Система міжнародної безпеки

З метою забезпечення та зміцнення зовнішньої безпеки членів світового співтовариства створено систему міжнародної безпеки. Її можна розглядати як:

• 1) політику, що сприяє створенню ефективних гарантій миру як для окремої країни, так і всього світового співтовариства;
• 2) стан економічних, політичних, соціальних, військових, міжнародних відносин, що гарантують захист від зовнішніх загроз, унеможливлюють війни, конфлікти і сутички;
• 3) умови, необхідні для існування і функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету та рівноправних відносин з іншими країнами;
• 4) метод захисту безпеки громадян, суспільства та національних інтересів держав.

Чинники дієвості системи міжнародної безпеки

Дієвість системи міжнародної безпеки залежить від системи зобов'язань, гарантій і можливостей її суб'єктів та її структури, зокрема від наявності таких складових:

• а) наукова теорія (філософія), певна доктрина (концепція) та політика забезпечення міжнародної безпеки;
• б) сукупність міжнародних, державних і громадських інститутів та організацій, які забезпечують безпеку особистості і суспільства;
• в) засоби, способи та методи забезпечення міжнародної безпеки.

Аспекти міжнародної безпеки

Міжнародна безпека визначається за певними критеріями, зокрема такими:

• • масштаб (глобальна, регіональна, субрегіональна, локальна, двосторонні домовленості);
• • характер суб'єктів (особиста, суспільна, державнз);
• • сфери суспільного життя (політична, економічна, соціальна, гуманітарна, психологічна, військова, культурна).

Таким чином, міжнародна безпека стає більш різносуб'єктною та неподільною і може стосуватись різних географічних територій, включати різних суб'єктів, які діють у різних сферах. Гарантування безпеки передбачає комплексний підхід, нероздільність безпеки і стійкого розвитку; безперервність дій, включаючи організацію постійного моніторингу і контролю за станом соціального і природного середовища та потенційно небезпечних об'єктів тощо.

Об'єкти і суб'єкти міжнародної безпеки

Об'єктами міжнародної безпеки вважаються народи і держави, громадяни різних країн, відповідні інститути, об'єднання, організації, людство загалом. Суб'єктами забезпечення міжнародної безпеки виступають держави і всі інші учасники міжнародних відносин (суспільні рухи і міжнародні міжурядові і неурядові організації). Саме вони беруть участь у виробленні норм і принципів міжнародного права, що регулюють діяльність у цій сфері.

Становлення системи міжнародної безпеки формується залежно від характеру реальних небезпек і загроз та з урахуванням заходів для їх подолання. Неодмінною передумовою надійності міжнародної безпеки є система стримувальних факторів, зокрема наявність необхідних оборонних можливостей. Важливе значення для запобігання загрозі війни мають заходи зміцнення довіри, що здійснюються з метою зниження військової небезпеки.

Загалом ефективність будь-якої міжнародної системи безпеки залежить від кількох основних факторів:

• 1) від стану і тенденцій розвитку сучасної геостратегічної ситуації, міжнародних реалій на регіональному та субрегіональному рівнях;
• 2) від внутрішнього становища держав і їхніх реальних можливостей на далеку перспективу;
• 3) від характеру сучасних загроз, які найбільш істотно впливають на стабільність держав на регіональному й субрегіональному рівнях;
• 4) від ефективності вже створених систем безпеки та їхньої спроможності змінюватися з урахуванням нових завдань;
• 5) від реальних можливостей створення нових систем безпеки і характеру їхньої взаємодії з уже чинними.

Принципи міжнародної безпеки

Сучасна система міжнародної безпеки регулюється принципами:

• • загального характеру та однакового рівня безпеки для всіх країн;
• • міжнародної співпраці у розв'язанні проблем безпеки;
• • колективних дій для усунення агресії й унеможливлення причин її виникнення;
• • використання широкого арсеналу засобів підтримання миру;
• • довіри в міжнародних відносинах і прозорості світової політики та системності безпеки.