< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Хіміотерапевтичні лікарські засоби

Антибіотики

Величезним досягненням, яке вплинуло на глобальні еволюційні процеси, було відкриття і впровадження в медичну практику антибіотиків.

Антибіотики – це хіміотерапевтичні засоби, що утворюються мікроорганізмами або отримані з інших природних джерел, а також іх похідні синтетичні продукти, які мають здатність вибірково пригнічувати в організмі хворого збудників захворювань.

До теперішнього часу інфекційні захворювання посідають одне з провідних місць у патології людини. Ситуація ускладнюється тим, що за останні 20 років з'явилось понад 30 нових інфекційних захворювань (хвороба легіонерів, волосатоклітинний лейкоз, геморагічні лихоманки Марбурга, Ебола, СНІД та ін.). У зв'язку з цим із року в рік підвищується арсенал антибіотиків, які ефекшвно пригнічують збудників інфекційного процесу. За даними ВООЗ, антибіотики посідають перше місце в світі за широтою застосування серед інших лікарських препаратів. На сучасному етапі синтезовано близько б тисяч оригінальних антибіотиків, але всього 2-3% цієї кількості використовуються в клініці.

Широке застосування антибіотиків у медицині вимагає від провізора та лікаря глибоких знань їх фармакодинаміки, спектра протимікробної дії, механізмів дії, що дозволить забезпечити ефективність і безпеку антибіопікотерапії.

Фармакомаркетинг

Всього препаратів

Нові препарати

у світі

в Україні

INN

торг.

торг. (%) від світу

INN

% від світу

зареестр.

219

3759

286(7,6%)

52

23,7%

40(14%)

Антибіотики мають характерні особливості, що відрізняють їх від інших хіміотерапевтичних засобів.

По-перше, вони мають високу біологічну активність відносно чутливих до них мікроорганізмів, вони мають біологічний ефект у дуже низьких концентраціях.

По-друге, їм властива висока вибіркова специфічність. Тобто, кожний антибіотик проявляє активність тільки відносно певних груп мікроорганізмів, не завдаючи шкоди іншим.

Розрізняють антибіотики широкого спектра дії і антибіотики вузького спектра дії, що діють на певні групи мікроорганізмів. Більшість сучасних антибіотиків, що застосовуються в медицині, мають відносно вузький спектр дії, тому обов'язковою умовою успішної антибіотикотерапії є визначення чутливості мікроорганізму до антибіотиків.

Класифікація антибіотиків

І. β-лактами

  • 1. Пеніциліни
  • 1.1. Природні та напівсинтетичні
  • 1.2. Антистафілококові
  • 1.3. З розширеним спектром дії (амінопеніциліни)
  • 1.4. Антисиньогнійні
  • 1.5. Пеніциліни, комбіновані з інгібіторами β-лакгамаз
  • 2. Цефалоспорини (І – IV покоління)
  • 3. Карбапенеми та.моиобакгами

ІІ. Глікопептиди

ІІІ. Поліміксини

IV. Граміцидин

V. Циклосерин

VI. Протигрибкові антибіотики полієнового ряду

VII. Макроліті та азаліди (I – ІІІ покоління)

VIII. Тетрацикліни

IX. Лінкозаміди

X. Хлорамфенікол

XI. Фузидини

XII. Аміноглікозиди (І – ІІІ покоління)

XIII. Фторхінолони (І – ІІІ покоління)

Класифікація антибіотиків за механізмом їх дії

Бактерицидні

Бактеріостатичні

Інгібітори синтезу компонентів мікробної стінки

інгібітори функції цитоплазматичної мембрани

інгібітори синтезу білка та інгібітори ДНК-гідраз и бактерій*

інгібітори синтезу білка та нуклеїнових кислот

β-лактами

поліміксини

азаліди

макроліди

глікопептиди

граміцидин

аміноглікозиди

рифампіцини

лінкозамши

азаліди

фосфоміцин

циклосерин

бацитрацин

протигрибкові антибіотики полієнового ряду

фторхінолони*

тетрацикліни

фузидин

хлорамфенікол

Основні механізми антимікробної дії антибіотиків.

Рис. 35 Основні механізми антимікробної дії антибіотиків.

Класифікація антибіотиків за спектром дії

1. Протибактеріальні антибіотики:

А. Вузького спектра дії, активні переважно проти грампозитивних або грамнегативних мікроорганізмів:

а) природні пеніциліни; б) антистафіпококові пеніциліни; в) цефалоспорини І покоління; г) бацитрацин; д) лінкоміцин; е) фузидин; є) макроліди; ж) граміцидин С; з) поліміксини, монобактами.

Б. Антибіотики широкого спектра дії:

  • а) напівсинтетичні пеніциліни; б) карбапенеми; в) цефалоспорини ІІ-IV поколінь; г) тетрацикліни; д) левоміцетин; е) аміноглікозиди; є) фторхінолони.
  • 2. Протигрибкові антибіотики (ністатин, леворин, амфотерицин В, іризеофульвін, трихоцетин).

Умови раціонального застосування антибіотиків

Призначати антибіотик необхідно з урахуванням виділеного збудника, його резистентності та антибіотикограми. Під резистентністю мікроорганізмів до антибіотиків розуміють збереження їх здатності до розмноження в присутності таких концентрацій антибіотиків, які створюються при введенні їх терапевтичних доз.

Вибирати найбільш активний і найменш токсичний препарат.

Визначати оптимальну дозу антибіотика і режим його введення на основі особливостей фармакокінетики препарату та процесу протікання захворювання.

Концентрація антибіотика повинна у 3-4 рази перевищувати М1К для виділеного збудника.

На основі анамнезу та проведення проби визначати наявність алергії у хворого до даного антибіотика.

Враховувати побічні реакції антибіотика, особливо при печінковій і/або нирковій недостатності.

Своєчасно починати лікування і витримувати тривалість курсу ан- тибіотикогерапії до закріплення терапевтичного ефекіу.

Враховувати перехресну чутливість до антибіотиків;

Застосовувати комбінації антибіотиків з метою розширення спектра їх дії і посилення антибактеріального ефекіу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >