Гллюцинаторні та маячні синдроми

Це збірна група позитивних (продуктивних) синдромів, яка об'єднує маячення та галюцинації.

Галіоцинаторний синдром (галюциноз) характеризується постійним напливом галюцинацій різного змісту з боку одного й того самого аналізатора. Виділяють вербальний, зоровий і тактильний галюциноз. Найчастіше спостерігають слуховий вербальний галюциноз, який полягає в напливі словесних (людська мова) справжніх або псевдогалюцинацій у вигляді монологу (моновокальний галюциноз), діалогу, множинних “голосів” різного змісту, що погрожують, звинувачують, лають хворого. Особливо небезпечні для оточення і для самого пацієнта наказові (імперативні) галюцинації.

Зоровий галюциноз включає наплив великої кількості справжніх зорових галюцинацій. Виділяють кілька його видів: зоровий галюциноз Бонне, що розвивається в людей літнього віку за повної або часткової втрати зору (катаракта тощо), педункулярний (галюциноз Лермітта), що виникає в разі локалізації патологічного процесу в ніжках середнього мозку. До його складу входять численні рухливі, мікроскопічні та “живі” зорові галюцинації (люди, тварини, птахи).

Тактильний галюциноз (дерматозойне маячення Екбома) виявляється тактильними галюцинаціями, неприємними відчуттями на шкірі та під шкірою (ніби повзають шкірні паразити), може поєднуватися з маяченням одержимості.

Галюцинаторні синдроми спостерігають при шизофренії, епілептичних психозах, органічних захворюваннях головного мозку тощо.

Паранояльний синдром характеризується первинним систематизованим інтер- претативним маяченням, ретельністю мислення та стенічністю афектів. Система спотвореного судження (маячення) грунтується на ланцюзі доказів, які мають суб'єктивну внутрішню логіку. Деякі факти такі хворі пояснюють однобоко, а ті докази, що суперечать певному переконанню, ігнорують. За тематикою виділяють параною ревнощів, переслідування, винаходу, іпохондричну тощо.

Маячні ідеї групують на підставі центральної думки. Маячні судження стають системою поглядів, які визначають світогляд особистості загалом. На цих судженнях зосереджується все психічне життя хворого. Паранояльний синдром починає розвиватися після неприємного переживання, конфлікту з надцінних ідей, які трансформуються в маячні ідеї величі, стосунку, впливу, переслідування. Спостерігають паранояльний синдром при шизофренії, інволюційних, судинних психозах, органічних ураженнях головного мозку, паранояльній психопатії в стані декомпенсації.

Парафренний синдром (парафренія) поєднує в собі маячні ідеї персекуторного змісту: стосунку, фізичного та психічного впливу, отруєння. У період формування маячення розвиваються ідеї величі, що мають зв'язок з розладами сприйняття (галюцинації, явища психічного автоматизму). За механізмом утворення парафренне маячення може бути інтерпретативним та чуттєво-образним. Залежно від переважання в структурі парафренного синдрому тих або тих психічних розладів виділяють такі варіанти синдрому:

— систематизована парафренія, що характеризується систематизованим маячінням переслідування і величі;
— фантастична парафренія — домінують численні експансивні маячні ідеї (величі);
— конфабуляторна парафренія — численні маячні конфабуляції;
— експансивна парафренія — виражений підвищений афективний стан і маячні ідеї;
— галюцинаторна парафренія — переважають фантастичні галюцинації звеличення.

Парафренний синдром спостерігають при шизофренії як етап її безперервного або нападоподібного перебігу та при органічних психозах.

Параноїдний синдром включає первинне або вторинне маячення й обмани сприйняття (галюцинації, ілюзії, сенестопатії). Найчастіше при параноїдному синдромі спостерігають персекуторні маячні ідеї (переслідування, стосунку, отруєння, одержимості, дисморфоманії та ін.). Маячні ідеї розрізнені, уривчасті, фрагментарні та супроводжуються афективним напруженням (страхом, тривогою, злістю, руховим збудженням). У висловлюваннях хворого немає “стрижня”, навколо якого формувалася б маячна система (несистематизоване маячення).

Параноїдний синдром супроводжує багато психічних захворювань, зокрема шизофренію, епілептичні, судинні, передстаречі, реактивні та симптоматичні психози.

Синдром психічного автоматизму Кандинського—Клерамбо характеризується маячними ідеями переслідування, впливу (психічного або фізичного) та виявами психічного автоматизму (хворий сприймає себе відчуженим, мов не належить сам собі). При цьому відчуває, що мислить, переживає і діє не самостійно, а ніби хтось ним керує. Пацієнт невільний щодо своїх думок (примусове мислення, керування думками), емоцій (“змушують сердитися, радіти”), дій (“хтось змушує говорити, ходити” та ін.). За ступенем відчуження, оволодіння, впливу на ті або ті психічні процеси виділяють три види психічного автоматизму.

Асоціативний автоматизм включає відчуження думок, спогадів, мимовільний наплив, прискорення думок (ментизм), відчуття, що власні думки відомі іншим (симптом відкритості думок) або люди, що оточують хворого, висловлюють його думки вголос (симптом “еходумки”).

Сенсорний (сенестопатичний) автоматизм характеризується псевдогалюцинаціями та сенестопатіями з відчуттям впливу, втручання, відчуження (“спричинюють відчуття стискання, скручування, болю, холоду, спотворюють апетит, статевий потяг”).

Руховий (кінестетичний) автоматизм полягає в переконанні хворого, що всі рухи, зокрема і мовного апарату, відбуваються під впливом зовнішньої сили (“перетворюють на робота, маріонетку”, “керують із Космосу”).

Якщо у хворого виявляють симптоми асоціативного, сенсорного та кінестетичного автоматизму, то йдеться про розгорнутий синдром психічного автоматизму. Спостерігають синдром Кандинського—Клерамбо при шизофренії, органічних ураженнях головного мозку.

Синдром Капгра (М.І. Capgras, 1923) характеризується порушенням здатності впізнавати людей. Хворі не впізнають своїх рідних, знайомих, говорять про них як про підставних осіб, які є близнюками або двійниками, вважають, що вони загримовані під певних людей (симптом негативного двійника), незнайомців іноді сприймають як добрих знайомих (симптом позитивного двійника).

Синдром Капгра включає симптом Фреголі. Такі хворі стверджують, що їх “переслідувач” змінює свою зовнішність, аби його не впізнали. Маячні ідеї інтерметаморфози є одним із варіантів помилкових (хибних) упізнавань. Хворі впевнені, що “переслідувачі” змінюють не лише зовнішність, а і моральний та духовний стан інших, навколишній світ. При цьому хибне впізнавання поширюється не на одну особу, а на багатьох людей. Деякі автори вважають синдром Фреголі самостійним.

Синдром Капгра часто поєднується з маячними ідеями переслідування, впливу, проявами психічного автоматизму і супроводжує багато психічних захворювань. Нозологічно він малоспецифічний.