Громадянське суспільство в Україні

Історичний розвиток

Україна не тільки для українців, а для всіх, хто живе на Україні, а живучи любить її, а люблячи хоче працювати для добра краю і його людності, служити їй, а не оббирати, не експлуатувати для себе.

Михайло Грушевський.

Хто такі українці і чого вони хочуть.

Особливістю становлення громадянського суспільства в Україні є перехідний стан, у якому перебуває суспільство, що характеризується складним поєднанням рис тоталітарного, авторитарного і демократичного політичного режиму.

Це зумовило проблеми у становленні та функціонуванні громадянського суспільства в Україні, серед яких варто виділити такі основні:

• • відстороненість у прийнятті політичних рішень, зумовлену низьким рівнем громадянської політичної та правової культури за відсутності навичок успішної політичної участі в більшості громадян;
• • несформованість системи демократичних і громадянських цінностей, поширеність патерналізму та клієнтелізму;
• • вузька соціальна база громадянського суспільства, нерозвиненість середнього класу;
• • слабкість організаційної структури громадських об'єднань і недостатній успішний досвід вирішення практичних завдань;
• • надмірна бюрократизація влади;
• • відсутність реальних механізмів контролю та підзвітності державних чиновників;
• • недосконалість законодавства і корупція;
• • затягнутість та невідповідність економічних і соціальних реформ тощо.

Ці проблеми ускладнюють розвиток громадянського суспільства, звужують можливості його функціонування.

Проте наприкінці 2013 року громадянське суспільство не на словах, а реально довело, що воно здатне виступати надійним гарантом незворотності демократичних змін в Україні. Унаслідок немотивованого рішення колишніх очільників української влади відмовитися від підписання Україною на Вільнюському саміті Угоди про асоціацію з Європейським Союзом розгорнувся масовий протестний громадський рух. І громадянське суспільство в Україні вийшло на новий якісний рівень мобілізації активних громадян для розв'яння стратегічних для розвитку українського соціуму проблем, створило унікальні інституційні осередки, які продемонстрували здатність формулювати власний порядок денний та змушувати зважати на нього різні політичні сили. Революція гідності засвідчила, що енергія самоорганізації українських громадян має великий потенціал до консолідації навколо суспільно значущих проблем.

Уникання реального діалогу з громадянським суспільством та політичною опозицією, а також намір тодішньої влади придушити протестний рух силовими методами призвели до розгортання широкомасштабної суспільно-політичної кризи. Попри намагання міжнародних посередників урегулювати кризу мирним шляхом, відбувалась подальша її ескалація, що була зумовлена спробами запровадити "диктаторські закони" від 16 січня 2014 року, масовими порушеннями прав і свобод громадян, збільшенням насильства з боку зрощених із криміналітетом і "тітушками" силових структур, що супроводжувалася численними жертвами серед мирних громадян. Виникла реальна загроза самому існуванню Української держави та демократичному вибору українського народу.