Гноївка

Під час зберігання гною в гноєсховищах у гноївкозбірниках збирається гноївка, а сеча тварин у сечозбірники безпосередньо потрапляє з тваринницьких приміщень. Гноївка містить 98 % води, 0,6 – органічних речовин, 0,2-0,3 – азоту, 0,01 – Р2O5, 0,46 % – К20. За доступу повітря гноївка і сеча легко розкладаються мікроорганізмами і азот втрачається. Для запобігання цьому гноївко- і сечозбірники слід щільно закривати кришками, а поверхню стоків вкривати тонкою плівкою відпрацьованих мастильних матеріалів.

Від однієї голови худоби за рік збирається 1,5–2 м3 сечі. Сечозбірники потрібно споруджувати з розрахунку на час зберігання до 1,5–2 міс, що становить 0,25–0,35 м3 на кожну дорослу голову великої рогатої худоби.

Сечу і гноївку використовують для основного удобрення й підживлення. З метою запобігання втратам аміаку їх заробляють у ґрунт відразу після внесення. Затримка із заробкою на 2–3 доби знижує ефективність добрива на 30–50 %.

Дозу гноївки зазвичай розраховують за вмістом у ній азоту. Середня доза її внесення становить 10–20 м3/га, що відповідає близько 25–50 кг/га азоту і 50– 100 кг/га калію. Ефективно також застосовувати гноївку на луках і для підживлення озимих зернових, просапних та овочевих культур. Вегетуючі рослини краще підживлювати розбавленими у 3–4 рази гноївкою та сечову. Оскільки гноївка містить мало фосфору, доцільно одночасно застосовувати фосфорні добрива. Кожна тонна гноївки підвищує врожайність сільськогосподарських культур у перерахунку на зернові одиниці в середньому на 0,1 т.

Пташиний послід

Пташиний послід – цінне, найбільш концентроване і швидкодійне органічне добриво. Вміст елементів живлення в пташиному посліді залежить від складу кормів і менш істотно – від способу утримання птахів. Азоту і фосфору в безпідстилковому курячому посліді значно більше, ніж у підстилковому гною сільськогосподарських тварин (табл. 7.5).

Таблиця 7.5. Вихід пташиного посліду та середній вміст у ньому води й елементів живлення, % маси сирої речовини

Половина азоту, що є в пташиному посліді, 40 % фосфору і 60 % калію знаходяться у водорозчинній формі. До складу посліду також входить значна кількість мікроелементів, мг/кг сухої речовини: мангану – 150–400, цинку – 120–400, кобальту – 10–13, міді – 5–10, заліза – 3500–8000.

Залежно від особливостей технології вирощування птахів послід буває підстилковий і безпідстилковий.

Підстилковий курячий послід виробляють за підлогового утримання птиці. Він має добру сипкість і невисоку вологість. Як підстилку застосовують торф, подрібнену солому, тирсу листяних порід дерев та інші матеріали, які вкладають шаром завтовшки 25–30 см та у міру забруднення перемішують з нижнім шаром. Підстилку замінюють 2–3 рази за рік. Підстилку можна укладати шаром 5–10 см і в міру забруднення добавляти її з розрахунку 15–20 г на одну голову птиці. При зміні поголів'я послід видаляють, а приміщення дезінфікують.

За вологості близько 55 % пташиний послід у середньому містить 1,6 % N, 1,5 – Р2O5, 0,9 % – К2O. Його застосовують так само, як і підстилковий гній у нормах, розрахованих за вмістом азоту. Технологія внесення підстилкового посліду така сама, як і підстилкового гною.

Безпідстилковий курячий послід. Щільний пташиний послід отримують на птахофабриках з утриманням птиці у клітках та механічним видаленням посліду, а також отримують у пташниках яйцевого напряму, обладнаних коробками для збирання посліду. Безпідстилковий курячий послід – це липка маса з різким неприємним запахом вологістю до 70 %. Містить насіння бур'янів, яєць і личинок гельмінтів, мух та різні мікроорганізми, більшість з яких – збудники хвороб. У такому посліді порівняно з підстилковим більша кількість елементів живлення, які знаходяться в засвоюваних рослинами формах.

Азот у пташиному посліді міститься у формі сечової кислоти (C5H4N4O3), що легко розкладається з утворенням аміаку і вугільної кислоти, тому за 3 міс гарячого зберігання може втрачатися майже половина азоту. Для зменшення його втрат пташиний послід потрібно зберігати холодним (щільним) способом з додаванням 50 % сухого торфу, тирси, ґрунту або інших компонентів, тобто компостувати.

Сухий послід. Для знезараження, дезодорації, збереження елементів живлення, поліпшення фізико-механічних властивостей посліду на птахофабриках застосовують його швидке термічне сушіння за температури 600–800 *С. Такий послід має вологість 20 %, втрати азоту не перевищують 5 %, маса зменшується, а концентрація елементів живлення порівняно з вихідним рівнем зростає майже втричі і становить 4,5–5 % N, 3,5–4 – Р2O5, 1,5–2 % – К2O.

Сухий послід можна гранулювати з добавлянням мінеральних добрив і фасувати в мішки. Послід, внесений в еквівалентних кількостях порівняно з мінеральними добривами за вмістом основних елементів живлення, дає аналогічні результати.

Пташиний послід застосовують до початку сівби культур та під час їх вегетації – для підживлення. Вносять його перед сівбою під просапні культури та овочі в нормі 4–5 т/га, під зернові культури – 2,5 т/га. Норми сухого посліду в 2–3 рази менші. Для підживлення культур застосовують 0,5–1 т/га безпідстилкового посліду, а при внесенні в борозни і ямки – 0,4-0,5 т/га. Норми підстилкового посліду на 20–30 % виші, а сухого – втричі нижчі. Для позакореневого підживлення послід розбавляють водою у 7 разів. Пташиний послід можна застосовувати для весняного підживлення озимих культур (2 т/га), а також для удобрення сіножатей і пасовищ (10–15 т/га).

Сухий пташиний послід широко застосовують у тепличному овочівництві. Наприклад, під огірок його вносять із розрахунку 1–5 кг/м2. З нього можна приготувати "штучний" гній, змішавши із соломою у співвідношенні 1 : 10. Для цього подрібнену солому укладають шарами завтовшки 15–20 см, пересипають їх послідом і поливають водою. За 5-10 діб температура всередині бурта підвищується до 60 °С. Через місяць бурт перекопують і поливають водою.

У рік внесення пташиного посліду в середньому засвоюється 50 % N, 20 – P2O5, 70 % – К2O. За впливом на врожай і якість продукції пташиний послід у перший рік наближається до мінеральних добрив, у наступні – до гною.