ЛЮДИНА В СУСПІЛЬСТВІ ЗНАНЬ.

ПАРАДИГМИ ПОСТНЕКЛАСИЧНОЇ НАУКИ

План викладу

11.1. Класична, некласична, постнекласична наука: принципи і тенденції розвитку
11.2. Етика і відповідальність людини в системі сучасної науки
11.3. Освіта в суспільстві знань

Класична, некласична, постнекласична наука: принципи і тенденції розвитку

Суспільство знань – спосіб розвитку людини

Сучасна людина живе в суспільстві знань, інформації! і високих технологій. Суспільство знань – це такий спосіб існування і розвитку людини, науки та освіти в інформаційному просторі, в якому відбувається глибока трансформація онтологічних, соціальних, аксіологічних, моральних, культурних смислів як наукового пізнання, так і освіти. Основні параметри суспільства знань формуються як результат інтенсивного розвитку науки, інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Наука як цілісний феномен виникла в добу Нового часу внаслідок відділення її від філософії і пройшла у своєму розвитку три основні етапи: класичний, некласичний, постнекласичний (сучасний). На кожному з цих етапів розробляються відповідні ідеали, норми і методи наукового дослідження, формується певний стиль мислення та своєрідний понятійний апарат тощо. Критерієм такої періодизації є співвідношення між об'єктом і суб'єктом пізнання. Кожна з названих стадій має свою парадигму, тобто сукупність основоположних теоретико-методологічних настанов, свою картину світу, свої фундаментальні ідеї.

Класична наука та її методологія

Мудрець – міра всіх існуючих речей. За допомогою почуттів він – міра чуттєво сприйманих речей, а за допомогою розуму – міра умоглядних речей.

Демокріт.

1. Класична наука. Етап класичної науки охоплює період з XVII до кінця XIX століття і пов'язаний насамперед із діяльністю таких мислителів, як Г. Галілей, І. Кеплер, І. Ньютон. Початок її було покладено у працях М. Коперника, який створив нову, порівняно з арістотелівськоптолемеївською, геліоцентричну систему світу. Класична стадія має своєю парадигмою класичну механіку, її картина світу будується на принципі жорсткого (лапласівського) детермінізму, їй відповідає образ світобудови як годинникового механізму.

Провідним принципом класичної науки є принцип спостережуваності. Оскільки наука залишалась на стадії нагромадження фактичного матеріалу та його опису, то цілком закономірно, що об'єктом дослідження були замкнені статичні системи, тобто такі, що перебувають у стані спокою або рівноваги, поза зовнішніми зв'язками та взаємодіями. Таке розуміння об'єкта пізнання було зумовлене уявленням дослідників природи про її абсолютну незмінюваність у часі.

Тут панує об'єктний стиль мислення, прагнення пізнати предмет сам по собі, безвідносно до умов його вивчення суб'єктом. Класична наука постулювала стабільність і універсальність порядку природи. Мислителі цієї доби були переконані, що людський розум як активне джерело раціональної діяльності проникає в сутність світового порядку за допомогою таких самих стійких і універсальних категорій мислення. При цьому предметом науки є закони, загальні положення, що мають абсолютну і безумовну значущість для всіх. Ідеалом точності була вимога, щоб ці закони допускали математичний спосіб опису.

Панувало переконання в соціальній нейтральності науки, вважалося, що вона орієнтована власними автономними цінностями, пов'язаними з пошуком істини. Ідеалом науки була побудова абсолютно істинної картини природи. Дослідники цієї епохи вважали, що об'єктивність пізнання досягається лише тоді, коли з їх опису видаляється все, що належить до суб'єкта і процедур його пізнавальної діяльності, причому ці процедури вважалися раз назавжди даними і незмінними. Суб'єкт пізнання трактувався як асоціальний і неісторичний. Оскільки ціннісні характеристики належать не до самого знання, а тільки до особистості, вважалося, що їх необхідно елімінувати за допомогою спеціальних процедур.

Я прагну гаряче закликати філософів повірити у здібності людського розуму.

Іван Павло II.

Енцикліка "Fides et Ratio".

Строго однозначний причинно-наслідковий зв'язок зводився в ранг пояснювального еталона. Пояснення розумілося як пошук механічних причин, а обґрунтування зводилося до редукції знань про природу до фундаментальних принципів механіки. Це зміцнювало претензії на виявлення єдино правильного методу, що гарантує побудову істинної теорії. Відповідно до цього будувалася картина світу, яка мала механістигний характер. Вона продукувала образ лінійного розвитку з жорстко однозначною детермінацією: минуле спочатку визначає теперішнє, а теперішнє, у свою чергу, визначає майбутнє. Класична картина світу створювала опис об'єктів таким чином, ніби вони існували самі по собі у строго заданій системі координат. Був вироблений і категоріальний апарат науки, пристосований до механістичного тлумачення світу.

Проте такий погляд на природу розхитували як саме природознавство, так і філософія. Перший крок зробив І. Кант у праці "Загальна природнича історія і теорія неба" (1755). Землю та Сонячну систему він розглядав як такі, що змінюються в часі, перебувають у процесі становлення, зрілій фазі та, нарешті, руйнування. Системно ж ідея еволюції в різних галузях природознавства почала торувати собі шлях лише на початку XIX століття. А в 1870-х роках Г. Спенсер екстраполював закон еволюції на цілий Всесвіт. Еволюція, на його думку, є тим абсолютним загальним елементом досвіду, який дає можливість зрозуміти будь-які явища. Тільки вивчаючи об'єкт у процесі його виникнення, формування та зникнення, тобто простежуючи його історію, ми можемо сподіватися на об'єктивне знання.

Отже, 70-ті роки XIX століття можна вважати новим етапом у розвитку класичної науки, яка переорієнтовується на вивчення замкнених динамічних систем. Відповідно виникає й потреба розроблення методології дослідження таких об'єктів. Нею стала діалектика, основою якої є принцип універсального зв'язку та зумовленості явищ. Наука як система знань на основі діалектичної методології постає динамічно замкненою. Її функціонування та розвиток можна передати у формі лінійно- кумулятивної моделі. Кумулятивізм є принципом розвитку класичної науки, згідно з яким у процесі зростання наукового знання зберігаються всі нагромаджені досі результати з додаванням нових.