Мистецтво, художній твір, художник у постісторичну епоху

Єдине обмеження для сучасного митця – обмеження власної доби

Чим же є постісторична епоха? Більше не існує жодних приписів чи правил, стилістичних чи технічних обмежень, ідеологічних чи професійних настанов щодо того, чим має бути мистецтво або художник. Тим не менше, значення формули, що все може бути мистецтвом, не легітимізує вседозволеності, а означає, що більше немає жодних апріорних упереджень стосовно того, як має виглядати твір мистецтва. Художники сьогодні мають у розпорядженні всі історично існуючі форми та способи художнього висловлювання, а творчість не мусить зводитися до вузького кола професіоналів. Тож єдиним обмеженням для художників залишаються обмеження власного часу: спосіб, у який вони звертаються до форм художнього висловлювання, є частиною того, що окреслює наша доба.

Чим же є мистецтво сьогодні? Що можна вважати художнім твором? Хто такий сучасний художник? На всі ці питання немає однозначних вичерпних відповідей. Тим не менше, у світі мистецтва існують загальноприйняті конвенції, які не так дають визначення, скільки зазначають параметри, у межах яких слід шукати відповіді.

Традиційно теоретичні проблеми мистецтва розглядала наука естетика. Проте на етапі її оформлення в наукову дисципліну естетику часто розуміли як науку про прекрасне, а термін "естетичний" дотепер інколи сприймається як синонім прекрасного, красивого. Але у XX столітті стало очевидно, що поняття мистецтва не тотожне прекрасному, значно ширше за нього й аж ніяк не може бути до нього редуковане. Відповідно саме по собі прекрасне, естетичність не є ані достатньою, ані необхідною умовою художнього статусу. Тому в американській традиції, яка й сформувала найвпливовіші сучасні конвенції мистецького світу, терміни "естетик" та "естетика" вживалися неохоче, і навіть з негативним забарвленням, а більшість сучасних американських творців теорії мистецтва називають себе не естетиками, а філософами мистецтва, і відповідно свої концепції означують назвою – філософія мистецтва.

Отож, загальноприйняті в сучасному світовому мистецтві конвенції в основному формувались у США в 1960-1970-х роках. У той час Нью-Йорк був столицею художнього та музичного неоавангарду. Відповідно, там здійснювалися мистецькі експерименти й виникали нові художні явища, що вимагали критичного осмислення і активізували інтелектуальні дискусії з приводу того, що є мистецтвом, якими є його ознаки та критерії оцінювання; що можна називати художнім твором; кого можна вважати художником тощо.