< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Шокова терапія

До появи психотропних засобів шокова терапія була основним методом лікування психозів, особливо шизофренії. На сьогодні застосування її досить обмежене (за обов'язкової письмової згоди пацієнта або його представників).

Інсуліно-коматозну терапію (ІКТ) запропонував у 1933 р. австралійський психіатр М. Закель. Вона полягає у введенні хворому натще підшкірно індивідуально підібраних доз інсуліну (починають зазвичай з 4 ОД, щоденно збільшуючи дозу на 4—8 ОД), що зумовлює гіпоглікемічну кому або субкоматозний стан, які через 20—ЗО хв переривають завдяки внутрішньовенному впорскуванню 40 % глюкози. Інсуліновий шок спричинюють щоденно протягом 10—ЗО діб.

Є два варіанти терапевтичної тактики ІКТ: 1) для переривання психозу як основний метод лікування; 2) для усунення резистентності до психофармакотерапії.

Найефективніша ІКТ при гострих і підгострих станах шизоафективної структури, а також при параноїдних станах у клініці шизофренії з незначною (до 1—2 років) тривалістю процесу. Проведенню ІКТ обов'язково передує всебічне обстеження хворого. До та під час лікування визначають рівень глюкози в крові.

Більшість соматичних хвороб, неврологічна органічна симптоматика, ендокринні порушення є протипоказаннями до застосування цього методу лікування. ІКТ не призначають під час вагітності, а також пацієнтам, старшим 50 років.

При гіпоглікемії можливі численні ускладнення, такі як судомні напади, колаптоїдний стан, серцева аритмія, а також повторна гіпоглікемія, особливо вночі. Ймовірне загострення перебігу хронічних інфекційних хвороб. Тяжким ускладненням ІКТ є ' тривала кома, яку не вдається перервати завдяки введенню глюкози (потрібні реанімаційні заходи).

Через появу ускладнень і проблематичність керування процесом такої терапії її вже майже не використовують.

Електроконвульсивну терапію (ЕКТ) запропонували та ввели в психіатричну практику в 1938 р. італійські вчені У. Черлетті та Л. Біні. Окрім параноїдної шизофренії ЕКТ (або ЕСТ — електросудомна терапія) ефективна при гіпертоксичному нападі шизофренії (фебрильної кататонії). Досить часто отримують хороші результати в пацієнтів у стані кататонічного ступору. При тривалих депресіях і обсесивно-депресивних станах ЕКТ використовують також як засіб боротьби з терапевтичною резистентністю до психотропних засобів. Механізм дії методу не з'ясований. Усе пояснюють впливом епілептиформного нападу на підкіркові центри головного мозку та кірково-підкіркові зв'язки. Техніка його полягає в симетричному накладанні електродів на обидві скроні пацієнта (білатерально), через які пропускають електричний струм напругою 70—120 В. Експозиція триває 0,5—0,9 с (за потреби задані параметри збільшують відповідно на 10 В або 0,1 с — до появи судомної реакції). Розроблено модифікацію методу — з монополярним (унілатеральним) накладанням електродів на субдомінантну гемісферу. Це зумовлює напад, подібний до великого епілептичного, із загальною тривалістю понад 1 хв, непритомністю, апное, тонічними й клонічними судомами. Такі сеанси проводять через добу, на курс — 3—5, іноді — до 10 сеансів.

Ускладнення ЕКТ найчастіше пов'язані з ураженням опорно-рухового апарату (тріщини, перелом хребців, вивих нижньої щелепи). Можливі тривала затримка дихання та серцеві аритмії.

Є певні протипоказання й обмеження до застосування ЕКТ, тому для запобігання ускладненням перед сеансом терапії проводять премедикацію: вводять седирувальну або наркотичну речовину та міорелаксанти.

Рішення щодо проведення ЕКТ приймає комісія лікарів після ретельного соматоневрологічного обстеження хворого.

Медикаментозна конвульсивна терапія із внутрішньовенним уведенням коразолу, амідопирину за показаннями і протипоказаннями майже не відрізняється від ЕКТ. Останніми роками її практично не використовують.

Одним із методів загальнобіологічного впливу є розвантажувально-дієтична терапія (РДТ), що передбачає дозоване голодування із вживанням рідини та дієтичним харчуванням. Застосовують його передусім при тривалих неврозах і шизофренії з повільним перебігом, особливо за підвищеної чутливості до психофармакологічних препаратів. Методику призначають за згодою хворого після всебічного обстеження.

Детоксикаційні методи. Найпоширенішим серед них є гемосорбція. Проводить її спеціально підготований лікар. Показання: інтоксикаційний компонент у патогенезі захворювання (алкогольні та токсикоманічні психози, тяжкий абстинентний стан, гіпертоксична шизофренія тощо). Цей метод також підвищує чутливість до психофармакотерапії.

Терапію депривацією (позбавленням) сну зазвичай застосовують при терапевтично резистентних депресіях, особливо з переважанням апатії. Полягає вона в дотриманні вимушеного безсоння тривалістю від 18—20 до 36—40 год. Таких сеансів проводять 6—8 на курс 1—2 рази на 1 тиж. Обов'язковими є отримання поінформованої згоди пацієнта на її проведення.

Психохірургія на сучасному етапі перебуває в стадії пошуків нових методів лікування. Хірургічні методи (лоботомія або лейкотомія, стереотоксичні методи та ін.) у лікуванні психічних захворювань значного поширення ще не набули.

Нижче наведено перелік психотропних препаратів, які доцільно застосовувати за тих чи тих психопатологічних синдромів або симптомів.

Вибір деяких психотропних препаратів з урахуванням їхнього впливу на психопатологічні синдроми

Психопатологічні синдроми і симптоми

Психотропні препарати (добова доза)

Невротичні (неврозоподібні)

Рудотель (10—ЗО мг) Снднокарб (10—15 мг) Хомвіо-Нервін (3—5 таблеток) Ацефен (400—800 мг)

Івадал (5—10 мг)

Астенічні стани (млявість, слабість, зниження працездатності)

Сибазон (5—15 мг)

Тріоксазин (300—900 мг)

Пірацетам (12—20 мг)

Фенібут (250—1500 мг)

Терален (3—9 мг)

Магне В6 (1—2 таблетки)

Берокка кальцій магній (1—2 таблетки)

Стани дратівливої слабості (підвищена збудливість, порушення формули сну)

Те саме + Феназепам (0,5—5 мг) Радедорм (5—10 мг)

Еленіум (30—80 мг)

Сибазон (25—40 мг)

Тіоридазин (20—100 мг) Хомвіо-Нервін (3—5 таблеток)

Іпохондричні (сенестопатичні розлади)

Азафен (25—100 мг)

Еглоніл (20—200 мг)

Меліпрамін (25—100 мг)

Флушпірилен, 1МАП (по 1 мл внутрішньом'язово через 1 тиж.)

Тривожно-фобічні розлади

Феназепам (0,5—3 мг)

Рудотель (10—30 мг)

Седуксен (10—40 мг внутрішньом'язово) Транксен (20—100 мг)

Хлорпротиксен (50—200 мг)

Піроксан (15—60 мг)

Модитен-депо (25—50 мг через 2—4 тиж.) Флюанксол-депо (100—200 мг)

Триседил (3—9 мг)

Психопатичні (психопатоподібні) розлади

Стани збудження, істеричні

Неулептил (30—90 мг) Тіоридазин (25—100 мг) Еленіум (30—80 мг) Феназепам (2—5 мг) Тизерцин (25—100 мг) Транксен (100—200 мг) Рудотель (10—30 мг)

Психопатологічні синдроми

Психотропні препарати

і симптоми

(добова доза)

Афективні

Депресія з психомоторною загальмованістю

Піразидол (200—400 мг)

Меліпрамін (100—200 мг)

Нуредал (100—500 мг внутрішньом'язово) Френолон (5—20 мг внутрішньом'язово) Етаперазин (10—30 мг)

Карбамазепін (400—800 мг)

Амітриптилін (150—300 мг)

Тривожна депресія

Ципраміл (40—60 мг)

Прозак (20—40 мг)

Піразидол (200—400 мг)

Сертралін (25—200 мг)

Меліпрамін (50—100 мг у поєднанні з тизерцином — 100—200 мг внутрішньом'язово) Хлорпротиксен (100—300 мг)

Тіоридазин (25—75 мг)

Хомвіо-Нервін (3—5 таблеток)

Депресивно-параноїдні стани

Амітриптилін (100—300 мг)

Ципраміл (40—60 мг)

Прозак (20—40 мг)

Золофт (25—200 мг)

Піразидол (100—400 мг)

Карбідин (12,5—150 мг)

Галоперидол (10—40 мг внутрішньом'язово) Стелазин (20—60 мг внутрішньом'язово) Етапіразин (30—150 мг)

Тизерцин (50—200 мг)

Зипрекса (5—20 мг)

Рисперидон (2—6 мг)

Апатоабулічні стани

Сиднокарб (0,015 г)

Меліпрамін (25—100 мг)

Френолон (20 мг)

Етапіразин (10—30 мг)

Модитен-депо (25 мг через 2—3 тиж.) Флюанксол-депо (100—200 мг)

Маніакальні

та маніакально-маячні розлади

Тизерцин (100—500 мг внутрішньом'язово) Аміназин (100—500 мг внутрішном'язово) Галоперидол (3—12 мг внутрішньом'язово) Флюанксол (100—500 мг)

Клопіксол-акуфаз (50 мг)

Триседил (3—12 мг внутрішньом'язово) Оланзепін (5—20 мг)

Рисперидон (2—8 мг)

Літію карбонат (0,9—2,4 мг)

Карбамазепін (400—800 мг)

Депакін (900—1500 мг)

Психопатологічні синдроми

Психотропні препарати

і симптоми

(добова доза)

Кататонічні Кататонічний ступор

Френолон (10—ЗО мг)

Мажептил (10—ЗО мг)

Матеразин (50—300 мг)

Клопіксол-акуфаз (50 мг)

Клопіксол-депо (200—400 мг)

Трилафон-депо (по 10—20 мг внутрішньом'язово 1 раз на тиждень)

Кататонічне, кататоно-гебефренічне збудження

Аміназин (100—300 мг)

Триседил (6—12 мг)

Трифтазин (40—100 мг)

Галоперидол (30—80 мг)

Зипрекса (5—20 мг)

Рисперидон (2—8 мг)

Модитен-депо (50—75 мг через 2—3 тиж.) Флюанксол-депо (100—500 мг)

Фебрильна кататонія

Аміназин, левомепразозин або тизерцин (200—300 мг)

Тіоридазин (до 600 мг)

Клопіксол-акуфаз (100 мг)

Дезінтоксикаційні та дегідратаційні засоби, а також протизапальні препарати

Галюцинаторно-маячні Гострі галюцинаторно-маячні

Аміназин (100—300 мг внутрішньом'язово) Тизерцин (100—300 мг внутрішньовенно) Клопіксол-акуфаз (50—100 мг)

Галоперидол (10—30 мг внутрішньом'язово) Оланзепін (10—20 мг)

Рисперидон (2—8 мг)

Стелазин (20—60 мг внутрішньом'язово) Триседил (3—12 мг внутрішньом'язово)

Хронічні галюцинаторно-маячні

Галоперидол (10—50 мг) Клопіксол-депо (200—400 мг) Флюанксол-депо (100—500 мг) Модитен-депо (50—75 мг з інтервалом 2—4 тиж.)

Оланзепін (5—20 мг)

Рисперидон (2—8 мг)

Амісульприд (50—300 мг)

Триседил (3—12 мг)

Психопатологічні синдроми і симптоми

Психотропні препарати (добова доза)

Потьмарення свідомості з психомоторним збудженням

Барбаміл (5—10 мл 5 % розчину внутрішньом'язово)

Аміназин або тизерцин (25—50 мг внутрішньом'язово за відсутності протипоказань)

Хлорпротиксен (50—150 мг) Клопіксол-акуфаз (50 мг)

Оланзепін (5—20 мг)

Рисперидон (2—8 мг)

Седуксен (20—30 мг внутрішньом'язово, внутрішньовенно)

Синдроми розладів інтелектуально- мнестичної сфери (психоорганічний, деменція, олігофренія)

Аміналон (500—1500 мг)

Пірацетам або ноотропіл (1200—2400 мг) Піридитол або енцефабол (300—500 мг) Пантогам (1500—2000 мг)

Юмекс (5—10 мг)

Арисепт (5—10 мг)

Мемантин (5—60 мг)

Побічні екстрапірамідні розлади (акінетикоригідні, гіперкінетичні, тремор, акатизія, акінезія, паркінсонічні)

Коректори: паркопан (4—20 мг), циклодол (4—12 мг), норакін (5—20 мг), дипразин (50—75 мг), тремблекс (1—3 мл)

Судомний

Фенобарбітал (50—500 мг) Бензонал (100—900 мг) Гексамідин (125—200 мг)

Дифенін (200—450 мг) Карбамазепін (250—1200 мг) Вальпроат натрію (1200—1800 мг)

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >