< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особливості поширення та різноманітність хвощеподібних

Відділ Хвощеподібні, як і плавуноподібні, охоплює вимерлі та сучасні рослини. Вимерлі хвощеподібні були переважно деревами або кущами. Сучасні хвощеподібні – це виключно багаторічні трав'янисті рослини. Хвощі зростають на всіх континентах і чомусь відсутні в Австралії та Новій Зеландії. Зустрічаються ці рослини переважно у вологих лісах. В Україні хвощі можна побачити на полях, луках, у лісах, болотах, на берегах водойм тощо. Вони утворюють зарості в тих місцях, де інші рослини жити не можуть. Несприятливі умови середовища, конкуренцію з іншими видами вони витримують завдяки добре розвиненій системі кореневищ і вегетативному розмноженню. Стебло хвощів помірної зони рідко перевищує 1 м, а ось тропічні види набагато довші. У хвоща багатощетинкового його сланке стебло досягає довжини 9 м при діаметрі 0,5-1,5 см. Але найбільшим серед хвощів є хвощ гігантський, який досягає 10-12 метрів у висоту при товщині стебла 0,5-2 см. Росте цей вид як повзуча рослина в тропічних лісах Південної Америки.

Усі хвощі належать до одного роду, однієї родини, одного порядку та класу Хвощевидні.

Наукова назва хвощів, яку запропонував ще Пліній Старший, походить від латинських слів "eguus" – кінь і "seta" – жорстке волосся.

Цікаво, що і в перекладі з багатьох європейських мов назва хвоща звучить як "хвіст коня": horse tail (англ.), gueue-de-cheval (фр.) та ін.

Народна назва хвощів в Україні звучить порізному: польова сосонка, смерічка, ялинка, кобильник, земляні горіхи, свинячі горіхи тощо.

Найпоширенішими видами є хвощ польовий, хвощ лучний, хвощ лісовий, хвощ болотний, хвощ річковий, хвощ зимовий, хвощ рябий та ін. У тінистих лісах Карпат і Криму зустрічається хвощ великий, який занесено до Червоної книги України. Це найбільший серед поширених на території України видів хвощів, його висота сягає 1 метра заввишки.

Найбільш поширеним видом відділу Хвощеподібні в Україні є хвощ польовий. Це бага-

Цикл відтворення хвоща польового: 1 – весняний пагін спорофіто; 2стробіл із спорангієносцями; 3 – залишкові листки; 4літній пагін спорофіта; 5вторинні гілочки; 6спора; 7споро з розкрученим елатерами; 8 – чоловічий гаметофіт; 9 – жіночий гаметофіт; 10 – кореневище; 11 – додаткові корені; 12запасаючі бульбочки

торічна трав'яниста рослина заввишки 15-40 см, яка представляє нестатеве покоління. У ґрунті зимує бурувато-чорне кореневище з кулястими бульбочками.

Навесні за рахунок поживних речовин із цих бульбочок з'являються бурі нерозгалужені весняні спороносні пагони із спорангієносцями. Після утворення спор ці пагони відмирають, а на їхньому місці виростають зелені розгалужені літні вегетативні пагони, у яких здійснюється фотосинтез. Від кожного вузла цих пагонів відходять бічні вторинні гілочки, які утворюють кільце. Зі спор у добре зволоженому ґрунті на незначній глибині утворюються заростки, що мають вигляд зелених пластинок. Росте по всій території України як бур'ян на полях, луках. Спороносить у березні-квітні. Добре розмножується вегетативно (частинками кореневища та бульбочками).

Отже, хвощі можна зустріти в різних рослинних угрупованнях, але завжди близько від води або в місцях з достатньою вологістю ґрунту. Поширеність їх, значною мірою, обумовлена наявністю глибоко розташованих кореневищ і добре розвиненим вегетативним розмноженням.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >