Парадигма сталого розвитку суспільства
Екологізація економіки
Однією з проблем сучасної економічної теорії є необхідність включення екологічних цінностей і чинників у число економічних категорій. Проблема має давню історію. З усіх цінностей навколишнього світу марксистська політекономія допускала в коло економічних категорій тільки продукти людської праці. Це створювало труднощі для теоретиків природокористування і навіть служило перешкодою для встановлення цін на відновлювані природні ресурси.
Вартість як вираження цінності є синтезом результатів і витрат, що виражає єдність усіх відтворюваних і невідтворюваних ресурсів, зокрема природних ресурсів і екологічних умов. Не існує ніякої вартості, що не містить екологічного єства або у створенні якої в тій чи іншій формі не беруть участь умови і чинники навколишнього середовища. Якщо навіть наполегливо залишатися в шорах трудової теорії, то все одно не існує праці зовні її біологічної природи і екологічної зумовленості. Драматизм сучасної епохи полягає в тому, що концепція граничної корисності стає все більш застосовуваною до стану біосфери і до планетарних запасів ґрунтів, лісів, прісної води і навіть повітря, тобто до тих ресурсів, які завжди вважалися дармовими або вільними благами. Вони набувають все реальнішу вартість для людства.
Однією з головних умов феномена соціальної відповідальності є екологізація економіки, як найважливіша вимога сучасності, що означає більш різнобічний і разом з тим системний підхід до навколишнього матеріального світу, усвідомлення ролі та значення природи в житті людини. Екологізація економіки – необхідна умова і одночасно головна складова сталого розвитку, включає складові:
- • залучення екологічних умов, чинників і об'єктів, зокрема ресурсів, що поновлюються, в число економічних категорій;
- • формування інтернаціонального і міжрегіональних ринків екологічних цінностей і чинників навколишнього середовища;
- • перехід на нову систему ціноутворення, що враховує екологічні чинники, збитки і ризики;
- • істотне розширення й уточнення системи платності природокористування;
- • підпорядкування економіки природних ресурсів і економіки виробництва екологічним обмеженням і принципу збалансованого природокористування;
- • перехід виробництва до стратегії якісного зростання на основі технологічного переозброєння під еколого-економічним контролем;
- • відмова від диктату пропозиції і штучної стимуляції вторинних факультативних потреб;
- • зміна і еколого-економічна орієнтація структури потреб і стандартів добробуту.
Екологізація економіки супроводжується переміщенням центру економічного аналізу з витрат і проміжних результатів на кінцеві результати економічної діяльності і далі на прогнозовані тенденції розвитку відповідно до принципів соціальної відповідальності.
