< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Навчення та його види

Навчення (научіння, научування) – стійкий у часі процес зміни поведінки людини на основі досвіду, що відображає дії людини і реакцію оточення на ці дії. Навчення має на увазі набуття людиною знань, умінь, навичок і нових форм поведінки. На відміну від педагогічного поняття навчання, термін "навчення" застосовується переважно в психології поведінки і охоплює широке коло процесів формування індивідуального досвіду. Основними формами навчення є імпринтинг, наслідування, звикання, научіння вікарне, научіння латентне, інсайт та ін.

Імпринтинг (закарбування) специфічна форма научіння, психофізіологічний механізм, відповідно до якого образ, сприйнятий у певний кризовий період розвитку, міцно запам'ятовується в мозку, трансформуючись у стійку програму поведінки. Термін запропонував Конрад Лоренц. Закарбування відбувається впродовж перших годин після народження (сензитивний період).

Наслідування – форма научіння, яка полягає у відтворенні людиною рухів та вчинків інших людей. У розвитку дитини наслідування набуває особливого значення на ранніх етапах онтогенезу і є важливим механізмом адаптації до навколишнього середовища.

Звикання – форма научіння, за якого поступово зникає реакція на певний подразник. Його можна спостерігати у випадках тривалого повторення стимулів, які не підкріплюються. Звикання не пов'язане із втомою чи виснаженням організму, а замовлене зниженням сигнальності діючого подразника.

Научіння вікарне – форма научіння, яка відбувається в процесі спостереження за діями інших людей.

Научіння латентне – форма научіння, яка проявляється в результаті мимовільного ознайомлення з процесом виконання дії у певній ситуації.

Інсайт (осяяння) форма научіння, яка формує таке мислення, за якого розв'язування відбувається не внаслідок сприймання окремих частин ситуації, а внаслідок швидкого розуміння цілого. Поняття "інсайт" використовують при вивченні творчості і вважають однією з найголовніших стадій творчого процесу. Яскравим прикладом осяяння є історія відкриттів Архімеда, І. Ньютона.

Відображення та його етапи

Відображення чуттєвеце суб'єктивний пізнавальний процес і результат пізнавальної діяльності, у якому об'єкт пізнання відображається в чуттєвій формі, тобто у формі відчуттів, сприйняття, уявлень, мислення. Під час відображення психічна діяльність людини спрямована на побудову чуттєвого образу, адекватного діючому об'єкту. У людини цей образ завжди має усвідомлений характер.

Відчуття – психофізіологічний процес, який забезпечує чуттєве відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ. Цей процес є початковим етапом відображення і основою для сприйняття. Відчуття є відповіддю організму на діючий вплив і виникає внаслідок дії всього аналізатора. Відчуття можна тренувати. У людини відчуття набули особливого розвитку і стали джерелом її знань про навколишній світ. Якісна багатогранність навколишнього світу зумовлює різноманітність людських відчуттів. Ч.-С. Шерінгтон на основі анатомічного розміщення рецепторів і їх функцій виокремив три основні класи відчуттів:

  • 1) екстероцептивні, виникають при дії зовнішніх подразників на рецептори, що розміщені на поверхні тіла [зорові, слухові, смакові, нюхові, больові, тактильні, температурні та ін.);
  • 2) інтероцептивні, виникають при дії подразників на рецептори, розміщені у внутрішніх органах та тканинах тіла, і сигналізують про їх стан та особливості процесів всередині організму [відчуття голоду, спраги, ситості, змін у діяльності серця, шлунку);
  • 3) пропріоцептивні, виникають при дії подразників на рецептори, розміщені у м'язах і суглобах, та сповіщають про рух і положення тіла в просторі (статичні, кінестетичні, вібраційні).

Сприйняття (сприймання) – психофізіологічний процес, який забезпечує чуттєве відображення в мозку людини предметів і явищ навколишнього світу в цілому, а не окремих їхніх властивостей. Сприйняття є основою для процесів уявлення та конкретного мислення. Його фізіологічну основу становлять нервові зв'язки, які утворюються в корі півкуль великого мозку при дії на органи чуттів об'єктів середовища. Сприйняття також можна тренувати. Основними властивостями сприйняття є активність, цілісність, структурність, осмисленість та вибірковість. Процес переходу від відчуттів до сприйняття – це перехід до складнішого відображення. Проте сприйняття є не сумою відчуттів, а синтезом відчуттів і досвіду людини. Залежно від ступеня організації виділяють організовані (спостереження) та неорганізовані сприйняття, а залежно від форм відбиття у свідомості – сприйняття простору, сприйняття руху та сприйняття часу.

Уявленняпсихофізіологічний процес, що забезпечує чуттєве відображення в мозку людини предметів і явищ навколишнього світу поза їх безпосереднім впливом на органи чуттів. Уявлення є основою для процесів абстрактного мислення. їх фізіологічною основою є повторне збудження в корі головного мозку раніше утворених систем тимчасових нервових зв'язків, які утворилися при сприйнятті об'єктів. Уявлення можна розвивати й тренувати. Які відчуття сприйняття, уявлення є продуктом рефлекторної діяльності мозку. Уявлення створюється на основі багаторазового сприймання одних і тих самих об'єктів, а тому є результатом узагальнення одержаних від них чуттєвих вражень. Уявлення поділяють на поодинокі та узагальнені, уявлення пам 'яті та уявлення фантазії.

Мисленняпсихофізіологічний процес, що забезпечує чуттєве відображення в мозку людини предметів і явищ навколишнього світу в їхніх зв'язках і відношеннях. Фізіологічною основою мислення є складна діяльність всієї кори великого мозку, завдяки чому розкриваються нові властивості предметів і явищ дійсності. Мислення дає змогу перейти від відображення явищ до пізнання їхньої сутності. Мислення можна тренувати. За формою відображення дійсності виділяють конкретне і абстрактне мислення.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >