ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Серед клінічних дисциплін психіатрія займає особливе місце. Завдяки інтеграційним властивостям і надзвичайній чутливості до змін історичної епохи вона вивчає одночасно і тіло, і душу, й соціальне середовище, яке так чи так впливає на психіку і призводить до психічних розладів.

Але перш ніж досягти сучасного рівня, психіатрія пройшла довгий і складний шлях. Прийнято виділяти теологічний, метафізичний і матеріалістичний періоди історії становлення психіатрії, які певною мірою характеризують рівень соціально- економічного розвитку суспільства, його культуру й ідеологію. Відповідно до поглядів і уявлень про походження психічних захворювань у той або той період застосовували різні методи лікування.

Але наукове обґрунтування новітні методи лікування отримали лише в останні 40 років, коли в психіатричній практиці почали широко застосовувати психофармакотерапію та соціальні підходи.

Сучасні тенденції розвитку психіатрії в цивілізованому світі характеризуються гуманним ставленням і толерантністю до психічнохворих, дотриманням їхніх законних прав з боку держави. Організація психіатричної служби передбачає максимальне наближення допомоги за місцем проживання хворих, мінімальну ізоляцію їх від сім'ї, партнерство пацієнта і лікаря. Важливо також поєднати зусилля в наданні медико-соціальної допомоги державних органів і громадських організацій.

Особлива роль у діагностиці та лікуванні хворих належить амбулаторним службам психічного здоров'я. Зазвичай більша частина хворих починає і закінчує лікування амбулаторно і лише незначна частка — до 10 % — потребує стаціонарного лікування. У психіатричну клініку госпіталізують переважно хворих із тяжкими психічними розладами.

Серед основних принципів організації психіатричної допомоги в сучасних умовах виділяють:

• — розвиток переважно амбулаторної психіатричної мережі;
• — інтеграцію психіатричних і загальносоматичних служб охорони здоров'я;
• — максимальне наближення допомоги до пацієнта;
• — інтенсифікацію лікування на засадах біопсихосоціальної моделі надання допомоги;
• — підвищення ролі особистісно орієнтованих лікувально-діагностичних підходів;
• — мінімальну ізоляцію психічнохворих від соціального оточення та пом'якшення медико-соціальних наслідків психічних недуг;
• — спадкоємність у діяльності загальносоматичної й психіатричної мереж, а також усіх інших закладів і організацій, що беруть участь в охороні психічного
• — широке впровадження в психіатричну практику соціальних форм і методів лікування хворих, сприяння відновленню їхнього соціального й особистого статусу;
• — забезпечення прав та свобод осіб з психічними розладами;
• — здійснення психогігієнічних і профілактичних заходів.

Дотримання цих принципів дає змогу створити цілісну систему заходів щодо основних вимог психіатричної допомоги.

Вдосконалення психіатричної допомоги передбачає її розвиток в напрямку суспільно-орієнтованої психіатричної служби, ключовими характеристиками якої є зміщення психіатричної допомоги в соціальну сферу, поліпрофесійне бригадне надання допомоги, використання системи психосоціальної реабілітації.