< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Стаття 1634 КУпАП

Правопорушення

Порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи

Спосіб вчинення

  • • бездіяльність:
  • – неутримання до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів;
  • - неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів;
  • – неповідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.
  • • дії:
  • – перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством);
  • – несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян

Суб'єкт

посадові особи підприємств, установ і організацій; фізичні особи – підприємці

Кваліфікація

ст. 1634 КУпАП

Форма відповідальності

попередження, штраф

Розмір відповідальності

перше вчинення – попередження або штраф у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

повторне вчинення – штраф у розмірі від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Стаття 1634 КУпАП передбачає відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Суб'єктами відповідальності за дане правопорушення виступають посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності. Разом з тим, досить сумнівною видається можливість впливу даної статті на поведінку посадових осіб податкових агентів з огляду на незначні розміри санкцій, які вона встановлює. Наприклад, якщо ФОП або посадова особа юридичної особи – податкового агента усвідомлює, що у певному періоді заробітна плата була нарахована, але не виплачена, то зрозуміло, що така особа радше перерахує податок з власних коштів підприємства і витратить 2–3 НМДГ (34 або 51 грн), аніж заплатить 10% штрафних санкцій. Особливий інтерес становить конструкція "перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством)", яка, по суті, і означає неутримання, але ж, як ми вже з'ясували раніше, особа, яка не здійснила утримання, все одно буде змушена сплачувати податок за платника.

Зупиняючись на способі вчинення зазначеного діяння, слід більш детально проаналізувати обов'язки податкових агентів, які фактично виступають первинними стосовно дій їх посадових осіб, які опосередковують виконання такого обов'язку, що, власне, відображено і в диспозиції досліджуваної статті.

У даному випадку йдеться про обов'язок податкового агента утримати і перерахувати належні суми податкових зобов'язань, фактично – це складові податкового обов'язку податкового агента. Детально дане питання було проаналізоване за участі юриста ЮК "Jurimex" Юлії Коваль в підрозділі 2.2.3 розділу II даного дослідження.

Реалізація зазначеного обов'язку податкового агента відбувається шляхом ведення і подання розрахунку 1ДФ, форма якого затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року № 49. Відповідно до наказу податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Якщо останній день строку подання податкового розрахунку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Для кваліфікації правопорушення, передбаченого даною статтею КУпАП, необхідно чітко розуміти ключові поняття: утримання та перерахування. Хоча ні ПК України, ні інші нормативні акти не містять визначення "утримання податків", наукова доктрина розуміє це поняття як ознаки процесу. Так, Μ. П. Кучерявенко стверджує, що утримання податкового платежу податковим агентом має низку особливостей:

  • • провадиться з коштів, які належать платнику податків;
  • • здійснюється незалежно від волевиявлення платника податків (причому саме в цьому проявляється основна відмінність податкових агентів від представників платника податків);
  • • податковий платіж утримується в рамках чітко обмеженого часу.

Перерахування ж фактично являє собою виконання обов'язку зі сплати податкових зобов'язань платника податків податковим агентом, однак за рахунок першого.

Що ж стосується самого обов'язку з перерахування, він встановлюється пунктом 57.2 статті 57 ПК України, де встановлено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку – фізичної особи, та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені ПК України (мова йде про 10 календарних днів при самостійному декларуванні узгодженого зобов'язання, або винесенні рішення контролюючим органом у разі порушення норм права, або ж про ЗО днів на сплату в силу підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України.

Разом з тим, необхідно вказати, що рішення судів з податкових спорів щодо притягнення платника податків є преюдиційними щодо рішень про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб таких платників. Так, зокрема у рішенні Апеляційного суду Одеської області зазначено: "Податкові повідомлення-рішення про визначення та сплату ТОВ "Баранівський молокозавод" до державного бюджету сум податкових зобов'язань зі сплати ПДФО за вищевказані порушення встановлених перевіркою норм податкового законодавства з питань оподаткування оскаржуються підприємством у Житомирському окружному адміністративному суді (справа Ne 806/7438/13-а). На даний час рішення у цій справі не постановлено...

Оскільки податкові повідомлення-рішення за даним актом оскаржені підприємством у судовому порядку, дані про певні порушення податкового законодавства, що містяться у вищевказаному акті перевірки та протоколі про адміністративне правопорушення, не можна визнати достовірними доказами".

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >