< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Вакуолі та їх значення для клітин

Вакуолі – одномембранні оргонели, заповнені рідиною. Утворюються вакуолі з міхурців ЕПС або КГ. Розташовуються в цитоплазмі прокаріотичних клітин (наприклад, газові вакуолі), клітинах тварин (наприклад, травні та скоротливі вакуолі), рослин (осморегуляторні, запасаючі вакуолі). Особливо добре розвинені вакуолі в клітинах рослин, де займають більшу частину клітини. Мембрана, що їх оточує, називається тонопластом, а водний вміст – клітинним соком. Хімічний склад і концентрація клітинного соку дуже мінливі і залежать від виду рослини та функцій вакуолей. Клітинний сік запасаючих вакуолей містить глюкозу, фруктозу, сахарозу, органічні кислоти (яблучну, лимонну), деякі амінокислоти й гідрофільні білки та ін. Добре розвинені ці вакуолі в клітинах кавуна, винограду, цукрового буряка, яблук тощо. У клітинному соку багатьох рослин з родин макових, пасльонових містяться алкалоїди, які захищають їх від поїдання тваринами. У вакуолях часто накопичуються та ізолюються продукти обміну. Наприклад, оксалат Кальцію відкладається у вигляді кристалів різної форми. У клітинному соку рослин можуть міститися і такі сполуки, як антоціани. Антоціани – це група рослинних водорозчинних пігментів, які за своєю хімічною будовою є глікозидами. Вони дуже поширені в природі, мають червоний, оранжевий, фіолетовий, синій кольори і тому визначають забарвлення багатьох плодів (сливи, черешні), коренеплодів (буряк, редиска), квітів (медунка, жоржини), листків (бегонії) рослин. Колір антоціанів може змінюватися залежно від pH середовища: у кислому забарвлення червоне, у нейтральному – фіолетове, у лужному – синє. Тому медунка під час свого цвітіння змінює забарвлення від рожевого до синього.

Функції. У клітинах вакуолі виконують дуже різні функції: перетравлення складних органічних речовин (травні вакуолі одноклітинних тварин), видалення надлишку води і продуктів обміну (скоротливі вакуолі прісноводних водоростей та одноклітинних тварин), запасання речовин (клітини грибів і рослин), підтримання сталої форми клітини (завдяки тургору, який здійснюється із залученням водного вмісту осморегуляторних вакуолей), накопичення токсичних продуктів обміну ("ізолюючі" вакуолі щавлю), захист від поїдання (алкалоїди у вакуолях пасльонових) та ін.

Єдина мембранна система клітин

Єдина мембранна система – це комплекс мембранних структур, пов'язаних між собою просторово та функціонально. Просторовий зв'язок органел у єдиній мембранній системі реалізується через поєднання плазматичної мембрани з ЕПС, мембранами ЕПС з ділянками КГ, ЕПС та вакуолей, КГ з лізосомами та пероксисомами. Тож до складу ЄМС входять:

ЕПС, КГ, лізосоми, вакуолі, пероксисоми. Функціональний зв'язок цих органел у клітині можна продемонструвати на прикладі секреції травних ферментів у клітині підшлункової залози: у гранулярній ЕПС з амінокислот синтезується білок → накопичується в КГ, де відбувається синтез неактивних травних ферментів → концентрування ферментів у пухирцях Гольджі (секреторні гранули) → перенесення їх до плазматичної мембрани → злиття пухирців з мембраною і виділення ферментів.

Клітина – це вікно в глибини життя.

Є. Яковлева

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >