Неможливо дати визначення сучасного мистецтва

Урешті-решт, ці дискусії привели до неоднозначних висновків. Так, у питанні про дефініцію мистецтва дослідники зійшлися на тому, що дати визначення цьому культурному феномену просто неможливо. Причиною такого дивного висновку є те, що мистецтво за своєю суттю є вкрай експансивне (постійно розширює свої межі), авантюрне (схильне до постійного засвоювання нового й сумнівного), а властиві йому постійні зміни та нові прояви роблять логічно неможливим підбір якихось сталих дефініційних характеристик. Принциповою для мистецтва є здатність оновлюватися через відкидання власних правил, позаяк праця художника, як і праця філософа, полягає у пошуку правил для того, що вже зроблено. Тож матеріальних ознак, таких собі "маркерів" твору мистецтва просто не існує, – мистецтвом сьогодні може бути будь-що. У понятті "мистецтво" неможливо вичерпно перечислите всі його умови чи ознаки, бо завжди можуть бути представлені або створені художником нові випадки, які вимагатимуть розширити чи змінити поняття мистецтва. Неспроможність традиційних теорій і динамічні зміни в мистецтві XX століття схилили окремих дослідників до формулювання тези, що розкриття суттєвих та специфічних рис творів мистецтва неможливе, передовсім, у зв'язку зі значним розмаїттям та мінливістю мистецтва. Отож, поняття "твір мистецтва" неможливо визначити, і його слід прийняти за "відкрите поняття" (М. Вейц), тобто таке, що перебуває в постійній динаміці і є відкритим до розширення, доповнення та зміни своїх характеристик.

Чим же ТОДІ є твір сучасного мистецтва?

Починаючи з доби Ренесансу аж до XIX століття основним критерієм художнього твору як унікального витвору, створеного творчою індивідуальністю, була його життєподібність, реалістичність (міметичний період). У першій половині XX століття головною ознакою мистецького твору стала його відповідність певній авторській ідеології, що пропонувала модель нового мистецтва, його критерії та власну візію світу (ідеологічний період). У постісторичну добу вже не дійсне визначення твору мистецтва як створеної вручну окремим художником речі в такий спосіб, що сліди його праці залишаються видимими або принаймні такими, що можуть бути ідентифіковані в самому творі. Сучасне мистецтво є не сумою речей, а топологією певних місць, тому, за твердженням авторитетного німецького філософа, критика й куратора, Б. Гройса, елементарною одиницею мистецтва сьогодні є не окремий твір, а виставкове приміщення. Мистецтво виявляє себе, маніфестується лише на виставці. Таким чином, невиставлений предмет не є твором мистецтва, а лишень річчю, яка потенційно може ним стати, а визначальною характеристикою твору мистецтва є факт його експонування, тобто твір мистецтва розуміється тепер як виставлений предмет. Створити твір мистецтва сьогодні означає представити певний предмет у контексті мистецтва (чи то картина, чи то картонні коробки) – окрім виставки, іншого способу створення твору мистецтва немає.

Натомість жодний об'єкт до і опісля експонування не має статусу мистецтва. Сучасне мистецтво таким чином може бути зрозуміле як виставкова діяльність.

Такий підхід до мистецтва й художнього твору був випрацюваний у рамках американської естетики й отримав назву інституціональної теорії, головним теоретиком якої був професор Іллінойського університету в Чикаго Дж. Дікі. Інституціональна теорія стверджує, що відмінні (суттєві, загальні) риси мистецтва слід шукати не у предметних чи функціональних рисах твору мистецтва, а в особливостях контексту, в якому воно з'являється й функціонує. Цим найближчим культурним контекстом мистецтва є його особлива художня практика або ж світ мистецтва. Світ мистецтва, як і світ науки, світ політики, світ бізнесу, – це великий суспільний інститут (у широкому розумінні терміна), а точніше ціла система різноманітних художніх інститутів. Головна ідея інституціональної теорії може бути сформульована так: мистецтво – це те, що у світі мистецтва вважається мистецтвом, а твором мистецтва є те, що світ мистецтва за такий визнає.

Поняття "світ мистецтва"

Закономірно виникає питання, що ж таке "світ мистецтва"? Це поняття – ключове в інституціональній теорії Дж. Дікі. Отож, у світ мистецтва входять як спеціалізовані художні інститути (музеї, галереї, філармонії, театри тощо), так і особистості, пов'язані з існуванням, функціонуванням мистецтва: художники, виробники мистецтва, співробітники художніх установ (музеїв, театрів, тощо), споживачі мистецтва, колекціонери, критики, історики й теоретики тощо. Суттєве ядро "персоналу" світу мистецтва становлять художники, що створюють твори мистецтва, а також ті, хто робить їх доступними (актори, музичні виконавці, співробітники галерей), і, звісно, споживачі мистецтва, які його оцінюють.

У 1970-1980-х роках американська естетика та філософія, зокрема викладені тут ідеї, набули значної популярності на міжнародній арені. Американська філософія мистецтва почала домінувати в англомовних країнах і за останній час щораз більше впливає на академічну естетику та філософію мистецтва інших країн Європи (особливо Скандинавії) та Азії.

Вище було показано, як конституювалося поняття "мистецтво" у західному світі. Слід розуміти, що такий його ракурс не є зразком, шаблоном, він лишень виявляє певну логіку еволюціонування феномена мистецтва як форми самосвідомості культури в західному світі. Отже, наведені характеристики сучасного мистецтва стосуються передовсім західної його моделі, яка, тим не менше, була експортована в інші країни (у тому числі й на Схід) і на сьогодні є найвпливовішою у світі.