Система виділення в організмі людини

Виділення (екскреція) – виведення з організму непотрібних йому продуктів обміну, накопичення яких перешкоджає підтримуванню постійності внутрішнього середовища. Унаслідок обміну речовин у кров, лімфу, тканинну рідину безперервно надходять кінцеві продукти життєдіяльності: Н2O, CO2, аміак, сечовина, сечова кислота, надлишок солей, чужорідні речовини, холестерин, жовчні пігменти, солі важких металів та ін. Виділення цих екскретів у людини відбувається декількома шляхами:

■ легені → СO2, Н2O (у вигляді пари);

■ шкіра → Н2O, солі, сечовина, СO2;

■ травна система → неперетравлені рештки, солі важких металів, холестерин, Н2O та ін.;

■ сечовидільна система → сечовина, надлишок солей, сечова кислота, Н2O та ін.

Більша частина кінцевих продуктів дисиміляції (близько 75%) виділяється через сечовидільну систему (systema urinarium), до складу якої входять нирки (права і ліва), сечоводи (правий і лівий), сечовий міхур і сечівник. Значення видільних процесів полягає в тому, що завдяки їм підтримується сталий склад внутрішнього середовища (гомеостаз).

Будова і функції органів сечовидільної системи

Ниркн (геп) – парні органи бобоподібної форми, розташовані з обох боків хребта в поперековій ділянці черевної порожнини. Середня довжина нирки – 10-12 см, ширина – 5-6 см, маса – 120-200 г. Ззовні нирки вкривають три капсули: волокниста, що прилягає безпосередньо до нирки, жирова, що обгортає нирку з усіх сторін, і фасціально. На внутрішньому увігнутому краю нирки розташовані ворота, якими проходять сечовід, ниркові артерії і вени, лімфатичні судини, нерви. На розрізі нирки розрізняють кіркову речовину (зовнішній більш темний шар, який складається з капсул нефронів), мозкову речовину (внутрішній шар, який складається з ниркових пірамід, пронизаних нирковими канальцями і збірними трубочками), ниркову миску (внутрішню лійкоподібну порожнину), сосочки (випуклі утвори порожнини миски, через які відкриваються вивідні протоки нефронів). Ниркова миска переходить у сечовід. Основною структурною і функціональною одиницею нирок є нефрон. Кровопостачання нирки здійснюється нирковими артеріями, а крововідведення – нирковими венами. Нирки людини за 1 хв отримують 1200-1400 мл крові. Ураховуючи відносно невелику масу нирки, можна стверджувати, що нирки отримують крові більше, ніж будь-який інший орган тіла.

Основними функціями нирок є:

• • видільна. Нирки видаляють з крові кінцеві продукти обміну білків (сечовину, сечову кислоту, аміак), деякі токсичні (індол, скатол, фенол, які знешкоджені печінкою), сторонні речовини, прийняті у вигляді ліків і з їжею (сполуки ртуті, миш'яку, йоду), біологічно активні речовини (вітаміни, гормони, ферменти);
• • волюморегуляторна. Нирки підтримують об'єм рідини в організмі;
• • осморегуляторна. Нирки є основним органом осморегуляцп і видаляють надлишок солей (хлориди, фосфати, сульфати та ін.) і води (до 1500 мл за добу);
• • регуляція кислотно-основного стану крові. Нирки відіграють чи не головну роль (після буферних систем крові) у підтриманні сталості pH крові (7,35-7,4) завдяки регуляції йонів NH + і Н+ у сечі;
• • метаболічна. Нирки перетворюють зайві та відпрацьовані органічні сполуки на такі речовини, які організм може використати, розщеплюють до амінокислот білки, що потрапили у фільтрат;

Видільна система людини: 1 – нирки; 2 – сечоводи; 3 – сечовий міхур; 4 – сечовидільний канал

• внутрішньосекреторна. Нирки виробляють низку біологічно активних речовин, які впливають як на самі нирки, так і на інші органи організму: еритропоетин (регулює синтез гемоглобіну), брадикінін (регулює місцевий кровотік), у нирках неактивна форма вітаміну D перетворюється в активну і регулює всмоктування Кальцію в кишківнику, ниркових канальцях; простагландини, що мають судинорозширювальний вплив, зумовлюють скорочення гладких м'язів і запобігають довільному зсіданню крові; ренін, який бере участь у регуляції артеріального тиску.

Сечовід (ureter) – відділ сечовидільних шляхів у вигляді циліндричної трубки, який поєднує нирки із сечовим міхуром. У сечоводі розрізняють черевну і тазову частини.

Стінки сечоводів складаються з трьох оболонок: сполучнотканинної, м'язової та слизової.

Сечовин міхур (vesica urinaria) – орган сечовидільної системи, який є резервуаром для нагромадження сечі. Його місткість – 500-700 мл. У сечовому міхурі розрізняють дно, шийку, верхівку і тіло. Стінки з чотирьох оболонок: серозної, м'язової, підслизової основи і слизової.

Сечівник (urethra) – трубчастий утвір, що простягається від сечового міхура. На початку є сфінктер.