до чинного законодавства.

У розробників, що приступають до проведення ОВНС проекту, вже є деякі матеріали, які характеризують задум пропонованого проекту (Заява про наміри інвестора, екологічні вимоги до об'єкта, екологічне обгрунтування інвестицій, результати моніторингу і довідкові дані, що характеризують власне проект і його ТЕО). Ці матеріали слугують основою розвитку дослідження технічних рішень, починаючи з вибору майданчика розміщення об'єкта і закінчуючи програмами екологічного моніторингу і післяпроектного екологічного менеджменту. Том (розділ) ОВНС (виконується розробником як обов'язкова частина ТЕО проекту) повинен містити такі підрозділи:

  • – підстави для проведення ОВНС;
  • – фізико-географічні особливості району і майданчика будівництва об'єкта проектування;
  • – загальна характеристика об'єкта проектування;
  • – оцінка впливів планованої діяльності на навколишнє природне середовище;
  • – оцінка впливів планованої діяльності на навколишнє соціальне середовище;
  • – оцінка впливів планованої діяльності на навколишнє техногенне середовище;
  • – комплексні заходи щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища і його безпеки;
  • – оцінка впливів на навколишнє середовище під час будівництва;
  • – заява про екологічні наслідки діяльності.

Таблиця 5.1

Виконання ОВНС у схемі інвестиційного процесу будівництва

Етап

Зміст етапу проектування і будівництва

Зміст етапу ОВНС

1

2

3

Прийняття інвестором рішення про будівництво

Передінвестиційні дослідження

1

Підготовка висхідних даних щодо об'єкта, наміченого до будівництва; визначення виробничої програми, інвестиційних намірів, потреб у сировині, енергоресурсах і кадрах тощо; передпроектні розроблення

Складання Заяви про наміри. Попередня оцінка впливу об'єкта проектування на навколишнє середовище

2

Розроблення варіантів розміщення об'єкта з урахуванням стану навколишнього середовища й інженерної підготовки території

Складання короткої ОВНС до матеріалів вибору і відведення земельної ділянки майданчика (траси) будівництва

3

Складання і узгодження завдання на розроблення ТЕО інвестицій, ЕП

Складання завдання на розроблення матеріалів ОВНС (додаток 3) у складі завдання на розроблення ТЕО інвестицій, ЕП

4

Розроблення ТЕО інвестицій, ЕП в обсязі, встановленому нормативними документами

Розроблення матеріалів ОВНС у складі ТЕО інвестицій, ЕП і проведення громадських слухань. Складання заяви про екологічні наслідки діяльності

5

Узгодження і затвердження ТЕО інвестицій, ЕП

Комплексна державна експертиза і подження матеріалів ОВНС у складі ТЕО інвестицій або ЕП. Передача Заяви про екологічні наслідки діяльності в місцеві органи влади

Проектування

6

Складання і узгодження завдання на розроблення проекту (робочого проекту)

Підготовка завдання на розроблення матеріалів ОВНС у складі завдання на розроблення проекту (робочого проекту) з урахуванням змін проектних рішень проти прийнятих у ТЕО інвестицій, ЕП або зміну містобудівній ситуації

7

Розроблення проекту (робочого проекту)

Виконання ОВНС у повному обсязі, якщо вона не проводилася на попередніх етапах, або уточнення ОВНС відповідно до складу проекту (робочого проекту)

8

Узгодження і затвердження проекту (робочого проекту)

Комплексна державна експертиза та узгодження матеріалів ОВНС відповідно до вимог чинного законодавства

9

Розроблення робочої документації

Уточнення матеріалів ОВНС при змінах технології виробництва і проекту виконання будівельно-монтажних робіт тощо, представлення їх на узгодження та державну експертизу

Будівництво

10

Будівництво об'єкта

Отримання дозволу на будівництво. Реалізація заходів згідно з матеріалами ОВНС

Експлуатація

11

Освоєння проектної потужності (післяпроектний аналіз)

Оцінка ефективності природоохоронних і захисних заходів згідно з матеріалами ОВНС, уточнення матеріалів ОВНС та проведення після проектного аналізу за необхідності

Зазвичай ОВНС передбачає кілька стадій: виявлення необхідності й ступеня деталізації ОВНС; попередня оцінка впливу, визначення найбільш важливих видів екодеструктивної діяльності для їх оцінки; дослідження впливу проекту на довкілля; складання висновку про вплив на довкілля; рецензування фахівцями отриманих результатів, формування висновків про можливість реалізації чи не реалізації проекту, виявлення альтернатив розвитку (змін) проекту чи його повної заміни; моніторинг впливу і післяпроектний аналіз/аудит (ревізія післяпроектної діяльності). Основними завданнями ОВНС є: загальна характеристика існуючого стану території району і майданчика будівництва, де планується здійснити плановану діяльність; розгляд і оцінка екологічних, соціальних і техногенних чинників, санітарно-епідемічної ситуації, конкурентноможливих альтернатив планованої діяльності й обгрунтування переваг обраної альтернативи та варіанта її розміщення; визначення переліку можливих екологічно небезпечних впливів і зон впливів планованої діяльності на довкілля за варіантами розміщення; визначення масштабів і рівнів впливів планованої діяльності на навколишнє середовище; прогноз змін стану довкілля відповідно до переліку впливів; визначення комплексу заходів щодо попередження або обмеження небезпечних впливів планованої діяльності, необхідних для дотримання вимог природоохоронного та санітарного законодавств й інших законодавчих і нормативних документів, які стосуються безпеки довкілля; визначення прийнятності очікуваних залишкових впливів на навколишнє середовище, що можуть бути за умови реалізації всіх передбачених заходів; складання Заяви про екологічні наслідки планованої діяльності.

Для вибору земельної ділянки для будівництва місцевими органами виконавчої влади за зверненням замовника (надається "Заява про наміри") створюється комісія (входять представники замовника проектної документації, проектувальника, місцевого органу землевпорядкування, виконавчого органу місцевого самоврядування (до відання якого відноситься земельна ділянка, органів містобудування та архітектури, охорони довкілля, державного санітарного нагляду, а для об'єктів виробничого призначення – також представники територіальних організацій у промисловому будівництві, промисловому транспорті, газопостачанні, комунальному теплопостачанні, водопостачанні, каналізації й промислових гідротехнічних спорудах, інших органів державного нагляду залежно від специфіки об'єкта). Земельна ділянка для будівництва вибирається згідно з земельним, водним, лісовим й іншим законодавством на підставі загальних відомостей про геологічні й гідрогеологічні умови земельної ділянки та орієнтовну загальну оцінку впливу об'єкта на довкілля. Результатом роботи комісії є "Акт вибору майданчика" із зазначенням місця розташування земельної ділянки для будівництва. Процес вироблення рішень стосовно об'єкта, для будівництва якого потрібна земельна ділянка, розбивається на два етапи. Перший етап – від моменту звернення замовника в орган влади із проханням про надання земельної ділянки до ухвалення останнім рішення про підписання Акту вибору деякої ділянки; другий етап – від акту вибору ділянки до прийняття органом влади рішення про надання ділянки заявникові. У цей період часу замовник повинен розробити і затвердити необхідну проектну документацію для початку реалізації планованої діяльності. Етап проектування, у свою чергу, поділяється на дві стадії – стадію розробки ТЕО (для великих і складних об'єктів) і/чи проекту будівництва підприємства і стадію підготовки робочої документації (робочого проекту, робочих креслень тощо). При розробці документації вибору майданчика планованої діяльності повинні бути враховані: регіональні природні особливості території, її ресурсний потенціал; стан екосистем, їхня стійкість до можливого впливу, здатність до відновлення; характеристика транспортної інфраструктури; енергозабезпеченість; відповідність технічним мовам проекту; перспективи соціально-економічного розвитку території; наявність історичних, культурних, етнічних й інших традицій місцевого населення. Як додаток до зазначеного надають рекомендації з розробки екологічного обгрунтування у проектній документації, пропозиції з вивчення природних особливостей території на подальших етапах проектування та пропозиції з організації локального (виробничого) екологічного моніторингу. Попередня ОВНС при виборі майданчика розміщення об'єкта включає аналіз вивченості території й достатності висхідної інформації про її природні й історичні особливості, стан компонентів довкілля, перевірку можливості природокористування, виходячи з екологічного потенціалу території та стану екосистем, виявлення масштабу і рівня впливу при звичайних режимах експлуатації об'єкта й аварійних ситуацій, прогноз змін стану компонентів довкілля, активності природних процесів, а також наслідків цих змін для людини. Пріоритетним при виборі майданчика розміщення об'єкта повинен бути варіант, де прогнозований екологічний ризик планованої діяльності буде мінімальним. Якщо у процесі виконання ОВНС з'ясовується, що здійснення проекту за обраною технологією чи на обраній ділянці може призвести до неприпустимих наслідків, необхідно, переглянувши ухвалене рішення, повернутися до раніше відкинутих альтернатив. Для того, щоб забезпечити реальний розгляд альтернатив при прийнятті рішень декількох рівнів, ЕО повинна відбуватися паралельно із процесом планування і проектування при тісній взаємодії відповідних виконавців.

Технологія проведення ОВНС полягає в наступному: на початку кожного етапу використовується необхідний для вироблення рішень для об'єкта "вхідний" документ, який відповідає відповідним вимогам, а в результаті повинен бути сформований документ, який містить результати того, що пророблено в ході даної операції; процес ОВНС для основних етапів повинен збігатися зі стадіями процесу проектування. Без достовірної багатопланової інформації планування проведення ОВНС неможливе. Збір відомостей за обсягом ОВНС включає у себе пошук загальної та спеціальної інформації. Завжди необхідне попереднє сортування даних за достовірністю. Дані з офіційних джерел вирізняються низкою недоліків, зокрема: мережа спостережень надзвичайно рідка і не відповідає рівню мінливості досліджуваних процесів; координатна прив'язка станцій на водоймах не має GPS-забезпечення, що визначає погану відтворюваність результатів; спостереження виконуються дискретно (що неприйнятно для гідрохімічного контролю, оскільки мінливість техногенних впливів у часі багаторазово перевершує інтервали спостережень); методи аналізу часто архаїчні й метрологічно не забезпечуються. З урахуванням цих обмежень виявляють пробіли в даних і планують одержання недостатнього матеріалу. Джерелами висхідної інформації можуть бути: матеріали спеціально уповноважених державних органів з питань екології та їх територіальних підрозділів; опубліковані та фондові матеріали наукових організацій і відомств; дані статистичної звітності й екологічного моніторингу; дані раніше проведених інженерних вишукувань і польових обстежень; техніко-економічні й екологічні дані об'єктів-аналогів; розрахунки й моделі прогнозів; результати розрахунку ризиків; дані довідкової літератури тощо. Окрім того, повинні бути визначені й описані найбільш важливі складові соціально-економічної обстановки у районі здійснення проекту, оскільки при проведенні ОВНС навколишнє середовище розглядається як єдина природно-соціальна система. Як висхідну інформацію варто також використовувати кадастрові мали природних ресурсів, мали і мапи-схеми компонентів довкілля (грунтові, геоботанічні, тваринного світу тощо), мали захищеності ґрунтових вод; банки даних стосовно відходів виробництва і споживання. Досить часто необхідну інформацію приносить вивчення даних про вплив об'єктів-аналогів на довкілля при будівництві й експлуатації, у тому числі: види впливу, їх характеристики; надійність технологічного устаткування і процесів; дані про можливі аварійні ситуації й заходи з їх ліквідації; чинник часу – термін будівництва і тривалість експлуатації; культура виробництва на об'єкті; санітарно- гігієнічні, соціально-економічні аспекти створення і функціонування об'єкта.

Розглянемо сутність збору спеціальних відомостей про об'єкт. Хімічний вплив нормується через ГДК шкідливих речовин у середовищах і компонентах екосистем. Фізичні впливи (електромагнітні, радіаційні, шумові, теплові тощо) обмежуються через ГДР і ГДД. Якість довкілля та його компонентів оцінюється через систему різного роду індексів (ІЗА, ІЗВ тощо). Відповідно з цими обмеженнями розробляються розміри СЗЗ зелених зон міст і джерел водопостачання. Виконується нормування індивідуального і групового ризику при різного роду надзвичайних ситуаціях. Для характеристики небезпечних антропогенних процесів розглядаються технологічні особливості виробництва, наявність пріоритетних забруднювачів, можливість обмеження прямого впливу на довкілля, виконуються нормування і стандартизація в області обігу відходів виробництва і споживання. Техногенні й природно-техногенні чинники небезпечних впливів включають різні надзвичайні ситуації, що супроводжуються впливом викидів небезпечних речовин. Чималу небезпеку створюють природні явища і процеси, до яких, зокрема, відносяться бокова ерозія, карст, формування депресійних п'єзометричних лійок у межах гідрогеологічних басейнів, яроутворення. Особлива категорія небезпек – зони потенційного екологічного ризику, які представлені такими ділянками території, де концентруються атмосферні випадання забруднюючих речовин не залежно від характеру джерел емісій. В ТЕО розробляються основні показники, що лімітують шкідливі впливи на довкілля – ГДВ і ГДС забруднюючих речовин, а також ГДРВ. За їх допомогою виконується аналіз ефективності систем екологічної безпеки (очисних споруд, газоочистки, акустичного захисту, утилізації й зберігання відходів).

До підрозділу "Підстави для проведення ОВНС" включають: відомості про документи, що є підставою для розроблення матеріалів ОВНС у складі інвестиційної програми чи проекту будівництва; перелік джерел потенційного впливу планованої діяльності на довкілля з урахуванням її альтернативних варіантів; стислу характеристику видів впливів планованої діяльності на навколишнє середовище та їх перелік, визначений у "Заяві про наміри"; перелік екологічних, санітарно-епідеміологічних, протипожежних і містобудівних обмежень; дані щодо ставлення громадськості й інших зацікавлених сторін до планованої діяльності й пов'язаних з нею проблем; перелік використаних нормативно-методичних документів; опис методів прогнозування динаміки показників навколишнього середовища та обґрунтування розрахункових періодів прогнозу; перелік і стислий аналіз попередніх погоджень і експертиз; перелік джерел інформації, використаних при розробленні матеріалів ОВНС. Підрозділ "Фізико-географічні району і майданчика розміщення об'єкта проектування" містить опис фізико-географічних умов, рельєфу місцевості, дані про наявність об'єктів ПЗФ, узагальнену характеристику флори і фауни, характеристику розподілу всіх негативних чинників у зоні впливів планованої діяльності. Опис повинен показувати всі недоліки наявної інформації та вказувати області необхідних подальших спеціальних досліджень і вишукувань. Програми вишукувань і досліджень для проектування в районах можливих ділянок здійнення планованої діяльності готуються і виконуються при нестачі інформації екологічного змісту, а також для обґрунтування рекомендацій з проведення післяпроектного аналізу реалізації пропонованої діяльності. У їх склад входить широкий комплекс таких робіт: 1) збір, обробка й аналіз опублікованих, фондових, а також статистичних даних і матеріалів про стан природного середовища, пошук об'єктів- аналогів, що функціонують у подібних природних і екологічних умовах; 2) геоекологічне дешифрування аерокосмічних матеріалів, на основі яких розглядається комплекс питань, пов'язаних з виявленням ділянок розвитку небезпечних процесів і явищ, встановленням техногенних елементів ландшафтів і господарської інфраструктури, плануванням порядку проведення польових вишукувань; 3) рекогносцирувальне обстеження території з покомпонентним описом природного середовища і ландшафтів у цілому, а також із спостереженнями за станом наземних і водних екосистем, джерел і ознак забруднення; 4) проходження гірничих виробок для одержання геоекологічної (еколого-геологічної) інформації, що включає оцінку інженерно-геологічних умов (складу й інженерно-геологічних характеристик гірських порід) з погляду ризику забруднення і розвитку небезпечних геологічних процесів і явищ, відбір проб ґрунтів, визначення ймовірності емісій газоподібних полютантів; 5) еколого-гідро-геологічні дослідження, спрямовані на пошук водоносних горизонтів, на які може негативно впливати процес реалізації господарської діяльності, а також на вивчення їх фонових хімічних і гідрогеологічних характеристик; 6) грунтові дослідження, що виконуються для вибору місця будівництва об'єкта, визначення можливості вилучення земель і розміщення відходів, оцінки забрудненості грунтів і визначення потенційного впливу проектованої діяльності на якість грунтового покриву; 7) дослідження й оцінка радіаційної обстановки; 8) дослідження шкідливих фізичних впливів (електромагнітного, шумового, теплового тощо), які виконуються насамперед з метою встановлення основних джерел цих впливів, їхньої інтенсивності й зон з перевищенням допустимого рівня впливів; 9) вивчення рослинного покриву, що проводиться в трьох основних аспектах – рослини розглядаються як показник інженерно-геологічних і геохімічних умов та їхніх змін під впливом антропогенних навантажень; вивчається стан рослинного покриву як біотичної компоненти природного середовища, а також як індикатора антропогенних порушень територій); 10) характеристика тваринного світу у зоні потенційного впливу, аналіз стану популяцій функціонально значимих видів, а також інші параметри тваринного світу, обумовлені антропогенним впливом; 11) соціально-екологічні дослідження, що розглядають перспективи соціально-економічного розвитку регіону, збереження його ресурсного потенціалу, прогноз екологічних умов життєдіяльності людей, медико-біологічні й санітарно- епідеміологічні дослідження, обстеження й оцінку стану пам'ятників архітектури, історії й культури). При зборі й аналізі інформації про природні умови і стан компонентів довкілля необхідно мати на увазі основну мету проведення ОВНС – облік екологічних чинників у прийнятті рішень з пропонованої діяльності. Тому треба відібрати ті компоненти навколишнього середовища, зміни в яких будуть детально вивчені в ході прогнозу впливів, керуючись при цьому питаннями; чи вплине планована діяльність на стан цих компонентів? чи вплинуть ці компоненти на здійснення планованої діяльності? чи представляють вони значний інтерес для громадськості? Опис чинників навколишнього середовища (метеопараметри, рельєф, гідрологія, гідрохімія, грунти тощо) виконується в їхній просторово-часовій мінливості. Природні умови повинні бути описані у термінах, які дозволили б громадськості й особам, що приймають рішення, судити про ступінь їхньої унікальності, цінності, уразливості тощо. Опис самої планованої діяльності включає перелік існуючих чинників антропогенного впливу, які суттєво впливають на довкілля; характеристику стану компонентів довкілля і динаміку його зміни; аналіз стану території, де може виявитися вплив планованої діяльності (поточні тенденції й процеси).

До підрозділу "Загальна характеристика об'єкта проектування" включаються: загальна характеристика планованої діяльності та її альтернативи; наявність позитивних екологічних, санітарно- епідеміологічних, соціальних і економічних аспектів реалізації планованої діяльності. Характеристика планованої діяльності містить: розгляд варіантів розміщення планованої діяльності; Дані про розміри будівельних майданчиків, площі зайнятих земельних угідь; коротку характеристику виробництва, класи його небезпеки і продукції, що виробляється; дані про сировинні, земельні, водні, енергетичні й інші використовувані ресурси; опис технологічного процесу планованої діяльності з зазначенням усіх чинників впливу на довкілля і технічних рішень, спрямованих на усунення чи зменшення цих шкідливих впливів; опис інженерних мереж і комунікацій, схем збору, очищення і видалення шкідливих речовин; проектні дані про розрахункові обсяги усіх видів відходів виробництва і ТПВ, а також проектні рішення щодо екологічної та санітарної безпеки їх утилізації чи деструкції; перелік і характеристику потенційних джерел впливу на навколишнє середовище; перелік потенційних об'єктів впливів і можливі межі зони впливу на періоди будівництва й експлуатації об'єкта планованої діяльності. Аналізу альтернатив включає перелік реальних альтернатив розвитку планованої діяльності, їх аналіз і оцінку стосовно районів можливих майданчиків із вказівкою цілей, характеру, коштів, місця і термінів реалізації цієї діяльності. Приводиться також опис і порівняльна оцінка за очікуваними екологічними і пов'язаних з ними соціально-економічними наслідками можливих альтернатив (включаючи відмову від планованої діяльності) і обгрунтування варіанту, що пропонується для реалізації. При аналізі впливів основне значення мають ступінь навантаження на довкілля і тенденції його зміни. У процесі ОВНС розгляд альтернатив проходить через більшість стадій – від їхнього визначення на ранніх етапах процесу, через аналіз на стадії прогнозу впливів і обговорення із зацікавленими сторонами і до прийняття рішень за підсумками ОВНС. Необхідність розгляду альтернатив зафіксована у законодавстві більшості країн і міжнародних організацій. Обґрунтовуючі матеріали з вибору місця розміщення об'єкта повинні розроблятися на варіантній основі й базуватися на детальному аналізі висхідної інформації про джерела впливу, про природні особливості території, її історико-культурну спадщину, а також на стані екосистем у зоні впливу об'єкта для кожної ділянки розміщення. Прийняття різних рішень відбувається протягом всьому проектного циклу, причому число можливих варіантів поступово звужується. Так, після того як визначений принциповий тип об'єкта, можуть бути розглянуті різні варіанти його розміщення, найважливіші характеристики проекту. Аналіз і порівняння впливу на довкілля, пов'язаного зі здійсненням різних варіантів на кожному із цих кроків, сприяє досягненню головних цілей ОВНС.

У матеріалі, присвяченому характеристиці джерел впливу, описуються і характеризуються основні джерела, види й об'єкти впливу для основних варіантів проектних рішень. До джерел впливу відносяться: елементи основної й допоміжної технологій, функціонування яких є причиною змін навколишнього середовища; нові матеріальні об'єкти (будинки, споруди тощо), які розташовуються у навколишньому середовищі; підприємства й об'єкти, функціонування яких пов'язане з будівництвом проектованого об'єкта; сліди господарської діяльності (відвали, терикони, хвостосховища, накопичувачі, звалища тощо); вилучення існуючих матеріальних об'єктів. Серед найістотніших видів впливу виділяються привнесення забруднюючих речовин і вилучення природних ресурсів. У цілому при роботі промислових підприємств на довкілля впливають: викиди шкідливих речовин в атмосферу; виробничий шум; скид шкідливих речовин у водойми; вилучення корисних копалин з надр; розміщення побутових, комунальних і промислових відходів; вилучення земельних ресурсів; пригноблення біологічних ресурсів. Ці впливи можуть призводити до несприятливих екологічних наслідків у вигляді зміни стану довкілля, якого не можна уникнути, зміни традиційних форм зайнятості населення чи його міграції з даної місцевості. Характеристики впливу визначаються через такі показники: характер (пряме, непряме, кумулятивне, синергічне, у тому числі з урахуванням можливості прояву через певний проміжок часу); інтенсивність (величина впливу за одиницю часу); рівень (величина впливу на одиницю площі/об'єму); тривалість; часова динаміка (безперервна, періодична, короткочасна, тільки при аварійних режимах тощо); просторове охоплення (площа поширення); ступінь небезпеки планованої діяльності (за діючим класифікатором небезпечних виробництв і підприємств).

До основних об'єктів впливу відносять персонал підприємства (включаючи робочу зону і СЗЗ), населення, що попадає у зону впливу, компоненти довкілля, інші матеріальні об'єкти чи взаємозв'язки між компонентами навколишнього середовища (у тому числі у межах СЗЗ підприємства), а також соціально- економічні умови життєдіяльності населення, включаючи зайнятість, демографічні зрушення, соціальну інфраструктуру, етнічні особливості тощо. Традиційно при ОВНС розглядаються й історико-культурні цінності. Практично завжди ЕО тією чи іншою мірою зачіпає медичні, соціальні й економічні наслідки планованої діяльності, що пов'язані із впливом на довкілля. Розгляд таких наслідків є практичною необхідністю незалежно від того, чи закріплено це законодавчо, оскільки впливи на довкілля розглядаються з погляду їх значимості для суспільства в цілому, а також окремих громадян і груп.

Прогноз, аналіз і оцінка значимості очікуваних впливів є основними стадіями процесу ОВНС. Вони проводяться для виявлених джерел з наступних основних варіантів проектних рішень (коротких експертних висновків): рівень впливів на довкілля планованої господарської й іншої діяльності, ймовірність виникнення ризику, ступінь, характер, масштаб, зони поширення, можливі екологічні й пов'язані з ними соціальні й економічні наслідки, оцінка значимості залишкових впливів на навколишнє середовище та їх наслідків. Для всіх виявлених впливів повинні аналізуватися їх характер, величина, а також оцінюватися значимість. На основі отриманих оцінок значимості готуїрться пропозиції щодо заходів запобігання чи пом'якшення виявлених можливих несприятливих впливів для основних варіантів інженерних, технологічних, архітектурно-планувальних й інших рішень та аналізується їх ефективність і можливість реалізації. Пом'якшення впливів може бути досягнуто, наприклад, встановленням очисних споруд або використанням технології, що призводить до менших викидів, а також за допомогою ліквідації чи зменшення збитку, і, нарешті, за допомогою різних форм компенсації. Вибір заходів повинен бути обґрунтований, а їхня екологічна ефективність описана у документації ОВНС ініціатором і розробником.

У підрозділі "Оцінка впливів планованої діяльності на навколишнє природне середовище" виділяються: клімат і мікроклімат; повітряне, водне і геологічне середовище; ґрунти; рослинний і тваринний світ, заповідні об'єкти. Розглядаються тільки ті компоненти та об'єкти довкілля, на які впливає планована діяльність, а також ті, сучасний стан яких не відповідає нормативному, Серед чинників впливу на навколишнє середовище розглядають просторові, енергетичні, хімічні, фізичні тощо. Для кожного компонента довкілля наводиться: обґрунтування необхідності оцінки його характеристик; перелік впливів (включаючи опосередковані), які ранжуються за масштабом і значенням наслідків, та їх характеристика, що містить також якісні й кількісні параметри, ступінь небезпеки; обґрунтування меж зон впливів планованої діяльності, дані щодо розмірів СЗЗ і розривів; характеристика ретроспективного, сучасного і прогнозного станів навколишнього середовища та їх оцінка за фоновими та нормативними показниками з урахуванням можливих аварійних ситуацій; обґрунтування заходів щодо попередження й обмеження негативних впливів, оцінка їх ефективності й характеристика залишкових впливів; аналіз обмежень будівництва об'єктів планованої діяльності за умовами довкілля; обсяг необхідної інженерної підготовки території.

В підрозділі про "Оцінку впливів планованої діяльності на навколишнє соціальне середовище" наводиться коротка сучасна і прогнозна характеристики основних соціально-побутових умов проживання місцевого населення в зоні впливів планованої діяльності (навколишнє соціальне середовище – сукупність соціально-побутових умов життєдіяльності населення, соціально- економічних відносин між людьми, групами людей, а також між ними і створюваними ними матеріальними і духовними цінностями; середовище життєдіяльності людини – навколишнє середовище території населених пунктів, курортних і рекреаційних зон, водні об'єкти, призначені для господарсько-питного та рекреаційного використання, землі сільгоспугідь). Обгрунтовуються заходи щодо запобігання погіршенню умов життєдіяльності місцевого населення та його здоров'я при реалізації проекту будівництва об'єкта, у тому числі розглядаються компенсаційні заходи. Щодо "Оцінки впливів планованої діяльності на навколишнє техногенне середовище", то в цьому підрозділі оцінюються впливи планованої діяльності на промислові, житлово-цивільні об'єкти, пам'ятки архітектури, історії й культури (як об'єкти забудови), наземні й підземні споруди й інші елементи техногенного середовища, що знаходяться в зоні впливів планованої діяльності. Обгрунтовуються заходи щодо забезпечення їх експлуатаційної надійності й збереженості. Визначаються об'єкти навколишнього техногенного середовища, що можуть негативно впливати на проектовану діяльність, види цих впливів, способи і засоби їх ліквідації. У підрозділі про "Комплексні засоби щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища та його безпеки" містяться результати узагальнення заходів щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища, розглянутих вище, а також дані щодо поводження з усіма відходами, що утворяться при здійсненні планованої діяльності. Наводиться перелік і стисла характеристика проектних рішень (ресурсозберігаючі заходи; захисні заходи – влаштування захисних споруд (дренажі, екрани, завіси тощо), включаючи технологічні заходи (використання екологічно чистих і безвідхідних технологій, очищення, екологічно безпечне поводження з відходами тощо), планувальні заходи (функціональне зонування, організація санітарно-захисних зон, озеленення тощо), усунення наднормативних впливів; відновлювальні заходи – технічна і біологічна рекультивація, нормалізація стану окремих компонентів навколишнього середовища тощо; компенсаційні й охоронні заходи тощо. Виконується комплексна оцінка впливів планованої діяльності на навколишнє середовище за умови реалізації комплексу заходів щодо забезпечення нормативного стану довкілля, з урахуванням попередніх оцінок, наведених у інших підрозділах. Визначається ступінь екологічного ризику планованої діяльності та впливу на умови життєдіяльності людини. Оцінка ризику є однією з основ прийняття рішення з профілактики несприятливого впливу екологічних чинників на стан довкілля та здоров'я населення, хоча і не самим рішенням. Інші необхідні для цього умови – аналіз не ризикових чинників, порівняння їх з характеристиками ризику і встановлення між ними відповідних пропорцій (пропорцій контролю) – входять у процедуру управляння ризиками і прийняття на цій основі відповідних рішень. Обгрунтовується оптимальність прийнятого комплексу проектних рішень виходячи із вимог екологічного та санітарного законодавства і забезпечення експлуатаційної надійності об'єктів навколишнього техногенного середовища. Підрозділ "Оцінка впливів на навколишнє середовище при будівництві" виконується в складі матеріалів розділу проекту організації будівництва (ПОБ) і включає заходи: захисту повітряного середовища та боротьби з шумом й іншими негативними фізичними впливами; охорони поверхневих і підземних вод; охорони грунту; охорони рослинного і тваринного світу, заповідних об'єктів; охорони умов життєдіяльності людини; охорони пам'яток історії та культури; охорони оточуючих об'єктів техногенного середовища. В матеріалах розділу відображають оцінку впливу об'єкта будівництва на природні об'єкти, на середовище життєдіяльності людини й оточуючі будівлі й споруди, а також заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності населення, що проживає в зоні будівництва. Щодо вимоги до ОВНС у схемі інвестиційного процесу будівництва, то основний обсяг робіт з оцінки впливу, як правило, виконується на стадії ТБО або ескізного проекту і уточнюється у випадку зміни прийнятих рішень у проекті (робочому проекті), зокрема, при зміні технологічного процесу, потужності підприємства (об'єкта), а також виділенні нових пускових комплексів тощо. Після вводу об'єкта проектування в експлуатацію та досягнення проектної потужності виконується, за необхідності, оцінка ефективності прийнятого комплексу охоронних і захисних заходів та коригування матеріалів ОВНС. В подальшому післяпроектний аналіз виконується з ініціативи адміністрації об'єкта експлуатації або органів державного нагляду.

При проведенні ОВНС розробляється робоча гіпотеза можливих змін екологічної ситуації в процесі будівництва. Загальна характеристика інженерно-технічних рішень із позицій ОВНС включає: комплексну схему з охорони природи і раціонального природокористування; екологічні обмеження на розвиток і розміщення об'єктів господарської діяльності; систему природоохоронних заходів з ліквідації негативних наслідків існуючої господарської діяльності. На етапі будівництва досліджуються аномальні об'єкти на території проекту – зони підвищеної седиментації, зони розмиву, ділянки небезпечного (критичного) порушення чи забруднення. Можливі зміни навколишнього середовища у процесі будівництва розглядаються шляхом співставлених розмірів областей прояву небезпечних природних чинників, тектонічних структур фундаменту з довжиною зон їх прямого контакту із споруджуваними будівлями. Особливе положення займає аналіз гідрогеологічних структур. Реальні взаємини будівництва і геологічного середовища потребують спеціального аналізу, оскільки не тільки будівництво впливає на геологічне середовище, але і геологічне середовище впливає на хід будівництва (складність, вартість будівництва і його надійність). При проведенні аналізу формулюються і перевіряються гіпотези впливу будівельних робіт на компоненти геологічного середовища – пошкодження і забруднення грунтового покриву, дренажних шляхів ґрунтових вод і перерозподіл забруднених токсикантами грунтів у межах урбанізованих територій, порушення режиму верхніх горизонтів підземних вод. Можливі впливи геологічного середовища на умови будівництва обумовлені проявами різноманітних гравітаційних процесів, попередження чи обмеження яких інженерними методами представляються досить очевидними. Наприклад, при прокладанні трубопроводу пропонують: проводити на зсувонебезпечних ділянках і берегах, що підмиваються, необхідний комплекс берегоукріплювальних заходів і організувати моніторинг за зсувом (закладання спостережних монолітів чи реперів для інструментального контролю деформації грунтів тощо).

При складанні ОВНС необхідність визначення значимості очікуваних впливів виникає, зокрема, при: ухваленні рішення про необхідність проведення їх докладного дослідження; виборі альтернатив (порівняння очікуваних соціально-економічних вигод і прогнозованих екологічних збитків від здійснення планованої діяльності); складанні інформації для громадськості з метою показати важливість здійснення проекту. Значимість являє собою необхідну перехідну ланку між величиною того чи іншого впливу і рішенням, прийнятим на основі інформації про цей вплив. Прогнозна оцінка значимості впливів планованої діяльності на довкілля – одна з найбільш важливих стадій процесу ОВНС. Мета цієї стадії – встановлення змін, які можуть відбутися у довкіллі в результаті здійснення кожної з розглянутих альтернатив, а також оцінка важливості чи значимості цих змін. Ця мета досягається шляхом: вивчення компонентів довкілля, чутливих до впливів планованої діяльності; прогнозу й аналізу можливих змін у довкіллі в результаті здійснення планованої діяльності; оцінки значимості прогнозованих змін. Стадія прогнозу й аналізу впливів на довкілля тісно пов'язана з більш ранньою стадією виявлення значимих впливів і уразливих об'єктів природи, оскільки саме вони підлягають детальному аналізу. Як й інші задачі, що виконуються під час ОВНС, прогноз впливів на довкілля є засобом підготовки інформації для осіб, що приймають рішення, а також інших зацікавлених сторін. Спираючись на результати оцінки впливу, органи, влади, особи, що приймають рішення, громадськість й інші зацікавлені сторони зможуть сказати, який із пропонованих варіантів планованої діяльності кращий.

Методи екологічного прогнозування найбільш розроблені для глобальних оцінок, при яких здійснюється аналіз моделей розвитку. На регіональному, локальному й об'єктному рівнях застосовують конкретніші моделі, поступово змішуючись у бік оцінок екологічних впливів по процедурі ОВНС і ЕЕ. До середини 1980-х pp. було більше 15 глобальних прогнозів, що одержали назву "моделі світу". Проте глобальні економічні моделі не в змозі робити кількісні прогнози. їх основне завдання – виявлення тенденцій і послідовна упорядкована оцінка розвитку обговорюваних технологічних напрямків, що дозволить підготувати обгрунтовані державні рішення. Прикладами можуть слугувати інтенсивні громадські обговорення проблем озонового шару і парникового ефекту, у ході яких розглядається діапазон рішень від "чекати і спостерігати" до "стабілізувати викиди руйнуючий озон препаратів (чи вуглекислого газу, у другому випадку)" через відповідний світовий податок, що повинно серйозно змінити набір технологій і світову економіку у майбутньому. Тобто арсенал рішень буде як і раніше обмежений удосконалюванням нормативної бази екологічного права, технологій виробництва й очищення, міжнародними обмеженнями на обсяги продукції тощо.

Наукове прогнозування (на відміну від різноманітних форм ненаукового передбачення) – безперервне, спеціальне, що має свою методологію і техніку дослідження, яке проводиться у рамках управління з метою підвищення рівня його обгрунтованості й ефективності. Дослідження майбутнього поділяється на два якісно різних напрямки – пошукове і нормативне прогнозування. Пошукове прогнозування – аналіз перспектив розвитку існуючих тенденцій на певний період і визначення на цій основі ймовірних станів об'єктів управління в майбутньому за умови збереження існуючих тенденцій у незмінному стані чи проведення тих або інших заходів за допомогою управлінських впливів. Нормативне прогнозування ("прогнозуванням навпаки", оскільки в цьому випадку дослідження йде у зворотному напрямку від майбутнього до сьогодення) – спроба раціонально організованого аналізу можливих шляхів досягнення цілей оптимізації управління; його предметом виступають суб'єктивні чинники (ідеї, гіпотези, припущення, етичні норми, соціальні ідеали, цільові настанови), які можуть вирішальним чином змінити характер процесів, що протікають, а також стати причиною появи якісно нових непередбачуваних феноменів дійсності.

Значний вплив на розвиток екологічного прогнозування зробили ідеї сталого розвитку. Регіональні прогнози мають свої особливості, в яких уже стає недостатнім використання осереднених даних про екологічні можливості біосфери і розрахунок асиміляційної ємності екосистеми необхідно здійснювати виходячи з "середніх" концентрацій шкідливих речовин у розрахунку лише на обсяг тих її частин, які слугують природними пастками забруднень (прибережні зони, ділянки гідродинамічних бар'єрів тощо). Прогноз на найближчу і середню перспективу здійснюється методами екстраполяції, можливий вплив окремих чинників досліджується методами граничних переходів (при мінімальному і максимальному значеннях). Висхідним результатом ОВНС повинен бути аналіз поточного стану довкілля та його прогноз у перспективі (без впливу проекту). Саме цей прогнозований стан є тим початком відліку, стосовно якого повинні оцінюватися прогнозовані зміни. Потім виконується прогноз майбутніх наслідків здійснення проекту, тобто яким міг бути стан довкілля у майбутньому. Розглянемо приклади, що ілюструють типові прогнозні ситуації.

Приклад 1. Планована дорога проходить недалеко від незайманої ділянки, земля на якій відведена під будівництво котеджів. В існуючих умовах шум і забруднення від дороги не представляють серйозної проблеми, однак у майбутньому мешканці котеджів будуть мати значні незручності. Тому аналіз шумового забруднення повинен бути включений у ЗВИС і при оцінці його значимості повинні враховуватися незручності жителів майбутнього селища.

Приклад 2. Планується будівництво підземного водозабору. Є підстави для того, що цей водозабір певним чином вплине на поверхневий стік, а також, ймовірно, на стан водно-болотних угідь, розташованих у районі водозабору. Для того, щоб оцінити вплив водозабору на стан цих угідь, необхідно максимально точно оцінити динаміку природних змін. В іншому випадку буде неможливо вичленити вплив водозабору на тлі сумарних змін. При цьому цикл природних коливань може становити кілька чи десятки років.

Прогноз природної екодинаміки вимагає значних ресурсів і часу для проведення моніторингових спостережень, іноді набагато більших порівняно з іншими витратами. Тому на практиці часто доводиться шукати компроміс між обмеженням обсягів досліджень і зниженням точності прогнозів при недостатніх рядах спостережень.

Прогноз впливів в Україні зазвичай здійснюється для окремих компонентів довкілля. Згодом може бути проведений аналіз того, як зміни у різних середовищах можуть взаємодіяти одна з одною, а також аналіз загальної значимості впливу на компоненти довкілля: повітряне середовище; поверхневі води; грунти і підземні води; шумову обстановку; екосистеми, рослинний і тваринний мир; ландшафт і земельні угіддя; соціально-економічну обстановку (включаючи здоров'я населення); культурно-історичну спадщину. Значимість впливу безпосередньо залежить від природи джерела (викиди певних речовин у повітря, шумове тощо), потужності дози та ймовірності виникнення збитку. Поняття дози охоплює інтенсивність впливу, його тривалість і масштаб поширення (оцінюється як у термінах площі забруднення, так і у термінах збитку – чисельність постраждалого населення, деградація особливо охоронних природних територій тощо). Найбільш простим методом оцінки значимості є їх порівняння з нормативами і стандартами (наприклад, ГДК забруднюючих речовин і обмеження для певних видів господарської діяльності на охоронних природних територіях залежно від її статусу). Проте застосування цього методу має низку обмежень: для багатьох видів впливу нормативи відсутні; стандарти засновані на понятті про "пороговий вплив", хоча багато видів впливу не мають порогового значення, а ефект малих доз представляє самостійне завдання екологічного нормування; неможливий розрахунок кумулятивних і поєднаних впливів декількох чинників. Дуже близький до порівняння зі стандартами метод оцінки значимості, що грунтується на порівнянні величини впливу з осередненими значеннями даного параметра для місцевості, що розглядається. Цей підхід привносить в оцінку значимості елемент обліку місцевої ситуації. До такого самого типу методів відноситься порівняння параметрів стану довкілля з фоновими значеннями.

Порівняння величини впливу зі стандартами чи фоновими значеннями прийнятне для оцінки значимості окремого виду впливу. При необхідності оцінити сумарну значимість низки впливів різної природи застосовують процедури "нормування й зважування". Прогнозовані впливи спочатку нормуються, тобто приводяться до безрозмірних показників за єдиною шкалою, щоб надати їм властивості адитивності (нормування може здійснюватися, наприклад, діленням очікуваної концентрації забруднюючої речовини на ГДК чи на фонове значення). Потім проводять ранжування впливів від кожного чинника чи джерела (можливі експертні й формальні оцінки вагових функцій, використання опитувань). Далі нормовані показники множаться на їх вагу і додаються. Таке додавання може відбуватися окремо для кожного з компонентів природного середовища або навіть для всіх компонентів разом. Результуючий показник вважається кількісним визначенням значимості впливу для варіанту, що розглядається. Потім він може порівнюватися з показниками значимості впливів інших варіантів, підрахованих таким самим способом, і результати можуть враховуватися при виборі між цими варіантами. Л.Кантер наводить приклад "шкали значимості" впливів: 1) юридичний поріг – перевищення стандартів, встановлених законом (найвища значимість); 2) функціональний поріг – неминучі впливи, що призводять до незворотного руйнування екосистем (дуже висока значимість); 3) поріг прийнятності – впливи, що порушують сформовані місцеві норми (висока значимість); 4) поріг конфлікту – впливи, що викликають конфлікт між групами суспільства із приводу ресурсу (помірна значимість); 5) поріг переваг – впливи, що стосуються переваг тих чи інших груп (низька значимість). Ця шкала є системою бальних оцінок і для її застосування необхідно мати великий і надійний еталонний матеріал. Найбільш значимі впливи перевищують встановлені стандарти (це означає, що заходи з усунення таких впливів повинні бути прийняті в обов'язковому порядку чи планована діяльність не може бути здійснена). Другий рівень значимості впливів складають неминучі впливи, які незворотним чином руйнують екосистеми. Треті за значимістю впливи – ті ефекти, чиї наслідки порушують

сформовані соціальні норми і звички (діяльність, при якій необхідне переселення людей, може представляти приклад впливів такого типу). Останні дві групи впливів стосуються інтересів і переваг різних груп суспільства. Серйозною перешкодою у визначенні значимості є конфлікт інтересів різних соціальних груп. Особливе значення має використання достовірних даних, кількісних методів прогнозу і залучення у процес ОВНС всіх зацікавлених сторін.

"Заява про екологічні наслідки діяльності" (висновок), що є юридичним документом щодо суті цих наслідків і гарантій виконання природоохоронних заходів із забезпечення безпеки довкілля на весь період здійснення планованої діяльності, складається замовником і генпроектувальником або за їх дорученням виконавцем ОВНС. Це резюме матеріалів ОВНС, підсумковий документ з ОВНС, який повинен в першу чергу сприяти ухваленню інформованого рішення (чи рішень) з планованої діяльності, а також надавати інформацію про плановану діяльність та її можливі впливи для зацікавлених осіб і організацій. Тому важливо, щоб ця документація містила основні висновки ЕО проекту в стислій і зрозумілій формі. До складу підсумкових матеріалів ОВНС входять: 1) загальні відомості (про замовника, назва об'єкта, декларація про наміри, обґрунтування інвестицій, техніко-економічне обґрунтування, робочий проект, пояснювальна записка; 2) характеристика планованої господарської діяльності (мета, характер, кошти і терміни) й обґрунтування місця розміщення з описом можливих альтернатив; 3) фізико-географічна й екологічна характеристика території, особливо тих її компонентів, які можуть бути потенційно залучені в ОВНС як об'єкт досліджень; 4) аналіз і оцінка стану компонентів довкілля у районі планованої діяльності, на які може вплинути ця діяльність; 5) опис місцезнаходження і стану існуючих джерел забруднення, оцінка їх впливу на біогеоценози, а також зміни фонових характеристик, викликані їх впливом (проводяться окремо за трьома сценаріями планованої діяльності – будівництво, експлуатація й аварійна ситуація); 6) характеристика соціального середовища і стану соціально-екологічних аспектів; 7) характеристика проектованого відбудуться під час будівництва, які згодом можна тільки компенсувати чи пом'якшити (можливості для втручання у такі впливи ширші).

Розглянемо на прикладі розвитку транспортної інфраструктури у Нідерландах процес проходження проекту за правилами ЄС на всьому його шляху – від формулювання стратегічного задуму до експлуатації об'єкта. Національний план (національна політика) розвитку транспорту (NWP) встановлює стратегічну політику до 2020 р. і координує політику розвитку транспорту безпосередньо із секторами планування водного господарства, регіонального економічного розвитку й управління охорони довкілля. Окрім того, NWP містить список головних проектів інфраструктури, що пропонуються для реалізації. На цьому етапі здійснюється постановка проблеми, формулюється стратегічна мета, визначаються обмеження, обгрунтовується підтримка політики при реалізації проекту, показується взаємозв'язок проекту з головними програмами розвитку. Ініціативна діяльність полягає в тому, що щороку Міністерство транспорту готує Програму МІТ – Програму перспективних дій з розвитку інфраструктури і транспорту, яка конкретизує виконання NWP і прописана в бюджеті цього Міністерства. В ній передбачаються: проведення рекогносцирувальних досліджень; опис мотивації діяльності, що планується у майбутньому проекті, та її мета; вибір головних структурних частин проекту; альтернативи будівництву (наприклад, інтенсифікація використання існуючих потужностей),' порівняльна оцінка вартості варіантів; оцінка пріоритетності проекту. Спочатку регіональний підрозділ Міністерства транспорту (діє як розробник ОВНС) складає повідомлення про намір, що описує загальну схему запропонованого проекту розвитку і визначає обсяг досліджень з ОВНС. На цьому закінчується перше коло консультацій і громадських обговорень для визначення маршруту майбутньої траси.

На наступній стадії процесу планування – розробка проекту – регіональний підрозділ Міністерства готує план траси й інфраструктури (маршрутний план), у якому проектна пропозиція та її альтернативи розглядаються з погляду ОВНС (часто розробляються детальніші варіанти для певних вузьких місць). Маршрутний план звертає увагу не тільки на ОВНС, але також і на організацію руху, просторові й соціально-економічні міркування. Цей план – основа для другого кола обговорень, під час яких міністр транспорту разом з міністром довкілля вибирає кращу альтернативу. Згодом проект розробляється детальніше і направляється на третє громадське обговорення, після якого міністри затверджують маршрут. Після цього відповідні провінційні й муніципальні влади повинні включити маршрут у їх регіональні плани і плани використання землі відповідно. У проекті приводяться опис попереднього задуму, пропозиції з розміщення, розробка кращої альтернативи, пом'якшуючі й компенсаційні заходи та розрахунок вартості проекту. Склавши робочі проекти, одержавши землевідведення і перенісши його в натуру, оформивши необхідні дозволи, регіональний підрозділ Міністерства транспорту розпочинає будівництво (реалізується проект). На цій стадії одночасно починається моніторинг, що стосується положень ОВНС проекту, а також готується програма експлуатаційного моніторингу, який обов'язковий відповідно до голландського законодавства з проведення ОВНС. На цій стадії детально опрацьовуються технічні рішення, проект переноситься в натуру, одержуються екологічні дозволи, уточнюються пом'якшуючі й компенсаційні заходи. Щодо будівництва й експлуатації, то, зокрема, будівництво здійснюється за графіком, виконання якого контролюється відповідним управлінням Міністерства транспорту. В якості післяпроектних заходів виконавцем проекту готуються Програми екологічного менеджменту на період експлуатації. Міністерство транспорту в особі спеціального підрозділу (Генеральної дирекції громадських робіт і управління водним господарством) у процедурі ОВНС транспортної інфраструктури є і компетентною повноважною владою, і замовником, і розробником. Цей підрозділ несе відповідальність від початку до кінця процесу планування, включаючи стратегічні плани, проекти, будівництво і дію національної мережі інфраструктур. При цьому враховуються різні типи інфраструктури (автодороги, залізниці, порти, греблі), відновлення земель, зміна водних рівнів, днопоглиблення, розробка родовищ будівельних матеріалів. У завдання підрозділу входить розвиток нових моделей і методів ОВНС, (наприклад, громадські відкриті обговорення планів, врахування думки громадян, економічна оцінка впливу, оцінки безпеки, оцінка вартості, аналіз вигоди, розробка ГІС, фрагментації середовища проживання, шумового і повітряного забруднення, методів для зменшення різного роду впливів, розрахунок компенсації, контроль тощо).

Основні процедурні кроки, які повинні бути зроблені у кожному процесі ОВНС у країнах ЄС (вище описана формальна процедура), такі: 1) попереднє вивчення (чи потрібно ОВНС для заявленої діяльності?); 2) якщо ОВНС потрібно, то інвестор складає заяву про наміри; 3) громадське обговорення, наради і консультації; 4) висновок комітету з охорони довкілля; 5 краща альтернатива економістів і екологів; 6) розробка проекту і підготовка висновку; 7) громадське обговорення проекту; 8) заключне рішення адміністрації; 9) можливість для заперечень і звертань до суду; 10) ухвалення рішення про землевідведення, узгодження і дозвільна документація; 11) супровід ОВНС (контроль і оцінка). ОВНС проводиться для більшості проектів національного рівня. Для менших регіональних і місцевих проектів зазвичай вона не потрібна і проводиться процедура скринінгу (пілотного обстеження) за такими критеріями: характеристика діяльності; місцерозташування об'єкта; наявність чутливих об'єктів природи й уразливих місць об'єкта; відносини з іншими об'єктами (сукупні впливи) і характеристики негативних впливів. Європейська директива з ЕО вимагає враховувати матеріали ОВНС у процедурі видачі дозволу на здійснення планованої діяльності. Орган, що приймає рішення, повинен проінформувати громадськість про зміст рішення і прикладених до нього умов, причинах і міркуваннях, покладених в основу рішення та заходах зі зменшення і запобігання впливу. Коли Директива ЄС за стратегічною оцінкою (2001/42/ЄС) навколишнього середовища була здійснена в інструкціях Нідерландів, то вона стала обов'язковим елементом ОВНС у цій країні. Зі стадією скринінгу тісно пов'язаний огляд наявних матеріалів.

Таблиця 5.2

Недоліки, характерні для ОВНС у Нідерландах

Приклад проекту

Недолік

різні варіанти будівництва автомобільних доріг

мета планованої діяльності розглядається занадто вузько: більш загальна мета – переміщення людей і вантажів – може бути досягнута шляхом розвитку залізниць й інших видів транспорту

будівництво промислового підприємства

опис планованої діяльності не охоплює всіх її аспектів- не наведені дані про засоби транспортування сировини і готової продукції

проект полігону для захоронения твердих побутових відходів

не передбачені розумні заходи зі зменшення і запобігання впливу – не запропоновано створення системи для збору метану, що виділяється (вибухонебезпечного і токсичного газу)

проект полігону для захоронения твердих побутових і промислових відходів

Можливі істотні впливи не описані чи описані неадекватно – відсутній аналіз наслідків можливих порушень у роботі дренажної системи фільтратів мас, що складаються

план соціально-економічного розвитку території

використані недостатні, неадекватні чи застарілі висхідні дані, методики чи розрахункові моделі – для оцінки мобільності населення залучені дані, що усереднені в національному масштабі, у той час як доступні аналогічні дані для конкретної місцевості

Принципи і механізми ОВНС у Нідерландах наступні: 1) відбір (так/ні); 2) масштаби (більші/менші); 3) вивчення (оцінка альтернатив, впливів); 4) звітність – заява про вплив на довкілля (заходи з виправлення ситуації, порівняння альтернатив і мотивований вибір); 5) аналіз, участь громадськості; 6) рішення – зовнішній аналіз, введення знань (виявлення невизначеностей і недоліків); 7) наступні заходи (контроль і оцінка). Практика виконання ОВНС у Нідерландах показує їх недоліки і переваги.

Слабкості ОВНС стосуються таких проблем, як: лінійний підхід до процесу ухвалення рішення, який, по суті є циклічним; труднощі в огляді альтернатив і ефектів (непродуктивні інформаційні перевантаження); тривалий процес виконання ОВНС і планування проектів; обмежена повноцінність використання ОВНС для ухвалення рішення Приклади характерних недоліків при виконанні ОВНС наведенні в таблиці 5.2. Незважаючи на недоліки, ОВНС у Нідерландах розглядається як досить успішний інструмент і щоб розвивати ефективну оцінку впливу, проект повинен включати ситуації "тепер і тут" і "там і пізніше".

Процедура ОВНС, що використовується ЄБРР, називається аналізом екологічного впливу (АЕВ) і є одним з найважливіших видів екологічних оцінок, як необхідних вимог для одержання позики. Відповідно до правил ЄБРР екологічні дослідження проводяться чи замовляються замовником проектів. АЕВ виконується у випадку реалізації проектів, пов'язаних з: певними типами нового будівництва, масштабного розширення чи конверсії– перепрофілювання незалежно від місцерозташування через їхню екологічну значимість чи серйозність загроз виникнення аварій чи заподіяння збитку здоров'ю людей, джерелами яких є ці проекти; негативним впливом на охоронні чи уразливі території (національні парки, інші заповідники національного чи регіонального значення, включаючи райони, що представляють археологічний інтерес, заболочені території тощо). На етапі визначення характеру діяльності й затвердження концепції проекту його замовники повинні надати в ЄБРР екологічну інформацію одночасно з іншими висхідними даними про проект, яка включає відомості про те, чи проводилися попередні екологічні дослідження і наскільки велика ймовірність того, що проект серйозно негативно вплине на стан довкілля. Попередньому розгляду передує етап визначення необхідності АЕВ, під час якого з'ясовуються: потенційні екологічні проблеми, пов'язані з пропонованим проектом; види екологічної інформації, необхідної для оцінки екологічних ризиків, відповідальності, дотримання нормативно-правових вимог, негативних чинників впливу на стан довкілля тощо; національне і регіональне природоохоронне законодавство, норми і правила, що застосовуються; потенційні екологічні вигоди чи поліпшення, які можуть бути передбачені в технічному проекті. На підставі цих відомостей складається Меморандум про визначення необхідності виконання АЕВ і/чи якого-небудь іншого виду ЕО. Проблеми, які необхідно розглянути у ході екологічних досліджень, визначаються і погоджуються всіма зацікавленими сторонами на етапі визначення обсягу АЕВ. Цей етап припускає виконання наступних заходів: підготовка Плану участі громадськості й поширення інформації, у якому визначаються зацікавлені сторони та програма консультацій і оприлюднення інформації, а також методи роботи з висловленими зауваженнями та побоюваннями; підготовка комплекту інформаційних матеріалів із супровідним листом і відповідними кресленнями, мапами тощо, які представляють короткий опис пропонованого до реалізації проекту із визначенням його мети і замовників, альтернатив; аналіз стану довкілля і визначення невистачаючих висхідних даних, розгляд потенційних екологічних, соціальних і культурних наслідків етапу будівництва і заходів щодо їх пом'якшення та потенційних екологічних, соціальних і культурних наслідків етапу експлуатації й заходів з їх пом'якшення; аналіз пропонованих програми моніторингу, змісту АЕВ із визначенням проблем, плану участі громадськості й поширення інформації; проведення наради з визначення обсягу АЕВ; підготовка Протоколу, що включає технічне завдання на виконання АЕВ і зміни, які пропонуються внести в План участі громадськості й поширення інформації.

Зміст екологічних досліджень узгоджується між зацікавленими сторонами на етапі визначення обсягу АЕВ. Аналіз економічного впливу виконується замовником проекту. Результати надаються у рамках Звіту з АЕВ, типовий зміст якого включає наступне: Резюме; 1) опис контексту проекту (мета і необхідність реалізації проекту; нормативно-правова база й організаційна структура; історія проекту, включаючи розглянуті альтернативні варіанти); 2) опис проекту; 3) опис існуючого стану навколишнього середовища (кліматичні умови; геоморфологія і геологія; якість поверхневих і підземних вод; ландшафти; біотичні ресурси; якість повітря; шум; соціально-економічні й культурні питання); 4) опис і оцінка значимих чинників впливу на стан довкілля (впливи, пов'язані з будівництвом; впливи, пов'язані з експлуатацією; визначення ключових чинників невизначеності й відсутніх даних; порівняння впливів, пов'язаних з реалізацією альтернативних варіантів, включаючи варіант "нічого не робити"; підсумковий аналіз впливів альтернативних варіантах); 5) опис заходів зі зниження негативних впливів і/чи заходів зі збільшення екологічних вигод; 6) приблизний план екологічного моніторингу (моніторинг на етапі будівництва; моніторинг на етапі експлуатації). До складу звіту може включатися низка технічних й інших додатків. На цьому етапі замовником проекту і банком обговорюється перелік умов надання фінансових коштів, у якому дається короткий опис майбутньої угоди про надання фінансових коштів, структури, основних термінів і характеристик пропонованого до реалізації проекту, а також вимог, визначених у результаті проведення ЕО. Після цього проводиться екологічна перевірка проекту (грунтується на результатах АЕВ і/чи інших екологічних досліджень, результатах консультацій із громадськістю і відвідувань об'єктів, які могли проводитися фахівцями-екологами банку), результати якої оформляються у вигляді Акту екологічної перевірки (АЕП). Короткий варіант АЕП включається у Меморандум про заключний розгляд, який повинен містити: поточний стан проекту з погляду охорони здоров'я і безпеки людей, а також стану довкілля; потенційний екологічний вплив проекту, який буде фінансуватися банком; зведений план природоохоронних заходів і результат одержання необхідних погоджень від органів влади і контролюючих організацій; позитивний ефект від проекту для довкілля; результати проведення консультацій із громадськістю. Меморандум разом з АЕП надається на розгляд Комітету банку з фінансових операцій. Під час остаточного розгляду проект може бути відхилений з екологічних міркувань, якщо він пов'язаний зі значними екологічними проблемами чи якщо у рамках проекту вирішення екологічних проблем достатньою мірою не передбачено. Після заключного розгляду може бути рекомендоване внесення деяких змін у документацію, яка стосується довкілля, а також може знадобитися підготовка додаткової документації. Остаточне рішення щодо проекту приймається під час затвердження Радою директорів ЄБРР.

Порівняємо вимоги до ЕО в Україні, ЄС та ЄБРР. Перед тим як приступати до здійснення тієї чи іншої діяльності в Україні, замовник проекту повинен звернутися за офіційним дозволом. ЕО (складається із процедур ОВНС і ДЕЕ) є частиною процедури одержання такого дозволу. ЕО планованої діяльності, яка проводиться згідно ЄБРР, істотно різниться у змістовній частині залежно від типу проекту і, значить, від рівня впливу цього проекту на стан довкілля. ОВНС виконується для всіх проектів, які можуть суттєво впливати на стан довкілля. Мета АЕВ, позначеної ЄБРР, – надання достатнього обсягу екологічної інформації для того, щоб Рада директорів мала можливість дійти висновку, чи є планована діяльність адекватною з погляду її екологічних наслідків, і прийняти рішення про затвердження чи відмову з надання фінансових коштів для здійснення проекту з екологічних міркувань. Згідно Директиви з АЕВ ЄС замовник проекту повинен звернутися за дозволом на здійснення планованої діяльності, якщо вона буде суттєво впливати на стан довкілля. Відповідно до вимог ЄБРР і ЄС проведення АЕВ необхідне у випадку реалізації великих проектів, а також проектів, які будуть реалізовуватися в екологічно уразливих районах. Українське законодавство чітко не виділяє категорій діяльності, для яких необхідне виконання ЕО. Воно передбачає, що при проведенні ОВНС потенційні впливи на довкілля будь-якого виду діяльності повинні розглядатися для того, щоб максимально зменшити негативний вплив проекту.

Українські процедури проведення ОВНС і ДЕЕ грунтуються на принципі презумпції потенційної екологічної небезпеки планованої господарської діяльності (будь-яка планована діяльність є об'єктом ЕО). Наше законодавство не дає чітких вказівок і критеріїв стосовно необхідного ступеня деталізації ОВНС, хоча на практиці щодо видів діяльності, які навряд чи можуть завдати серйозної шкоди навколишньому середовищу, може застосовуватися спрощена процедура проведення ОВНС. На відміну від українського законодавства ЄБРР надає перелік видів діяльності, що вимагають проведення АЕВ (діляться на категорії А, В, С залежно від значимості їх наслідків для довкілля), і ступінь деталізації оцінки, що необхідна для кожної категорії, чітко визначена в екологічних правилах Банку. Між процедурами визначення обсягу ЕО, що передбачені українським законодавством та правилами ЄБРР і ЄЄ, істотних відмінностей не спостерігається. Всі вони передбачають здійснення наступних обов'язкових заходів: підготовка висхідної інформації про плановану діяльність (включаючи місце розташування й опис проекту) з визначенням впливу на стан довкілля цієї діяльності та вивчення раніше зібраних даних; визначення недоліків у висхідних даних; інформування громадськості, про плановану діяльність; підготовка і проведення громадських слухань; підготовка звіту про результати громадських слухань; розробка технічного завдання на виконання екологічної оцінки. Звіт з АЕВ (і український том ОВНС) повинен готуватися відповідно до Технічного завдання, підготовленого на етапі визначення обсягу АЕВ. Типовий зміст і формат Звіту з АЕВ і розділу з ОВНС різняться небагато. Проте відмінності в практиці підготовки звітів з ОВНС мають важливе значення. Зокрема, не всі українські проекти розробляються за участі громадськості, оскільки процедура її участі недостатньо розвинена, а іноді повністю ігнорується. Остаточне рішення відносно планованої діяльності є заключним етапом процедури проведення АЕВ відповідно вимог ЄБРР. За українським законодавством це рішення приймається при проведенні ДЕЕ, яка йде за ОВНС, що робить процес ЕО більш бюрократичним. Відповідно до вимог ЄБРР повинні дотримуватися всі встановлені вимоги у частині проведення громадських слухань, що діють у країні проекту. Окрім цього, замовники повинні дотримуватися інструкцій Банку щодо участі громадськості й поширення інформації. При виявленні на будь-якому з етапів спорудження об'єктів додаткових чинників, що призводять до зниження рівня безпеки, погіршення стану довкілля чи тягнуть за собою інші несприятливі наслідки, державний орган, який прийняв рішення про їх спорудження, зобов'язаний скасувати прийняте ним рішення (припинити, чи призупинити будівництва).

Головним результатом екологічної оцінки на будь-якій стадії проходження проекту є облік екологічних чинників у процесі прийняття рішень з планованої діяльності. Інвестором чи розробником приймаються передпроектні й проектні рішення різного рівня, які коректуються згідно проміжних і остаточних результатів ОВНС (наприклад, у підсумку порівняльного аналізу альтернативних рішень тощо). Рішення про можливості здійснення планованої діяльності в цілому у тому вигляді, який запропонований ініціатором діяльності, завжди приймається державним органом, нерідко у формі видачі відповідного дозволу. Це рішення представляє компроміс – крапку всередині трикутника у координатах: "витрати на реалізацію проекту"; "компенсація збитку довкілля"; "розвиток соціальної сфери". Компроміс може бути досягнутий не тільки шляхом оптимізації еколого- економічних аспектів, але й при обліку позитивних змін у соціальній сфері, тобто здійснення проекту, пов'язаного зі значним впливом довкілля, але який сприяє вирішенню важливої соціальної проблеми, може бути визнано доцільним. Фундаментальною вимогою є положення про те, що загальне рішення про здійснення планованої діяльності не може бути прийняте до того, як ОВНС буде підготовлений і переданий органам, що відповідальні за прийняття такого рішення. Ці органи повинні враховувати інформацію, що міститься в ОВНС і в додаткових матеріалах екологічного обгрунтування (наприклад, звіт про участь громадськості, який не включений в ОВНС), а також результати контролю якості екологічних оцінок.

Найбільш поширеним формальними методами прийняття рішень є: перевірка відповідності екологічним стандартам; за допомогою цього методу неможливо врахувати унікальні місцеві умови, думки зацікавлених сторін, кумулятивних впливів і впливів, що не регулюються стандартами); аналіз економічної доцільності (екологічні й інші наслідки проекту виражаються у грошовій формі з метою підрахунку "загальної вигоди проекту"; обмеження застосовуваності методу пов'язані з технічною неможливістю розрахувати низку впливів у грошовій формі (наприклад, акустичних) і з труднощами оцінки "ефектів розподілу", внаслідок яких "вигоди" від проекту дістаються одним соціальним групам, а "втрати" несуть інші групи); методи експертної оцінки (застосовуються найширше при наявності явних критеріїв прийняття рішень, проводяться консультації із зацікавленими сторонами, експерти й радники мають відповідну кваліфікацію і досвід, а ухвалені рішення підтверджуються формальним обгрунтуванням). У багатьох національних системах ЕО вимагається оприлюднення рішення, чинників і міркувань, покладених у його основу. Цей прес-реліз включає: виклад рішення; перелік врахованих альтернатив із зазначенням оптимального варіанта; соціальні, екологічні й економічні чинники, які розглядалися у процесі ухвалення рішення; короткий опис запланованих природоохоронних заходів зі зменшення і запобігання впливу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >