Кір

У продромальний період хворі дратівливі, неспокійні, мляві. У них виникають головний біль, напади психомоторного збудження, знижується настрій, апетит. Хворі також скаржаться на відчуття незадоволення.

У фазу висипання та гіпертермії при проявах менінгоенцефаліту виникають деліріозний, онейроїдний, аментивний синдроми, присмеркове потьмарення свідомості, оглушення з неврологічною симптоматикою (ригідність потиличних м'язів, симптоми Керніга та Брудзінського, асиметрія сухожилкових і періостальних рефлексів, пірамідні знаки). У період реконвалесценції виявляють астенічний симптомокомплекс.

Кір у дорослих супроводжується астенічним, дистимічним, деліріозним, онейроїдним і аментивним синдромами.

Скарлатина. Характер психічних розладів при скарлатині залежить від форми та типу перебігу захворювання. У разі легкої форми вже на початку захворювання після короткочасного збудження розвивається астенічний симптомокомплекс. За середнього ступеня тяжкості та тяжкої форми астенія поєднується з відчуттям оглушення. У разі тяжкого перебігу можуть розвинутися психотичні стани, а саме деліріозний і онейроїдний з галюцинаціями фантастичного змісту. Перебіг психотичних станів має хвилеподібний характер.

Астенічні прояви після скарлатини можуть стати підґрунтям для розвитку невротичних станів. Ускладненнями токсичної та септичної форм скарлатини можуть бути органічні ураження головного мозку (менінгіт, енцефаліт).

У хворих розвивається органічний психосиндром з епілептиформними нападами, зниженням пам'яті, інтелекту та психопатоподібними змінами особистості.

Епідемічний паротит, вітряна віспа, корова краснуха в рідкісних випадках ускладнюються енцефалітом і менінгоенцефалітом. Психопатологічні розлади при цих захворюваннях проявляються психотичними епізодами (делірій, аменція, присмерковий стан). На пізніх етапах спостерігають різноманітні прояви органічного психосиндрому. Корова краснуха може зумовити розвиток ембріопатії, якщо жінка захворіла на неї під час вагітності, особливо в перший триместр. Клінічним проявом ембріопатії є дисплазія головного мозку плода, що призводить до глибоких порушень психічного розвитку дитини (ідіотії, імбецильності).

Діагностика

Діагноз інфекційного психічного розладу встановлюють після ретельного комплексного клініко-лабораторного дослідження, результати якого підтверджують зв'язок наявної психопатології з певним інфекційним захворюванням.

Під час диференціальної діагностики ці розлади потрібно відрізняти від дебютів або загострення ендогенних психозів. Про наявність інфекційних психотичних відхилень свідчать епізоди потьмарення свідомості, вираженої астенізації, характерна динаміка психічного розладу протягом інфекційного процесу (ініціальний — гарячковий — резидуальний періоди).

Лікування

Хворі з гострими та затяжними інфекційними психозами потребують госпіталізації в психосоматичні відділення загальних лікувальних закладів або до інфекційних відділень психіатричної лікарні. Там вони мають перебувати під постійним спостереженням не лише психіатра, а і терапевта й інфекціоніста. Якщо хворий залишається в інфекційному відділенні соматичної лікарні, йому потрібно виділити окрему палату та забезпечити цілодобове спостереження, особливо, якщо він перебуває в стані психомоторного збудження або депресії (загроза суїциду).

Пацієнтів з вираженими органічними змінами особистості госпіталізують в інфекційний стаціонар психіатричної лікарні.

Лікування хворих на інфекційний психоз має бути комплексним. Передусім потрібно усунути його причини (основне захворювання). Основним методом є етіопатогенетична терапія.

У гострий період хвороби проводять активну протизапальну терапію. Застосовують імуностимулятори. Уводять сироватку реконвалесцентів, гомологічний гамма- глобулін, гіперімунну сироватку тварин — при епідемічному, кліщовому та комариному енцефалітах, протикорову сироватку — при кору, протигрипозну сироватку, протигрипозний гаммаглобулін або сироватковий поліглобулін, інтерферон — при грипі. Призначають антибіотики широкого спектра дії (тетрациклін, олеандоміцин, рондоміцин, ристоміцин, лінкоміцин, цепорин, гентаміцин та ін.), а також антибіотики, що діють на той або той збудник (препарати групи пеніцилінів, еритроміцин, левоміцетин тощо). Антибіотики призначають у великих терапевтичних дозах до ліквідації запального процесу. Для запобігання розвитку кандидамікозу застосовують ністатин, леворин. Рекомендують сульфаніламідні препарати (норсульфазол, сульфадиметоксин, етазол).

Поряд із призначенням антибіотиків і сульфаніламідних препаратів проводять таку терапію:

— дезінтоксикаційну (ізотонічні розчини глюкози та натрію хлориду, гемодез, реополіглюкін, натрію тіосульфат та ін.);
— дегідратаційну (лазикс, магнію сульфат);
— десенсибілізувальну (кальцію хлорид, димедрол, седуксен, тавегіл);
— вітамінотерапію (тіаміну хлорид, піридоксину хлорид, ціанокобаламін, аскорбінова та нікотинова кислоти);
— загальнозміцнювальну терапію (препарати фосфору, заліза тощо).

Психотропні препарати призначають з урахуванням провідного психопатологічного синдрому. При астенічних, неврозо-, психопатоподібних станах рекомендують транквілізатори (діазепам, феназепам, рудотель, радедорм) і антипсихотичні засоби в малих дозах (аміназин, риспердон, зипрекса, клопіксол, флюанксол, тіори- дазин, сонапакс). При тривожно-депресивному синдромі застосовують антидепресанти седативної дії (амітриптилін, ципраміл, триптизол, золофт), при ажитації — діазепам, тизерцин, при загальмованій депресії — меліпрамін, прозак, при млявості й адинамії — сиднокарб, сиднофен.

При гострих, затяжних і хронічних психозах з галюцинаторною і маячною симптоматикою рекомендують нейролептичні препарати (аміназин, тизерцин, галоперидол, трифтазин, клопіксол, флюанксол, риспердон, зипрекса, френолон та ін.). Хворим із дефектно-органічними станами крім психотропних засобів показані розсмоктувальні препарати (бійохінол, лідаза), біогенні стимулятори, вітаміни. При мнестичних розладах призначають ноотропіл (пірацетам), аміналон (гамалон), енцефабол (піридитол), церебролізин. За показаннями — протисудомні засоби.

Поряд з медикаментозним лікуванням потрібно застосовувати психотерапевтичні методи та здійснювати заходи із соціально-трудової реабілітації.