< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Калій і калійні добрива

Значення калію для рослин

Необхідність калію у живленні рослин уперше передбачив Η. Т. Соссюр у 1840 р. на основі аналізу їх золи, в якій цей елемент постійно виявлявся. Згодом Ю. Лібіх дійшов висновку про необхідність застосування калійних добрив. Перші експериментальні дані про абсолютну необхідність калію для рослин отримав Сальм-Горстмар у 1846 р.

Калію в рослинах зазвичай накопичується більше, ніж азоту і фосфору. У рослинах він знаходиться в іонній формі, тому не входить до складу органічних сполук клітин. Він переважно зосереджений у цитоплазмі та вакуолях. Калій вимивається з рослин дощами, особливо зі старих листків. Молоді органи рослин містять його значно більше, ніж старі. В процесі росту й розвитку рослин він переміщується зі старих органів і тканин у молоді органи, що ростуть, де він використовується повторно. Тому у вегетативних органах вміст калію завжди більший, ніж у насінні, бульбах і коренеплодах, за винятком зернобобових культур. Так, у листках картоплі, соняшнику та буряку цукрового міститься 4–6 % калію, в соломі зернових – 1–1,5, в капусті – до 0,5 % в перерахунку на суху речовину, тоді як у насіннєві зернових його близько 0,5 %, у коренеплодах – 0,3-0,6 %.

З усіх зольних елементів рослини найбільше засвоюють калій. За середньої врожайності зернові виносять 50–90, буряк цукровий, картопля, овочеві культури – 200-400 кг К20/га. Засвоєння калію рослинами впродовж вегетації залежить від їх біологічних особливостей. Так, зернові культури найбільше його засвоюють у фази виходу в трубку – колосіння, льон – під час цвітіння, картопля і буряк цукровий – у період найбільшого приросту біомаси.

До найбільш калієфільних культур належать буряк, картопля, ріпак, овочі, соняшник, кукурудза, льон. У системі їх удобрення (у співвідношенні N : Р : К) має переважати калій, тоді як для зернових найбільше потрібний азот.

Калій у рослинах бере активну участь у білковому і вуглеводному обмінах, активує діяльність ферментів, регулює процеси відкривання і закривання продихів на листках, поглинання вологи кореневою системою, що сприяє раціональному й ефективному використанню води. Тому забезпеченість рослин калієм підвищує їх стійкість до посухи, несприятливої дії високих і низьких температур. Під впливом калію рослини стають більш морозостійкими, що пов'язано зі збільшенням у клітинах вмісту цукрів і підвищення осмотичного тиску; потовщуються стінки соломи, що збільшує стійкість рослин проти вилягання, особливо на фоні інтенсивного азотного живлення, поліпшуються вихід і якість волокна льону, конопель тощо; накопичується більше цукрів у буряку цукровому та інших коренеплодах, крохмалю – в бульбах картоплі, підвищується стійкість рослин проти грибних і бактеріальних захворювань, наприклад картоплі, коренеплодів, овочевих культур – проти збудників гнилі, зернових – проти борошнистої роси, іржі тощо. Крім того, калій позитивно впливає на смакові якості плодів.

Нестача калію гальмує деякі біохімічні процеси в рослині, що негативно впливає на обмін речовин. Спочатку молоді рослини жовкнуть, потім буріють і поступово відмирають. Відмирання старіших листків починається з верхівки, поширюється вниз по їх краях, а потім між жилками. Характерною ознакою калійного голодування є "опіки" країв листків, дрібні іржаві плями на їх пластинках. Рослини в'януть, стебла стають ламкими, що спричинює вилягання зернових культур, затримується розвиток репродуктивних органів, зерно формується щуплим і має погану схожість. Недостатнє живлення калієм збільшує витрати цукрів на дихання, знижує врожайність та якість продукції, погіршує здатність овочів і фруктів до зберігання. Найчастіше від нестачі калію потерпають картопля, коренеплоди, капуста, силосні культури й багаторічні трави, оскільки ці культури потребують багато цього елемента. Менш чутливі – зернові культури, але за гострого дефіциту калію вони погано кущаться, міжвузля стебел вкорочуються, а листки (переважно нижні) в'януть навіть за достатньої вологості.

Нестача калію насамперед виявляється в період інтенсивного росту рослин у середині вегетації, коли його вміст знижується в 5 разів порівняно з нормальним. Іноді ознаки калійного голодування подібні до симптомів хвороб, наприклад кукурудзи – до бактеріального в'янення.

За надмірного калійного живлення рослин спочатку між жилками листків з'являється мозаїка блідих плям, які з часом буріють і листки опадають. Ріст і цвітіння рослин гальмуються, в бульбах картоплі знижується вміст крохмалю, погіршуються їх смакові якості. Крім того, за надлишку калію в ґрунті спостерігається магнієве голодування рослин.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >