< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ОРГАНІЗМЕНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

Різноманітність у подібномуодна з найбільших таємниць.

А. Моруа

ОРГАНІЗМ ЯК БІОЛОГІЧНА СИСТЕМА

Організм як цілісна система

Організм – відкрита біологічна система, яка завдяки системам регуляції та пристосувальним механізмам може зберігати свою цілісність та впорядкованість і відносно самостійно існувати в певному середовищі життя. Організмений рівень організації живої природи є найрізноманітнішим, оскільки умови існування Землі були і є дуже різними. Наприклад, сучасних еубактеріальних організмів нараховують близько 4500 видів, грибів – 0,1 млн видів, рослин – 0,5 млн видів, тварин – близько 2 млн видів.

Будь-який організм має таку будову, яка відповідає його способу життя і забезпечує життєдіяльність у певному зовнішньому середовищі існування. Живі організми нашої планети населяють чотири основних середовища існування: наземно-повітряне, водне, ґрунтове і організми інших істот (для паразитів). Основною умовою існування організмів є постійна взаємодія їх з довкіллям та надходження певної інформації із середовища, тому організми – це відкриті біосистеми, оскільки через них іде безперервний потік речовини, енергії та інформації.

Організмом є особина, індивід, який самостійно взаємодіє з мінливим середовищем свого існування. Мінливість довкілля обумовлює необхідність підтримувати гомеостаз внутрішнього середовища завдяки процесам саморегуляції на клітинному рівні та процесам гуморальної, нервової й імунної регуляції на рівні організму. Гомеостаз – відносна динамічна сталість властивостей внутрішнього середовища організму людини, тварини і рослин. Гомеостаз підтримується безперервною роботою систем органів кровообігу, дихання, травлення, виділення тощо, виділенням у кров біологічно активних речовин, які забезпечують взаємодію клітин і органів. Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить нервовій системі, яка регулює діяльність органів і систем організму.

Організми здатні не лише підтримувати постійність параметрів гомеостазу, а й активно змінювати свою життєдіяльність під впливом дії зовнішніх чинників, тобто володіють подразливістю. Основними формами подразливості є тропізми, ностїї, таксиси і рефлекси.

  • Тропізми – ростові рухи органів рослин у відповідь на подразник, що має певну спрямованість (наприклад, позитивний фототропізм листків на дію світла).
  • Настії– ростові рухи органів рослин у відповідь на подразник, що не має певної спрямованості (наприклад, фотонастії віночка квітки на зміну освітленості).
  • Таксиси – рухова реакція організму на подразнення, яка здійснюється без участі нервової системи (наприклад, позитивний фототаксис евглени на світло).
  • Рефлекс – це реакція-відповідь організму на подразнення, яка здійснюється за участю нервової системи (наприклад, умовний слиновидільний рефлекс собаки на світло).

Елементарною структурно-функціональною одиницею організмів є клітина, що є підставою для об'єднання живих істот нашої планети в Імперію Клітинні організми. Саме клітинний рівень визначає особливості будови і життєдіяльності, а також властивості організмів.

Для організму як біологічної системи характерні функції живого, якими є опора, рух, живлення, дихання, виділення, подразливість, ріст, розмноження, розвиток та ін. Основні властивості організмів, які є результатом його структурно-функціональної організації, такі: відкритість, обмін речовин, ієрархічність, цілісність, дискретність, саморегуляція, самооновлення, самовідтворення, ритмічність. Крім них, учені-біологи підкреслюють значення ще таких властивостей організму, як самоорганізація, адаптивність, спадковість, мінливість, які забезпечують самостійне існування в певному середовищі упродовж тривалого часу.

Самоорганізація – здатність організмів самостійно підтримувати, відтворювати або вдосконалювати будову й життєдіяльність при зміні умов існування задля стійкості та розвитку в часі.

Адаптивність – здатність біосистем до розвитку, зміни і перетворення пристосувань до певних умов існування, яка проявляється в процесі еволюції.

Спадковість – здатність живого передавати наступному поколінню особливості своєї організації, а також характерні риси становлення цих особливостей у процесі розвитку.

Мінливість – здатність організму набувати нових ознак чи втрачати колишні.

Організми розрізняються за багатьма різними ознаками. Для зручності всі організми розподіляються на групи і категорії, що складають біологічну систему їх класифікації. Наприклад, за типом живлення їх поділяють на автотрофні та гетеротрофні, за типом дихання – анаеробні й аеробні, за кількістю клітин – на одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні, за наявністю ядра – на прокаріотичні й еукаріотичні.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >