< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Регіональні аспекти структурної модернізації економіки України

Існує потреба формування нової регіональної політики України, в якій пріоритети економічних реформ і модернізації мають бути органічно переплетені із завданнями регіонального розвитку. Основи такої політики закладено в нову державну Стратегію регіонального розвитку на період до 2020 р. Після її затвердження впродовж півроку кожен регіон України розробляє відповідну стратегію регіонального рівня, в якій цілі, завдання та пріоритети модернізації будуть узгоджені із загальнонаціональними та розширені за рахунок регіональної специфіки та спеціалізації. При розробці власних стратегій регіональні органи влади повинні зробити особливий акцент на розвиток тісної міжрегіональної взаємодії в різних сферах, активізації міжрегіональної кооперації та співпраці у формуванні нових інтегрованих економічних макрорегіонів.

Значна частина територіальних стратегій у розвинутих країнах світу, створюється з урахуванням нової економічної географії, за якою потенціал субдержавних утворень – регіонів і особливо найбільших міст – постійно зростає. У нових геопросторовочасових координатах макрорегіони та мегаполіси стають ключовими висотами економіки, де в концентрованій формі відбувається виробництво, накопичення та переважне використання економічно значимих чинників: капіталу, праці, знань. Вони формують мережеву просторову структуру нових економічних відносин, виконуючи в ній роль "вузлів", "комір", "хабів" (hub, або хаб (англ.) повторювач, розгалужувач, концентратор) – це система, яка служить для "розгалуження" сигналу в сегменті мережі. Сигнал, отриманий hub на одному рівні, підсилюється й передається на всі інші господарські системи. Наприклад в Україні є намір створення газового хабу. Газовий хаб – це точка перетину значної кількості газотранспортних маршрутів. Часто, але не обов'язково, хаб поєднано з сховищем або комплексом сховищ природного газу. Як правило, саме на базі хабів формуються майданчики з торгівлі природним газом – тобто газові біржі. Перспектива створити на території України мережу подібних вузлів, точок тяжіння глобальних, політичних, соціальних и економічних комунікацій є бажаним сценарієм, основу якого становить прагнення відтворити сучасний глобальний тренд. Наявність у країні макрорегіонів або міст глобального, світового рівня є однією з найважливіших умов входження до світового економічного, соціального та культурного простору.

Основний акцент робиться на структурне та інституційне забезпечення процесів зростання окремого регіону чи міста в економіці та соціальній сфері На основі чого стане реальним його перетворення на інтелектуальний, виробничий та фінансовий центр світового або національного рівня із залученням транснаціонального бізнесу, що сприятиме збільшенню інноваційних і кадрових, технологічних та фінансових інвестицій У перспективі поява сильного регіону створить ефект "зближення рівня", тобто розповсюдження добробуту на суміжні території та надалі приведе до масштабних структурних переміщень, що оздоровлюють не лише регіональну, але і національну економіку. Показовим прикладом є Столичний економічний район України, який має одні з найвищих індексів модернізації завдяки мегаполісу – місту Києву (табл. 4.2; 4.3; 4.4).

Таблиця 4.2

Індекси індустріальної модернізації економічних районів України

Економічні райони України

2006

2009

2011

2013

Україна

92

96

97

98

Придніпровський

99

96

97

98

Столичний

93

97

98

100

Столичний, лише області

90

93

94

95

м. Київ

98

100

100

100

Північно-Східний

93

95

97

98

Донецький

91

96

98

99

Причорноморський

92

94

95

96

Карпатський

91

93

94

95

Подільський

88

91

92

92

Північно-Західний

90

93

94

94

Центральний

89

92

92

92

Джерело: вдосконалено авторами на основі: "Промисловість і промислова політика України 2013: актуальні тренди, виклики, можливості: науково-аналітична доповідь". [Електронний ресурс]. – Режим доступу: )ittp://iep.donetsk.ua/publish/monoOopovid_prom pdf.

Регіони, які першими збагнуть життєву необхідність впровадження стратегії модернізації та розпочнуть шлях перетворень, безперечно, стануть успішними територіями. Саме ці регіони, за рівнем соціально-економічного розвитку, будуть лідерами, визначатимуть "правила гри" та розроблятимуть вектори розвитку, яких дотримуватимуться інші регіони, що вчасно не зорієнтувалися в ситуації. Особливо актуальне дане питання для промислових регіонів України, які зберігають застарілу виробничу структуру. Цим регіонам необхідно відновлювати свою важливість для України на підставі істотної модернізації системи міжрегіональних відносин.

Для регіонів та економічних районів України провідними науковцями було обгрунтовано три стадії модернізації економіки; індустріальну, постіндустріальну та неоіндустріальну [44].

Нагадаємо, що в індустріальній економіці властиве домінування промислового виробництва над аграрним, кількісне переважання міського населення над сільським; високий рівень промислового виробництва характеризується його механізацією та автоматизацією, використанням досягнень науково-технічного прогресу, що зумовлює великі якісні зміни і в інших сферах суспільного життя – соціально-побутовій, політичній, культурно-духовній.

Постіндустріальна економіка орієнтована на сферу послуг в більшій мірі, ніж на виробництво товарів. Такі пріоритети виникають не спонтанно, а формуються в процесі науково-технічного розвитку країн і зростання доходів споживачів (населення).

Під неоіндустріалізацією розуміється структурна модернізація, інноваційність економіки України з урахуванням нових вимог і завдань в умовах необхідності посилення конкурентоспроможності держави на міжнародному рівні. Така модернізація грунтується на інтеграційних процесах і орієнтована на усунення диспропорцій між добувними і переробними галузями.

Наукові дослідження вчених О.І. Амоші та В.П. Вишневського, показали, що індустріальна модернізація в 2012 р. була завершена лише в двох областях (Київській та Донецькій) та м. Київ Слід зазначити, що м. Київ має найвищі індекси, модернізації економіки, що відповідно наклало свій відбиток на індекси Столичного економічного району (табл. 4.2).

Найвищий індекс індустріалізації в Київській області пояснюється не потужністю її промислової бази, а розвиненістю сфери послуг та не надто високим розвитком сільського господарства, про що свідчать питома вага доданої вартості та зайнятості в цих секторах економіки. Саме дана область має четвертий за значенням рівень ВВП на одну особу після Дніпропетровської, Полтавської, Донецької областей.

Усі регіони поступово наближаються до завершення стадії індустріальної модернізації, дещо повільніше вона проходить у Подільському та Центральному економічних районах. Найуспішнішими в цьому процесі були Придніпровський, Північно-Східний та Донецький економічні райони, які завершили стадію індустріалізації раніше за інших, що свідчить на користь об'єднання областей у більші агломерації для прискорення процесів модернізації.

В перехідній до постіндустріальної стадії розвитку перебувають лише три області – Дніпропетровська, Донецька та Луганська, інші економічні райони сповільнили свої темпи модернізації. Однак фахівці з промислової політики стверджують, що саме індустріалізовані регіони, які вже тривалий час перебувають у перехідній до постіндустріальної модернізації стадії, все ніяк не можуть зробити цей останній крок. І навпаки, Полтавська та Запорізька області в окремі роки входили в початковий етап розвитку постіндустріальної модернізації. Що стосується Харківської області, то вона утримується на етапі розквіту постіндустріальної модернізації. Поясненням цьому значна концентрація в м. Харкові наукових, освітніх та інноваційних ресурсів [44].

Для економічних регіонів і районів існує лише один вихід – розвиток прогресивних видів виробництва. У сучасному світі промисловість знову виходить на перші ролі. Однак це якісно нова промисловість, інноваційна та екологізована, орієнтована не на процвітання за рахунок експлуатації природної ренти, а побудована на принципах зростаючої віддачі. Сьогодні для України необхідна структурна перебудова національної економіки на основі отримання з одного типу сировини різних продуктів для нових способів їх використання. Зростання в економіці частки промисловості, що випускає широку лінійку готової продукції високої доданої вартості, стане рушієм розвитку інших галузей економіки – сільського господарства та секторів сфери послуг.

Таблиця 4.3

Індекси постіндустріальної модернізації економічних районів України

Економічні райони України

2006

2009

2011

2013

Україна

62

61

61

60

Придніпровський

57

56

56

53

Столичний

76

74

77

75

Столичний, лише області

50

49

50

48

м. Київ

87

90

92

95

Північно-Східний

63

62

63

61

Донецький

54

53

53

50

Причорноморський

60

58

59

60

Карпатський

56

54

54

55

Подільський

52

49

50

51

Північно-Західний

52

49

50

50

Центральний

52

49

51

50

Джерело: вдосконалено авторами на основі: "Промисловість і промислова політика України 2013: актуальні тренди, виклики, можливості: науково-аналітична доповідь". [Електронний ресурс]. – Режим доступу: iep.donetsk.ua/publish/mono/Dopovid_proin.pdf.

Глибока промислова спеціалізація Придніпров'я та Донбасу визначила магістральну роль цих регіонів у просуванні неоіндустріального розвитку в інших економічних районах. Проте, без досягнення нового індустріального рівня власного промислового виробництва (що гарантуватиме диверсифікацію промисловості, орієнтовану на інноваційні, наукомісткі, ресурсозберігаючі й безвідходні технології) все зазначене буде вкрай важко реалізувати.

Аналіз другої стадії модернізації – постіндустріальної – свідчить, що регіони України мають приблизно рівний потенціал для її успішної реалізації (табл. 4.3). Лідером цієї стадії, завдяки відносно потужній науковій, освітній та інноваційній базі м. Харкова, є Харківська область. Це також позитивно відобразилося на Північно-Східному економічному районі, який поступився за індексом постіндустріальної модернізації лише Столичному, з яким важко конкурувати, оскільки на його території розташований найпотужніший в Україні мегаполіс, центр управлінського, інтелектуального, наукового, освітнього та інноваційного потенціалу – м. Київ.

Динаміка частки доданої вартості та праці в матеріальній сфері, найкраще характеризує відхід від аграрної та сировинної спеціалізації регіонального господарського комплексу вбік економіки знань. Саме ці два показники визначили низький індекс якості економіки регіонів. Індекс постіндустріальної модернізації регіонів формується завдяки двом групам факторів – "якість життя" та "інновації в знаннях", вище його значення характерне для промислових регіонів України, тому, що це урбанізовані регіони, в яких сконцентровано більшість наукових, медичних, освітніх закладів та установ.

Таблиця 4.4

Індекси неоіндустріальної модернізації економічних районів України

Економічні райони України

2006

2009

2011

2013

Україна

64

65

66

65

Придніпровський

58

60

63

64

Столичний

69

71

73

74

Столичний, лише області

50

52

55

55

м. Київ

80

83

85

85

Північно-Східний

58

61

65

66

Донецький

55

57

60

62

Причорноморський

60

62

63

65

Карпатський

56

58

59

60

Подільський

53

55

58

57

Північно-Західний

52

54

56

56

Центральний

51

54

56

57

Джерело: вдосконалено авторами на основі: "Промисловість і промислова політика України 2013: актуальні тренди, виклики, можливості: науково-аналітична доповідь". [Електронний ресурс]. – Режим доступу: iep.donetsk.ua/publish/mono/Dopovid_prom.pdf.

Факторами, що стримують процеси постіндустріальної модернізації економічних районів України є недиверсифікована структура їх економіки, орієнтація на галузі важкої індустрії, серед яких переважають галуз із видобутку та первинної обробки сировини, що характеризуються спадною віддачею виробництва. Пріоритетність їх розвитку стримує галузі, які виробляють наукомістку продукцію, тим самим сповільнюючи в індустріальних регіонах прискорення процесів постіндустріальної модернізації [44].

Згідно з оцінкою неоіндустріальної модернізації економічних районів України процеси завершення індустріальної модернізації не лише не допомагають її розвитку, але і починають гальмувати її (табл. 4.4). Зрозуміло, що за відсутності прогресивних змін, процес формування нової економіки знань може припинитися.

Значна кількість сучасних наукових досліджень та розробок свідчать, що здійснення індустріалізації в тому сенсі, якому воно до цього часу розумілося, вже не є актуальним для України. Регіонам, які мають потужний розвиток промисловості та індустріальну спеціалізацію, необхідно сконцентруватися на структурних інноваціях, модернізації та спеціалізації, що дозволить запустити механізми неоіндустріалізації виробничого потенціалу промислових та сільськогосподарських регіонів δ активізувати процеси інноваційного соціально- економічного розвитку національного господарського комплексу України.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >