ЛЮДИНОВИМІРНІСТЬ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ

План викладу

3.1. Сутність і взаємозв'язок економічного зростання і людського розвитку
3.2. Людський розвиток як новітній вимір соціально-економічного процесу
3.3. Гуманістичний аспект людського розвитку
3.4. Роль і значення людини в адміністративно-командній економіці України радянського періоду, у трансформаційний та сучасний періоди

Сутність і взаємозв'язок економічного зростання і людського розвитку

Сутність людиновимірності економіки з погляду економічного зростання

Прагнучи стати рівноправним партнером Європи, Україна проголошує принцип економічного розвитку, спрямованого на людину. При цьому ключовим питанням є не економіка сама по собі, а її соціально-гуманістична складова, а саме: національний дохід розподіляється справедливо, різниця в доходах багатих і бідних не перевищує допустимого порогу, видатки державного бюджету спрямовуються на високий рівень соціального захисту всіх, хто його потребує, наявність якісних і безпечних доріг, безкоштовна якісна медицина і освіта, нарешті – чесна, відкрита і "прозора" робота всіх інституцій держави: від уряду та парламенту до поліції та судів.

Разом з тим зростання доходів розглядається як один з основних засобів, що сприяють розширенню можливостей людини та підвищенню рівня її добробуту. Крім того, що Україна займає нижчі рейтинги в Європі в сегментах соціально-економічного розвитку, нинішнє економічне зростання в нашій країні є неприпустимо повільним або відсутнє взагалі. Для наближення до європейських стандартів необхідно вийти на нові рубежі в низці ключових сфер інституційного середовища: державне управління, ліквідація корупції, охорона здоров'я, освіта, інфраструктура, доступ до ринків. Одночасно необхідно здійснювати соціально-економічну політику, спрямовану на взаємозв'язок між економічним зростанням і зменшенням сьогоднішньої бідності більшості населення.

Успішна життєздатність людських спільнот, їхній розвиток у минулому і в нинішніх умовах трансформації глобальної економіки та переходу до інформаційного суспільства безпосередньо пов'язані з актуалізацією значущості й ролі людського фактора, зі всебічним розвитком людини та пошуком індикаторів, що забезпечують розвиток людського потенціалу та можливість позитивних відтворювальних процесів.

Оскільки дослідження різноманітних аспектів розвитку людини як соціально-економічного явища є багатостороннім процесом, то у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі запропоновано чимало теорій, концепцій і моделей, які мають на меті сформувати інтегральні, узагальнені уявлення про людину, що, з одного боку, розглядають людські здібності в контексті господарської і суспільної практики, а з другого – дозволяють відобразити бачення про самоцінність людини як найвищу цивілізаційну мету. Підтвердженням цього е той факт, що наприкінці минулого сторіччя та з початку нинішнього економісти виявили підвищену увагу до процесів вимірювання економічного розвитку в аспекті його впливу на стан життя людини. Це знайшло своє відображення у програмних та аналітичних документах міжнародних організацій, що підпорядковані ООН і Світовому банку, а Програма розвитку ООН (ПРООН), починаючи з 1990 року, опрацьовує спеціальні доповіді про людський розвиток. Запропоновані ПРООН методики вимірювання людського розвитку дозволяють здійснити порівняльний аналіз результатів соціально-економічної політики як окремих країн, так і регіональних об'єднань.

Якщо уявити собі економічний розвиток як сходи, сходинки яких є кроками по дорозі до економічного добробуту, то приблизно один мільярд людей на всій земній кулі – шоста частина людства – живе так само, як малавійці: страждаючи від голоду і хвороб, вони настільки знедолені, що не в змозі піднятися навіть на першу сходинку економічного розвитку. Ці люди – "бідні з бідних", "найубогіші" жителі нашої планети. Усі вони живуть у країнах, що розвиваються (у розвинених країнах теж є бідність, але це не крайня убогість). Зрозуміло, не всі з цього мільярда людей сьогодні помирають, але всі вони ведуть повсякденну боротьбу за виживання. Серйозна посуха або повінь, важка хвороба або падіння цін на світовому ринку на культури, які вони вирощують на продаж, майже неминуче обернуться для них надзвичайними стражданнями, а може, і смертю. Вони не в змозі заробити більше ніж кілька пенні на день.

На кілька східців вище по сходах економічного розвитку стоять успішніші країни бідного світу; перед їхніми жителями, що нараховують приблизно 1,5 мільярда осіб, постають ті самі проблеми, що й перед молодими жінками у Бангладеш. Ці люди належать до числа "бідних". Вони заробляють трохи більше понад те, що їм необхідно для виживання. Хоча виживання їм практично забезпечене, у своїх містах і селах вони насилу зводять кінці з кінцями. Смерть не стукає їм у двері, але хронічні фінансові труднощі і відсутність таких елементарних зручностей, як чиста питна вода і справні туалети, є невід'ємною частиною їхнього побуту. Люди, що живуть у крайній убогості (близько 1 мільярда) і в бідності (ще 1,5 мільярда), разом становлять приблизно 40% людства. Ще 2,5 мільярда чоловік, включаючи індійців, що працюють в IT-сфері, перебувають ще на кілька сходинок вище, у світі із середніми доходами. Проте ці сім'ї зі середніми доходами, поза сумнівом, не зможуть бути визнані середнім класом за стандартами багатих країн. Їхній дохід може становити кілька тисяч доларів на рік. Більшість із них живе в містах. Вони у змозі забезпечити собі досить комфортабельні умови проживання – можливо, навіть квартиру з водопроводом. Вони можуть придбати скутер, а іноді навіть автомобіль. Вони пристойно одягаються, а їхні діти ходять до школи. їм доступне нормальне харчування, а деякі з них навіть страждають синдромом багатих країн – пристрастю до нездорового фастфуду.

Ще вище на сходах розвитку ми бачимо останній мільярд людей, що живуть у багатому світі, – приблизно шосту частину всіх мешканців Землі. Ці заможні сім'ї включають не лише близько мільярда людей із багатих країн, а й усе більше число людей із країн зі середнім доходом.

Проте найбільшою трагедією нашого часу є те, що шоста частина людства не в змозі піднятися навіть на першу сходинку сходів розвитку. Величезне число людей, що живуть за межею бідності, не може вирватися з лещат убогості, матеріальних поневірянь. Цього їм не дають зробити хвороби, фізична ізоляція, важкий клімат, деградація довкілля і крайня убогість сама по собі. Незважаючи на можливість вжиття заходів, що підвищують їхні шанси на виживання, – чи йдеться про нові сільськогосподарські методи, найважливіші ліки або хоч би протимоскітні сітки, що сповільнюють поширення малярії, – у цих сімей і урядів їхніх країн просто немає фінансових коштів, необхідних для відповідних інвестицій. Бідняки світу знають про сходи розвитку: їх зачаровують образи багатства на іншій половині земної кулі. Але вони не здатні піднятися на першу сходинку і тому не можуть навіть почати виходити з трясовини бідності.

Джефрі Сакс.

Кінець бідності. Економічні можливості нашого часу.

Якщо до процесів глобалізації і постіндустріалізації економік продуктивні здібності людини розглядалося й оцінювалось як один із кількісних факторів суспільного виробництва і ключове завдання в економічній сфері полягало в тому, щоб оптимізувати у виробничій діяльності працю, основний і оборотний капітал, то із середини 1980-х років в аналіз економічного зростання було введено поняття "людський фактор", який має такі людиновимірні чинники:

• долучення до економічного аналізу "позаекономічних" (нематеріальних) якостей людини;
• дослідження людського фактора в економіці також у демографічному, психологічному, інтелектуальному та інших аспектах;
• характеристика людини як складової економічного механізму та безпосереднього засобу досягнення економічних цілей;
• сприйняття людини в економічній сфері з огляду на ідеї та концептуальні установки, які визнають, насамперед, цінність людини як особистості;
• право людини на свободу, щастя, всебічний розвиток і вичерпне виявлення своїх здібностей;
• задоволення матеріальних і духовних потреб людини як критерій оцінки ефективності економічних інститутів;
• принципи справедливості й гуманності як бажана норма соціально-економічних відносин між людьми.

Отже, концепція людиновимірності економіки являє собою аналіз, створення умов та визначення перспектив ефективного і сталого економічного зростання з одночасним розширенням можливостей людини щодо реалізації її економічних, соціальних і політичних прав і свобод, задоволення духовних і матеріальних потреб нинішніх і прийдешніх поколінь.