< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Групи крові. Переливання крові

Групи кровіце ознаки крові, які формуються на ранніх етапах ембріогенезу і не змінюються протягом усього життя людини. У 1901 році К. Ландштейнером було встановлено, що в крові здорових людей є природні антитіла, які викликають склеювання еритроцитів – аглютинацію. Так було започатковано відкриття систем груп крові, яких на сьогодні відомо вже більше десятка: система АВО, резус- система, система Даффі, система Льюїс, система Лютеран, система Келл, система Кідд та ін. Групи крові за системою АВО визначаються наявністю в еритроцитах людини алгютиногенів А і В та речовин, які знаходяться у плазмі крові – аглютинінів а і β. Склеювання еритроцитів відбудеться в тому випадку, якщо аглютиноген А зустрічається з аглютиніном a, a аглютиноген В – з аглютиніном β.

Розподіл поширеності людей з певним типом крові має свої відмінності в різних країнах. В українців найпоширенішою групою крові є друга група (А) – 40%. Далі йдуть перша група (0) – 37%, третя (В) – 17%, четверта (АВ) – 6%

В еритроцитах більшості людей (85%) є ще один фактор, виявлений вперше К. Ландштейнером та Р. Вінером в 1940 році в крові мавп макак (Macacus rhesus) і тому названий резус-фактором. Відсутність його виявлена у 15% людей. Резус- належність визначається наявністю в мембрані еритроцитів кількох антигенів – Rh+, або їх відсутністю – Rh-. Якщо Rh+-кров перелити людині з Rh--кров'ю, то в неї утворюються специфічні аглютиніни та гемолізини. Повторне введення такій людині Rh+-Kpoei може спричинити аглютинацію і важкі ускладнення (гемотрансфузійний шок). Резус-фактор має значення не тільки при переливанні крові, а й при вагітності. Якщо у Rh--жінки формується Rh+ – плід, то його кров викликає утворення в крові матері аглютинінів. Імунізація відбувається повільно, тому перша дитина може народитися нормальною. При повторній вагітності аглютиніни проникають через плаценту і руйнують еритроцити плоду, що приводить до його смерті або до народження дитини з гемолітичною жовтяницею. Сьогодні розроблено методи, які запобігають резус-конфлікту в 93-97% випадків.

Групи крові визначають за допомогою методу стандартних сироваток, що містять відомі аглютиніни: II – β, III – α, а сироватка І групи (а і β) береться для контролю. Для визначення резус-фактора використовують стандартну сироватку "Антирезус", яку готують з крові Rh--людей.

Група крові

Аглютиногени

Аглютиніни

O (І)

немає

α і β

А (II)

А

β

В (III)

В

α

А і В

немає

У практичній медицині переливання крові роблять при великих її втратах, деяких захворюваннях тощо. Людина, яка дає кров, називається донором, а та, яка одержує, – реципієнтом. У дорослої людини без шкоди для її здоров'я можна взяти 200 мл крові. За сучасними рекомендаціями переливання крові здійснюється з урахуванням певних положень: а) при переливанні слід використовувати лише одногрупну кров; б) уявлення про "універсального донора" та "універсального реципієнта" застаріло, оскільки існують інші системи груп крові; в) у певних випадках людина з IV групою крові (АВ) може стати "універсальним донором" плазми, позаяк у ній немає аглютинінів; г) не слід користуватися кров'ю одного і того ж донора при повторному переливанні, оскільки обов'язково до якої-небудь із систем відбудеться імунізація; е) найкращим донором є людина, яка сама для себе може здати кров. Взяту кров за допомогою певних хімічних речовин можна консервувати, що запобігає її зсіданню і дозволяє зберігати тривалий час у "банках крові". Сьогодні для переливання використовують цільну кров (рідше), компоненти крові (еритроцитарна маса, лейкоцитарна маса, тромбоцитарна маса, плазма, альбумін, фібриноген, тромбін, глобуліни), кровозамінники (поліглюкін, желатиноль, сольові розчини та ін.).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >