Аксіодогічний аспект технологій

Зазвичай будь-який об'єкт створюється людьми для задоволення їхніх об'єктивних потреб. Проте технологія, створена людиною, не обов'язково використовується тільки для задоволення наших реальних потреб. Зброя масового знищення винайдена для знищення – і хіба це справжня потреба людства? Тут ми підходимо до аксіологічного аспекту технологій. Хіба це не філософія? Філософія, тому що це пов'язано з нашим життям і нашими цінностями. Наше життя є великою цінністю само собою, але ми повинні говорити також про такі цінності, як безпека і захист, свобода, рівність, мораль.

Технологія змінює нашу поведінку, викликаючи зміни в суспільстві. Хто має нову технологію, той має перевагу над тими, що її не мають; зокрема, це стосується доступу до інформації та використання її супроти сусідів або будь-яких інших країн чи об'єднань. Дуже промовистий приклад: мати супутники для спостереження будь-яких об'єктів на Землі і не ділитися інформацією з іншими державами чи народами. Хтось має нову модель комп'ютера – швидшого, більш потужного – і має перевагу завдяки кращій інформаційній базі. Нові винаходи у сфері охорони здоров'я є доступними для небагатьох, інші ж не можуть ними користуватися. Ми ділимо людей на тих, хто матиме кращу охорону здоров'я, і тих, хто не має жодних шансів на продовження життя. Те саме з фармацевтичною промисловістю: існує великий розрив між тими, хто має вільний доступ до новітніх препаратів, і тими, які марно чекають на нього. Ми повинні дбати про наше життя – загадку і коштовність, як колись писав японський буддійський мислитель Деісаку Ікеда.

Технології та економічне зростання

Технологія є необхідним чинником економічного розвитку і зростання. Немає ніяких сумнівів, що нові технології дають перевагу в економічному розвитку. Вони дозволяють заощаджувати у використанні сировини, енергетичних ресурсів, щоб бути більш ефективними і конкурентоспроможними. Технології заощаджують час, створюючи нові ноу-хау. Технологія забезпечує швидше транспортне сполучення та передачу інформації. Зокрема Інтернет реально змінив бізнес-поведінку, переводячи її з режиму конкуренції в жорсткіший режим суперництва. Ми хочемо мати майже все одразу, бо економічні витрати є одним із вирішальних факторів успіху як компанії, так і держави у її стратегії розвитку і зростання. Все прискорюється, створюючи нелюдські умови роботи через бажання зробити швидше, краще, дешевше і неможливість досягти всього одразу.

Технічний прогрес містить у собі парадокс: коли ми використовуємо все більше й більше нових технічних засобів, ми потребуємо все менше робочої сили. Технологія парадоксально призводить до змін ринку робочої сили, коли нам уже не потрібно так багато працівників у деяких професіях, як раніше. Звідси постає величезна необхідність мати уявлення про основні тенденції науково-технічного прогресу в майбутньому. Ми повинні формувати бачення нашого майбутнього розвитку, маючи на увазі, що науково-технічний прогрес у секторі охорони здоров'я приводить до продовження тривалості життя людини. Отже, треба розвивати нові види професійної діяльності для здоров'я і безпеки в нашому старіючому світі.

Технологію нерідко звинувачують у забрудненні навколишнього середовища. Однак усе набагато складніше. Це роблять не технології самі по собі, а людина, яка використовує технологію у своїх цілях, щоб забезпечити інтенсивний розвиток, власний добробут чи конкурентоспроможність. Відсутність оцінки майбутніх ризиків є причиною використання неправильних і невідповідних технологій, що чинять велику шкоду для нашої планети. Тепер, коли ми знаємо, що це неправильно, можна краще оцінити, які напрями технічного прогресу провадять до катастрофічних наслідків. Це важкий шлях, який треба пройти, щоб відвернути такі наслідки для флори і фауни і в цілому для екологічного середовища в багатьох країнах світу.

Технології привели до величезного зростання прямих іноземних інвестицій, відкривши тим самим двері для глобалізації. Прибічники глобалізації торжествують, тому що переможцями насамперед стають дуже великі компанії, переважно транснаціональні корпорації, які мають кращі технології та фінансові можливості. Суперництво між ними стає новою міжнародною парадигмою управління. Вони є глобальними, і багато дрібних компаній слідують цій парадигмі, мріючи також стати глобальними.

Технології є інструментом у боротьбі за лідерство або гегемонію у світі. Наддержави мають власні інтереси і дуже часто використовують військові технології як інструмент для утворення союзів або ведення переговорів. Гонка озброєнь у світовій історії завжди була гонкою новітніх військових технологій. Тому технологія є фактором стратегічних змін геометрії міжнародних сил і впливів. Це означає необхідність вести постійний моніторинг такого розвитку, хоча це важке завдання для міжнародного співтовариства.

Технічний прогрес і міжнародне право: проблема інтелектуальної власності

Технічний прогрес має значний вплив на міжнародне право. Насамперед, це проблема прав інтелектуальної власності, яка, на жаль, залишається нерозв'язаною у глобальному масштабі. Проте в багатьох країнах прогрес у цій сфері спостерігається. Міжнародне співтовариство створило власну організацію для цієї мети в рамках системи Організації Об'єднаних Націй – Всесвітню організацію інтелектуальної власності. У рамках Європейського Союзу вводиться багато процедур, але досі залишається нагальна потреба захисту інтелектуальної власності, тому що ця власність є результатом величезних зусиль учених і фінансових донорів.

У рамках міжнародного права помітне динамічне прирощення нових регулятивних норм, пов'язаних із технологіями захисту довкілля. Єдина проблема – брак доброї волі, щоб захистити наше довкілля і права людини. Боротьба точиться, але це тривалий процес.

У науці є дві дуже важливі парадигми. Перша походить від Рене Декарта: "Cogito ergo sum" – "Я мислю, отже, я існую". Друга – від святого Августина: "Dubito ergo sum" – "Я сумніваюся, отже, я існую". Мислення є джерелом творчості та інновацій, у цьому Рене Декарт має слушність. А принцип сумніву Аврелія Августина, принцип, якого також дотримувався Декарт, приводить нас до висновку, що всі вчені повинні бути скептиками: я повинен сумніватися, що сьогоднішнє рішення є єдиним і остаточним. Якщо ми не будемо сумніватися, то не перетнемо межі пізнання. Ми, як і раніше, є людьми, що перебувають на початку свого шляху, і наш процес пізнання довший, ніж життя індивідуума. П'єр Тейяр де Шарден колись сказав: "Тварини, безперечно, знають. Але вони, звичайно, не знають, що вони знають". Тому я хотів

би завершити свої міркування зауваженням до вислову цього великого єзуїта П'єра Тейяра де Шардена, яке передає моє власне феноменологічне переконання: людина знає, але, звичайно, ми не знаємо, скільки ми не знаємо. Ось чому ми є homo sapiens.