< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ембріологічні докази

Ембріологія – наука про зародковий розвиток організмів. Одним із засновників цієї науки є К. Бер, який відкрив яйцеклітину у ссавців, уточнив вчення про зародкові листки і детально описав особливості розвитку зародка у представників усіх класів хребетних тварин (1828). Ці дослідження дозволили йому відкрити закон зародкової подібності і закласти основи порівняльної ембріології. Дещо пізніше К. Бер та Ч. Дарвін вперше помітили, що в індивідуальному розвитку особини повторюються стадії історичного розвитку виду. Прикладом такого повторення (рекапітуляції) ε наявність хвоста, зябрових щілин у зародків плазунів, птахів, ссавців. Пізніше це явище докладно описав Ф. Мюллер, закон сформулював Е. Геккель, розвинув його О. М. Сєверцов у теорії філембріогенезу.

Біогенетичний закон Геккеля-Мюллера (1866)

Індивідуальний розвиток (онтогенез) будь-якого організму є стислим повторенням історичного розвитку (філогенезу) виду, до якого він належить.

Поправками до біогенетичного закону є те, що:

  • • у зародків повторення філогенезу може порушуватись в зв'язку з пристосуванням життя в онтогенезі (наприклад: зовнішні зябра у пуголовка);
  • • онтогенез не повністю відображає філогенез (наприклад: у зародка змії закладаються зразу всі хребці, тобто їх кількість не збільшується поступово);
  • • в онтогенезі відбувається повторення зародкових стадій розвитку, а не дорослих форм (наприклад: у зародків ссавців утворюється не зябровий апарат дорослої риби, а лише закладка зябрового апарату зародків риб).

На основі доповнень М. О. Сєверцова існують сучасні уявлення про біогенетичний закон:

  • 1) у процесі онтогенезу має місце випадання окремих етапів історичного розвитку;
  • 2) відбувається повторення зародкових стадій предків, а не дорослих форм;
  • 3) виникнають зміни, мутації, яких не було у предків.

Порівняльно-анатомічні докази

Порівняльна анатоміяце наука, яка займається вивченням подібності та відмінності в будові тварин, чим допомагає з'ясувати родинні зв'язки між різними групами тварин і їх походження в процесі еволюції. Без порівняльної анатомії неможливе розв'язання такої важливої проблеми, як еволюція органічного світу. Після виходу в світ праць Ч. Дарвіна порівняльна анатомія отримала поштовх до розвитку і, в свою чергу, зробила значний внесок у розвиток дарвінізму. Основними порівняльно-анатомічними доказами еволюції є гомологічні, аналогічні, рудиментрані та атавістичні органи чи прояви ознак.

Гомологічні органице органи, які подібні за будовою та походженням, але виконують різні функції. Є результатом дивергенції. Прикладом гомологічних органів є кінцівки у різних класів хребетних (ласт тюленя і кінцівка крота), листок яблуні та колючка кактуса, кореневище пирію і бульби картоплі, вуса у суниць і цибулина цибулі.

Аналогічні органице органи, які виконують подібні функції, але не мають спільного плану будови і походження. Є результатом конвергенції. Прикладом аналогічних органів є крила метеликів і крила птахів, крило зяблика і крило бджоли, зябра раків і зябра риб, бульби картоплі і кореневі бульби жоржини, передні кінцівки крота і комахи ведмедки.

Атавізми – випадки повернення в окремих особин до ознак предків. Прикладом атавізмів є багатососковість у людини, густий волосяний покрив у людини, бічні пальці у коней, смугастість у поросят домашніх свиней. Виникнення атавізму в онтогенезі особини пояснюється тим, що гени, які відповідають за дану ознаку, зберігаються в еволюції даного виду, але їхня дія при нормальному розвитку блокується генами-репресорами. Через багато поколінь в онтогенезі окремих особин через різні причини блокуюча дія може бути знята і ознака знову проявляється. Інколи атавізм виникає при регенерації втрачених особиною органів.

Рудименти – органи, що втратили в процесі еволюції початкове значення для збереження виду і знаходяться в стадії зникнення. Рудиментарні органи закладаються в період ембріонального розвитку, але повністю не розвиваються. Іноді рудименти виконують інші функції порівняно з гомологічними органами інших організмів. Так, рудимент апендикс людини виконує функцію лімфоутворення. Рудименти тазового пояса кита і кінцівок пітона підтверджують факт походження китів від наземних четвероногих, а пітонів – від предків із розвиненими кінцівками. Рудиментами також є грифільні кісточки у коней, лусочки на кореневищах рослин, залишок третьої повіки у людини, очі у протеїв і кротів та ін.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >