< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

Швидке покращення стану хворого після початку гіпотензивної терапії може бути диференційним критерієм гострої енцефалопатії та інсульту, оскільки у хворого з інсультом зниження AT, навпаки, призводить до погіршення стану пацієнта та посилення неврологічних симптомів.

Рекомендовано:

  • а) під язик таблетований препарат (наприклад, каптоприл, капотен, ніфедипін), крім засобів центральної дії (клонідин, метилдопа, резерпін);
  • б) інфузії нітропрусиду натрію, або лабеталолу, або нікардипіну, або сульфату магнію.

Нітропрусид натрію – змішаний вазодилататор ультракороткої дії, який має у складі молекули групу NO (ендотелійзалежний релаксуючий фактор), яка, вивільнюючись, розширює артерії та вени. Це призводить до зменшення притоку крові до серця, зменшення периферійного опору, збільшення ЧСС і внаслідок феномену перерозподілу може призвести до погіршення коронарного кровотоку. Гіпотензивна дія проявляється відразу після початку введення та завершується через декілька хвилин після закінчення інфузії. Препарат швидко розпадається під дією світла, тому його розчин слід закривати затемненими ковпачками.

Лигідропіридинові антагоністи кальцію – ніфедипін і нікардипін – за ефективністю можна порівняти з натрієм нітропрусидом, однак їх краще переносять хворі.

Лабеталол – бета-адреноблокатор із властивостями альфа-блокатора починає діяти через 5 хв, ефект триває 3-6 год. Препарат ефективний при будь-якому типі кризів, крім ГК, ускладненого гострою лівошлуночковою недостатністю внаслідок негативної інотропної дії.

Слід уникати лікарських засобів з центральною депресивною дією та бета-блокаторів без альфа-блокуючої здатності (погіршують мозковий кровоплин). Слід пам'ятати, що у хворих похилого віку з гіпертензивною енцефалопатією зниження тиску має бути поступовим – на 25 % протягом першої години (інакше виникає гіпоперфузія головного мозку, яка клінічно проявляється запомороченням, слабкістю та поглибленням неврологічної симптоматики).

Лікування ГК на тлі інсульту

Інсульт (ішемічний чи геморагічний) вимагає особливої обережності при зниженні AT. У таких хворих гостре підвищення AT може бути як причиною інсульту, так і відповіддю на гостру ішемію, оскільки церебральна перфузія в уражених ділянках відбувається внаслідок підвищення AT.

Згідно з рекомендаціями Європейської ініціативи з проблем інсульту, у разі підвищення систолічного тиску понад 220 мм рт. ст. і діастолічного тиску понад 120 мм рт. ст. при повторному вимірюванні у хворих з попередньою артеріальною гіпертензією його знижують до рівня 180-100-105 мм рт. ст., в інших випадках доцільно підтримувати нижчі показники AT (160–180/90–100 мм рт. ст.). У разі проведення тромболізису або призначення інфузій гепарину систолічний AT рекомендовано знижувати <180 мм рт. ст.

Рекомендовані препарати короткої дії:

  • • інфузії лабеталолу, нітропрусиду натрію, еналаприлату;
  • • peros “ клонідин, каптоприл.

Слід пам'ятати, що нітропрусид натрію може підвищувати внутрішньочерепний тиск унаслідок розширення мозкових судин, тому його краще комбінувати з осмотичними діуретинами.

Слід уникати препаратів, що різко та тривало знижують AT або мають центральну депресивну дію (бета-блокатори, клонідин, метилдопа, резерпін).

Рівень AT 180-100 мм рт. ст. є граничним для введення тромболітиків.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >