Колективна безпека

У силу неоднакового економічного, військово-технічного, оборонного потенціалу, фінансового та інших ресурсів держави мають досить різні можливості для забезпечення індивідуальної безпеки, що диктує необхідність компенсації їх організацією групових систем безпеки. У такій ситуації сформувалося розуміння того, що забезпечення індивідуальної національної безпеки однією державою неможливе без урахування стурбованості щодо власної безпеки з боку інших держав. При цьому всі члени певної спільноти безпеки відмовляються від застосування сили у відносинах один з одним і погоджуються допомагати кожній державі-учасниці, яка зазнала нападу з боку іншого члена співтовариства.

Отже, йдеться про взаємодію індивідуальних національних безпек у різних за складом системах відносин:

• • двосторонніх,
• • блокових,
• • регіональних,
• • глобальній.

Вони покликані забезпечувати єдність безпеки всіх і кожного з учасників такої системи. При цьому забезпечення спільних інтересів потребує від держав певної самопожертви і посилює їхню взаємозалежність.

Визначення системи колективної безпеки

Таким чином, у світовій практиці склалася і набула поширення система колективної безпеки як сукупність спільних заходів держав задля підтримання миру, запобігання війні, припинення актів агресії і надання колективної допомоги.

Колективна безпека базується на положенні, що мир є неподільним і що кожний член повинен прийти на допомогу іншим дипломатичними засобами, економічними акціями і в екстремальних випадках – військовими засобами. Заходи в рамках колективної безпеки можуть здійснюватися в рамках ООН та інших міжнародних організацій або на регіональній основі.

Створення системи колективної безпеки передбачає застосування комплексу заходів політичного, економічного, правового характеру, а також військово-організаційних заходів.

Принципи колективної безпеки

Колективна безпека різних держав ґрунтується на таких основних принципах:

• • неподільність безпеки, коли агресія проти однієї держави-учасника вважається агресією проти решти держав-учасниць;
• • усі держави-учасниці однаково відповідають за збереження безпеки;
• • невтручання у внутрішні справи і врахування інтересів усіх учасників системи колективної безпеки;
• • держави-учасниці гарантують колективну оборону;
• • рішення з принципових питань забезпечення колективної безпеки ухвалюються на основі консенсусу.

Держави-учасниці забезпечують необхідну відповідність складу збройних сил та коштів характерові військової загрози.