< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Гальмування умовних рефлексів та його значення

Формування умовних рефлексів, їх об'єднання в динамічні стереотипи можливе завдяки взаємодії двох типів нервових процесів: збудження і гальмування. Збудження та гальмування – основні процеси діяльності ЦНС.

У процесі еволюції ВНД вирішальне значення має не швидкість умовнорефлекторних реакцій, яка мало змінювалась, а досконалість процесів гальмування.

Гальмуваннясукупність нервових процесів, які зумовлюють припинення або послаблення певних реакцій організму.

Порівняльна характеристика зовнішнього та внутрішнього гальмування

Зовнішнє (безумовне)

Внутрішнє (умовне)

Це гальмування будь-якої рефлекторної діяльності орієнтувальним рефлексом на сторонній подразник

Це гальмування, яке виникає при непідкріпленні умовного подразника

Особливості:

■ виникає одразу;

■ не потребує спеціального вироблення; ■ є природженим;

■ при повторній дії подразників послаб люється

Особливості.

■ для формування потрібен час;

■ потребує тренування та певних умов;

■ є набутим;

■ є специфічним для кори головного мозку

Функції:

■ сприяє збереженню життя організмів, починаючи з ранніх стадій;

■ здійснює координацію рефлекторної діяльності

Функції.

■ організм звільняється від непотрібних умовних рефлексів;

■ забезпечується точна спеціалізація умовних рефлексів;

■ лежить в основі виховання в людини витримки і дисципліни

Отже, зовнішнє і внутрішнє гальмування відіграють координуючу роль, тобто за їх допомогою безперервно уточнюється і коригується характер умовнорефлекторних реакцій.

Вища нервова діяльність як основа поведінки людини Сукупність безумовних рефлексів, які є природженими реакціями на дію подразника, забезпечують безумовнорефлекторну діяльність. Набуті реакції організму є основою його умовнорефлекторної діяльності. Безумовно- та умовнорефлекторна діяльність людини взаємопов'язані й беруть участь у вищій нервовій діяльності. Вища нервова діяльність – сукупність нервових процесів, які відбуваються в головному мозку і забезпечують перебіг поведінкових реакцій людини. Вчення про ВНД розробив І. П. Павлов – видатний російський фізіолог, лауреат Нобелівської премії (1904).

Порівняльна характеристика безумовно- та умовнорефлекторної діяльності

Ознаки

Безумовна рефлеторна діяльність

Умовнорефлекторна діяльність

Структурна

основа

Стовбурова частина головного мозку і спинний мозок

Кора головного мозку і підпірка

Функціональна основа

Безумовні рефлекси

Умовні рефлекси на базі безумовних і умовних

Прояви

Однакові у представників виду

Різні у представників виду

Виникнення

функций

Запрограмовані генетично і передаються з покоління в покоління

Є наслідком індивідуального навчання

Значення

Регуляція життєдіяльності організму й об'єднання органів та систем у єдиний організм

Формування індивідуальних реакцій до змінних умов навколишнього середовища

У природних умовах жива істота кожну мить стикається з новими обставинами і перед нею постійно постають нові завдання, які на основі безумовнорефлекторної та умовнорефлекторної діяльності вирішити не можна. Вирішення завдань, що виникають за нових обставин у малознайомій ситуації, шляхом доцільної поведінки здійснюється без попередньої підготовки. Тому слід вважати, що крім безумовнорефлекторних та умовнорефлекторних механізмів ВНД, існує ще третій пристосувальний механізм – розумова діяльність. Розумова діяльність – це здатність до знаходження закономірностей, які пов'язують предмети і явища навколишнього за допомогою мислення, а також використання знань цих закономірностей в нових умовах. Це – найвища форма пристосування до умов середовища. Найбільш характерною ознакою розумової діяльності є здатність уловлювати найпростіші закони природи і оперувати ними під час побудови поведінки в нових ситуаціях. У тварин ступінь розвитку розумової діяльності оцінюють за їх поведінкою в нових ситуаціях (без спеціального навчання). Проявами розумової діяльності у людини є навчання і свідомість. Головною відмінністю розумової діяльності людини є те, що її пристосувальні реакції проявляються через свідомість. Біологічним значенням розумової діяльності є те, що вона забезпечує швидке пристосування організму до мінливих умов середовища, дозволяє передбачати зміни умов середовища і враховувати їх у поведінці.

Отже, біологічно доцільні реакції організму людини забезпечують три пристосувальні механізми: безумовнорефлекторна, умовнорефлекторна та розумова діяльність.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >