< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Біогеографічні докази

Біогеографіянаука, що вивчає закономірності географічного поширення тварин і рослин та їхніх угруповань, а також характер фауни і флори окремих територій. Біогеографія поділяється на зоогеографію (географію тварин) та фітогеографію (географію рослин). Вивчення флори і фауни різних материків дозволяє відновити загальний перебіг еволюційного процесу.

Ендеміки – види рослин або тварин, поширення яких обмежене невеликою географічною територією. Розвиток ендемії найчастіше пов'язаний з географічною ізоляцією. Наприклад, найбільш раннє відокремлення Австралії від південного материка Гондвани (понад 120 млн років) призвело до самостійного розвитку ряду тварин. Не відчуваючи тиску з боку хижаків, які відсутні в Австралії, тут збереглися першозвірі (качкодзьоб, єхидна, проєхидна) та сумчасті (кенгуру, коала).

Релікти – рідкісні види рослин або тварин, які залишилися існувати на даній території і збереглися з минулих геологічних часів. Для них характерні ознаки вимерлих груп минулих епох. Вивчення реліктових форм дозволяє відновити вигляд зниклих організмів, відтворити умови їх проживання і спосіб життя. Реліктовими видами є гатерія, латимерія, гінкго дволопатеве, єхидна, довгоп'ят, мечохвіст. На території України серед рослин-реліктів збереглися азалія жовта, сосна крейдяна, тис ягідний. Серед тварин реліктами є хохуля звичайна, тхір-перев'язка та ін.

Синтетична теорія еволюції (СТЕ) – комплекс уявлень, які е синтезом основних положень дарвінізму, генетики популяцій та екології. Виникла в 20-50 роках XX сторіччя в результаті досліджень таких видатних вчених, як: С. С. Четвериков, С. Райт, Ф. Г. Добржанський, 1.1. Шмальгаузен, О. М. Сєверцов, Дж. Холдейн, Е. Майр та ін. Термін "синтетична теорія" походить від назви книги відомого англійського еволюціоніста Дж. Хакслі "Еволюція: сучасний синтез" (1942).

Основні положення СТЕ

  • 1. Єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації.
  • 2. Усі еволюційні перетворення відбуваються в популяціях, які є елементарною одиницею еволюції.
  • 3. Елементарними чинниками еволюції є дрейф генів, популяційні хвилі й ізоляція. Ці чинники мають випадковий і неспрямований характер і є чинниками- постачальниками матеріалу для добору.
  • 4. Існує три види еволюційного процесу: макроеволюція, видоутворення та макроеволюція.
  • 5. Рушійною силою еволюції є природний добір, який діє на сукупність фенотипів популяції.
  • 6. Природний добір буває рушійним, стабілізуючим та розриваючим (дизруптивним).
  • 7. Будь-яка систематична група може або процвітати (біологічний прогрес), або вимирати (біологічний регрес).
  • 8. Біологічний прогрес досягається завдяки змінам у будові організмів: ароморфозам, ідіоадаптаціям та загальній дегенерації.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >