< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища

Механізм природокористування та охорони навколишнього середовища

Механізм охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в Україні здійснюється комплексом заходів правового, адміністративного та економічного характеру, сукупність яких формує екологічну політику держави (рис. 15.1). Одним із принципів, на яких базується національна екологічна політика, є рівність трьох складових розвитку держави (економічної, екологічної, соціальної), що зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку та врахування екологічних наслідків під час прийняття економічних рішень. Екологічна політика – це множина заходів і засобів держави, спрямованих на збереження безпечного навколишнього природного середовища, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу забруднення, досягнення гармонії у взаємодії суспільства і природи, охорону і раціональне використання природних ресурсів.

Розрізняють два типи екологічної політики – пасивну та активну. Суть пасивної політики полягає у впровадженні заходів щодо стримування негативних впливів на природу. Вона грунтується на застосуванні адміністративних інструментів регулювання: екологічних норм і нормативів, дозволів, штрафних стягнень. Активна екологічна політика орієнтується на екологічний моніторинг, на послідовне зменшення негативних впливів на природу в результаті змін у свідомості громадян і товаровиробників.

Екологічне законодавство України включає такі компоненти: Декларація Про державний суверенітет України; Конституція України; Кодекси:

  • 1) Водний кодекс України;
  • 2) Земельний кодекс України;
  • 3) Повітряний кодекс України;
  • 4) Лісовий кодекс України;
  • 5) Кодекс України про надра.

Закони: "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", "Про природно-заповідний фонд України", "Про охорону атмосферного повітря", "Про тваринний світ", "Про енергозбереження", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Також нормативно-правовими важелями механізму природоохоронної діяльності в Україні є різноманітні міжнародні, багатосторонні угоди, домовленості про співпрацю в сфері екології та охорони зовнішнього природного середовища. Ці нормативно-правові акти визначають засади та межі діяльності щодо захисту довкілля, використання різноманітних природних ресурсів, підтримання екологічної безпеки, збереження унікальних територій, ландшафтів та природних об'єктів, які є частиною природної та історико- культурної спадщини України. Міжнародні екологічні угоди стосуються глобальних питань захисту довкілля, захисту і збереження біологічного різноманіття та природних екосистем, транскордонних екологічних питань.

Узагальнена схема механізму природокористування в Україні

Рис. 15.1. Узагальнена схема механізму природокористування в Україні

Джерело [71]

Заходи адміністративного характеру щодо охорони навколишнього середовища об'єднують державні, стандарти, екологічні нормативи, екологічний моніторинг, екологічну експертизу, державну екологічну інспекцію, екологічне лімітування.

Важливим інструментом регулювання охорони навколишнього природного середовища є стандартизація. Державні екологічні стандарти є обов'язковими для виконання і містять вимоги та режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього середовища. Регулювання охорони навколишнього природного середовища забезпечується системою екологічних нормативів, яка включає: а) нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднювальних речовин у природному середовищі; гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та інших шкідливих впливів; гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування); б) гранично допустимі норми викидів і скидів у навколишнє природне середовище забруднювальних речовин і матеріалів, рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів.

Екологічні нормативи мають відповідати вимогам охорони здоров'я людей і навколишнього природного середовища. В окремих регіонах можуть встановлюватися більш жорсткі нормативи гранично допустимих концентрацій та інших шкідливих впливів на довкілля. Міністерство екології та природних ресурсів поряд із Міністерством охорони здоров'я України та іншими уповноваженими у цій сфері органами проводять безперервний екологічний моніторинг – контроль за станом та рівнями забрудненості середовища життєдіяльності населення – повітря, води, грунту, шумом, вібрацією, електромагнітними коливаннями, радіацією тощо.

В межах екологічного моніторингу проводиться державна екологічна інспекція, яка здійснює контроль за дотриманням екологічного законодавства, екологічних нормативів, встановлює рівень відхилень від зазначених норм, визначає штрафні санкції за допущені відхилення.

Для недопущення, передбачення та запобігання шкоди навколишньому середовищу, нераціональному використанню природних ресурсів в Україні проводиться екологічна експертиза, якій підлягають проекти схем розвитку і розміщення економіки регіонів, розвитку галузей господарства, генеральних планів населених пунктів та інша документація; техніко-економічні обгрунтування та розрахунки, проекти будівництва та реконструкції суб'єктів господарювання; документація зі створення нової техніки, технології, матеріалів; проекти інструктивно-методичних і технічних актів з регламентації господарської діяльності; техніко-технологічні рішення, впровадження яких може призвести до порушення екологічної рівноваги та безпеки. В Україні здійснюється державна, громадська та інші види екологічної експертизи. її проведення є обов'язковим у процесі законотворчої, управлінської, інвестиційної, господарської діяльності.

Адміністративним важелем регулювання оптимального використання природних ресурсів також виступають ліміти. Вони визначають норму використання мінеральних ресурсів, лісів, води, землі, яка не призводить до порушення екологічної рівноваги.

Серед економічної складової механізму регулювання природоохоронної діяльності виділяються наступні важелі саме економічного характеру: плата за природокористування; система економічного стимулювання природоохоронної діяльності; плата за забруднення навколишнього середовища та розміщення відходів; створення ринку природних ресурсів; удосконалення системи ціноутворення з урахуванням екологічних факторів, особливо на продукцію природо-експлуатуючих галузей господарства; створення екологічних фондів; екологічне програмування; торгівля ліцензіями; платежі за заставу; екологічне страхування.

Основною метою економічних механізмів природокористування та природоохоронної діяльності є:

  • – активізація через заходи впровадження екологічно-економічних інструментів природокористувачів до зменшення негативного впливу на довкілля, раціонального та ощадливого використання природних ресурсів і зменшення енерго- і ресурсомісткості одиниці продукції;
  • – створення за рахунок коштів, отриманих від екологічних зборів і платежів, незалежного від державного та місцевих бюджетів джерела фінансування природоохоронних заходів і робіт.

Економічний механізм екологічного регулювання в Україні грунтується на концепції платності природокористування. Система платежів за користування природними ресурсами включає в себе не тільки способи визначення розмірів плати, а також механізми її встановлення, вилучення й використання. Розрізняють шість видів платежів за ресурсами в Україні:

  • 1. Платежі за право користування природними ресурсами.
  • 2. Плата за відтворення та охорону природних ресурсів.
  • 3. Рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів за якістю чи за місцем їх розташування стосовно ринку.
  • 4. Штрафні платежі за понаднормове використання природних ресурсів.
  • 5. Компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів із цільового використання або погіршення їхньої якості, спричинене діяльністю конкретних підприємств.
  • 6. Плата підприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва.

Важливим інструментом регулювання природоохоронної діяльності виступає фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища. Воно здійснюється за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, позабюджетних фондів охорони довкілля, добровільних внесків. Фінансування заходів природоохоронного характеру здійснюють підприємства, організації та установи з прибутку, отримуючи певні пільги в його оподаткуванні. Формування коштів на охорону природного середовища відбувається за рахунок плати за спеціальне використання природних ресурсів, забруднення довкілля, погіршення характеристик природних ресурсів.

Основним джерелом надходжень до бюджетів вважається плата за спеціальне використання природних ресурсів. Вона визначається на основі диференційованих нормативів плати за кожний вид ресурсу та лімітів їх використання. Витрати за цими платежами в межах лімітів відносяться на операційні виграти підприємства, а позалімітні витрати – на його прибуток.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі лімітів викидів і скидів забруднених речовин у природне середовище, захоронения відходів та інших шкідливих впливів. Ці платежі здійснюються за рахунок прибутку підприємств, організацій чи окремих громадян.

Платежі за погіршення характеристик природних ресурсів в результаті їх господарського використання – зниження родючості грунтів, продуктивності лісів тощо. Вищезазначені платежі надходять до державного та місцевого бюджетів і спрямовуються на заходи з відтворення природних ресурсів, підтримання їх у належному стані.

Серед організаційних складових механізму природоохоронної діяльності в Україні, важливим засобом вирішення багатьох екологічних проблем с програмно-цільове планування заходів, яке виражається у формуванні екологічних цільових комплексних програм.

Відомості про наявність та стан природних ресурсів містяться у кадастрах природних ресурсів. В Україні оприлюднений Кадастр земельних ресурсів, ведеться робота зі складання лісового кадастру. Земельний кадастр містить інформацію про правовий режим земель, їх розподіл між власниками та землекористувачами, якісну характеристику земельного фонду тощо. Він сформований в результаті геодезичних, картографічних обстежень, розвідок, та економічної оцінки землі.

Органи державного управління здійснюють облік об'єктів, які мають шкідливий вплив на стан навколишнього середовища. Підприємства та організації проводять первинний облік у галузі охорони довкілля і передають інформацію державним органам у цій сфері. Формування коштів на охорону природного середовища відбувається за рахунок плати за спеціальне використання природних ресурсів, забруднення довкілля, погіршення характеристик природних ресурсів.

Зростаючий інтерес до формування механізмів регулювання й ефективності використання природних ресурсів призводить до необхідності уточнення й вдосконалення інструментарію та регуляторів фінансового, економічного й правового механізмів природокористування задля досягнення максимальної екологічно-економічної ефективності їх застосування в господарстві при умові гармонізації відносин суспільства і природи. І ще одна важлива деталь – механізм природокористування та охорони навколишнього середовища повинен носити попереджальний або профілактичний характер, тому що коли мова вже йде про подолання наслідків забруднення чи катастроф, це означає, що такий механізм не спрацював, або зреагував недостатньо.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >