< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Будова і функції опорно-рухової системи людини

Опорно-рухова системасукупність кісток, хрящів та м'язів, які побудовані переважно із сполучної і м'язової тканин і забезпечують можливість активної взаємодії організму з навколишнім світом.

Опорно-рухова система

Скелетна система (systema skeletale) (пасивна частина, у дорослого – 206, у дитини – понад 300 кісток; 18-20% від маси тіла)

М'язова система (systema musculare) (активна частина, понад 600 м'язів, 40-44% від маси тіла)

1. Скелет голови: а) мозковий відділ; б) лицевий відділ

1. М'язи голови: а) мімічні м'язи; б) жувальні м'язи

2. Скелет тулуба: а) хребет; б) грудна клітка

2. М'язи тулуба: а) м'язи грудей; б) м'язи спини; в) м'язи живота

  • 3. Скелет кінцівок:
    • а) плечовий пояс;
    • б) скелет вільної верхньої кінцівки;
    • в) тазовий пояс;
    • г) скелет вільної нижньої кінцівки
  • 3. М'язи кінцівок:
    • а) м'язи поясу верхніх кінцівок;
    • б) м'язи вільної верхньої кінцівки;
    • в) м'язи поясу нижніх кінцівок;
    • г) м'язи вільної нижньої кінцівки

Опорно-рухова система відіграє значну роль у загальній життєдіяльності організму людини, виконуючи такі функції, як:

  • 1) опорна (наприклад, хребет є опорою тіла, кінцівки – опорою тулуба);
  • 2) захисна (кістки черепа захищають головний мозок, грудна клітка – легені, серце, м'язи живота захищають внутрішні органи);
  • 3) рухова (до кісток, які виконують роль важелів, прикріплюються скелетні м'язи, що здійснюють переміщення тіла, вісцеральні м'язи здійснюють переміщення крові, їжі);
  • 4) кровотворна (кістки містять червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra), який здійснює кровотворення і біологічний захист);
  • 5) депонуюча (кістки є субстратом, де відкладаються мінеральні солі та здійснюється мінеральний обмін, м'язи запасають глікоген).

Скелетні тканини

Скелетні тканини (лат. textus skeletales) – це сполучні опорні тканини із щільною міжклітинною речовиною, які забезпечують опору скелета. До скелетних тканин відносять хрящові, кісткові, дентин та емаль зубів.

Хрящова тканина (textus cartilaginei) – вид сполучної опірної тканини, з якої сформовані хрящі скелету. Опорна функція тканини пов'язана з такими властивостями, як пружність і еластичність. Особливістю хрящової тканини є відсутність кровоносних судин, тому живлення здійснюється шляхом дифузії з охрястя, яке вкриває хрящі. Клітини хрящової тканини називаються хондробластами і хондроцитами.

Міжклітинна речовина хрящової тканини складається з переважаючих органічних (здебільшого білки – колаген і еластин, які утворюють волокна сполук) та неорганічних сполук, якими є вода і солі. Основними видами хрящової тканини є:

гіалінова – має колагенові тверді, пружні волокна, покриває суглобові поверхні кісток, утворює реберні хрящі, остов дихальних шляхів;

еластична – містить велику кількість еластичних волокон, входить до складу вушних раковин, надгортанника і хрящів гортані;

волокниста – містить колагенові та еластичні волокна, які розміщені орієнтованими в одному напрямі пучками між рядами хондроцитів; зустрічається в міжхребцевих дисках, лобковому симфізі, грудинно-ключичному суглобі тощо.

Кісткова тканина (textus ossei) – вид сполучної опірної тканини, із якої сформовані кістки скелета. Клітини кісткової тканини називаються остеобластами, остеоцитами і остеокластами:

  • остеобласти – клітини, які розташовуються в ділянках росту кістки (метафізі, окісті), вони створюють нову кісткову речовину і згодом перетворюються на остеоцити;
  • остеоцити – невеликі клітини з численними довгими відростками, якими з'єднуються між собою; забезпечують у кістці обмін речовин та утворюють кісткові пластинки, розташування яких нагадує сітку (така будова надає кістці великої міцності);
  • остеокласти – великі багатоядерні клітини з великою кількістю мітохондрій і лізосом, які беруть участь у руйнуванні кісткової тканини та звапнілого хряща.

Міжклітинна речовина кісткової тканини складається з неорганічних і органічних сполук:

  • • неорганічні (приблизно 2/3) – вода і солі, переважно фосфати кальцію, є карбонати, цитрати, а також фтор, магній, натрій, калій;
  • • органічні (близько 1/3) – переважно білки осеїн і колаген, які утворюють волокна.

Основними видами види кісткової тканини є грубоволокниста та тонковолокниста.

В грубоволокнистій кістковій тканині осеїнові волокна утворюють неупорядковано розташовані помітні пучки, між якими лежать остеоцити. Зустрічається, переважно, у зародків, а в дорослих – у місцях швів черепа і прикріплення сухожиль до кісток. Пластинчаста, або тонковолокниста кісткова тканина найбільш поширена в дорослому організмі і містить волокна, які розташовуються паралельними правильними пучками, формуючи пластинки, за рахунок чого досягається велика міцність. Утворює остеони і з неї побудована компактна і губчаста речовина більшості кісток скелета.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >