< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Запаси незавершеного виробництва

Під ними розуміють виробничі запаси, що перебувають на проміжних стадіях виробничого процесу конкретного підприємства. Вони піддаються технологічній переробці, у результаті чого поступово змінюються їхні властивості, зростає вартість і з'являються нові види продукції. Таким чином на проміжних стадіях виробництва з'являються напівфабрикати - продукти, обробка яких уже почалася, але ще не завершена в циклі виробництва.

Основні причини переведення напівфабрикатів в запаси;

  • – затримки в роботі, що викликані збоями в графіках і тривалим міжопераційним транспортуванням;
  • – необхідність мати буферні запаси, які сприяють ліквідації "вузьких місць" у виробничому процесі чи, у випадку появи підвищеного попиту, прискорюють випуск готової продукції.

Запаси готової продукції

До запасів готової продукції належать товари, що можуть бути відправлені підприємством споживачеві в будь-який час. Такі запаси створюються з метою роз'єднання виробництва і попиту, щоб обслужити непередбачуваний чи передбачуваний непостійний ринок, відчутно не змінюючи об'єми виробничих потужностей. Переведення готової продукції у запаси викликається необхідністю формування її в партії відправлення, комплектування, упаковування, маркування й оформлення на неї супровідних документів. В умовах ринкових відносин ці запаси можуть відігравати роль регулятора ринкового попиту і ціни на продукцію підприємства

Запаси готової продукції на підприємствах-виробниках в каналах сфери обігу називають збутовими чи товарними.

Роль матеріальних запасів полягає в тому, що вони забезпечують:

  • – ритмічність виробництва підприємства і споживача;
  • – ритмічність процесу реалізації;
  • – ритмічність пропозиції "товар-послуга".

Управління матеріальними запасами полягає у визначенні їх рівня, за якого будуть розумно збалансовані логістичні витрати.

До інших факторів, крім економічних, що враховуються при управлінні запасами, належать попит на запаси і термін запізнення поставки.

Потреба в запасах визначається необхідністю:

  • – забезпечення здатності підприємства виготовляти за вимогами споживача продукцію у достатній кількості, у потрібний час і в потрібному місці;
  • – збалансування витрат на утримання запасів;
  • – мінімізації втрат від незадовільного попиту.

При організації системи управління матеріальними запасами оцінюють рівень їх впливу на економічність і технологічність діяльності фірми (рис. 9.1).

Структура впливу матеріальних запасів на діяльність підприємства

Рис. 9.1. Структура впливу матеріальних запасів на діяльність підприємства

Матеріальні запаси впливають на:

  • – прогнозування і планування виробничої діяльності підприємства;
  • – організацію виробничого процесу та забезпечення якості проведення робіт;
  • – підтримку надійної експлуатації устаткування та проведення його профілактичного ремонту.

Такі впливи, насамперед, пов'язані із витратами на придбання, зберігання та старіння запасів. Одночасно з цим товарні запаси розглядаються як певне "заморожування капіталу" - до моменту появи готової продукції та її реалізації споживачу. Відсутність матеріальних запасів може призвести до часткової чи повної зупинки виробничого процесу.

Основними складовими логістичного підходу до управління матеріальними запасами на підприємстві є:

  • 1. Визначення необхідних видів матеріальних запасів. У відповідності із виробничим планом логістичне служба підприємства отримує замовлення на організацію поставок потрібних видів сировини, матеріалів та комплектації. При цьому фахівці можуть стикатися із наступними ситуаціями.
  • а) Необхідні сировина і матеріали є у наявності на власному складі або ж на складі постачальника. Це найбільш проста, з точки зору оперативної організації матеріального забезпечення виробництва, ситуація. За умов недостатньої їх кількості розробляються заходи щодо ліквідації наявного дефіциту.
  • б) Необхідні сировина та матеріали відсутні у виробника чи постачальника. Така ситуація виникає у наступних випадках. На цей момент не задіяні виробничі потужності з напрацювання визначених видів сировини та матеріалів. За цих умов підприємство і постачальник узгоджують всі організаційно-виробничі питання щодо їх відтворення. Необхідні для виробництва сировина та матеріали є унікальними за своїми властивостями. Це потребує проведення комплексу робіт з їх розробки, підготовки виробництва та промислового випуску,
  • 2. Встановлення необхідної кількості матеріальних запасів. Розрізняють два методи визначення кількості запасів: на плановій основі та на основі витрат матеріальних запасів минулих періодів.
  • а) На плановій основі. Цей метод виходить із поєднання планів логістики, збуту, виробництва і поставок ресурсів. Принципова схема такого планування наведена на рис. 9.2. Вихідними даними для визначення їх потреби служать: план виробництва, конструкторські специфікації, норми витрат виробничих запасів.

Принципова схема планування потреб підприємства в матеріальних запасах

Рис. 9.2. Принципова схема планування потреб підприємства в матеріальних запасах

Обсяги кожного виду матеріальних запасів визначаються множенням планованої кількості продукції на норму потреб у виробничих запасах.

  • б) На основі витрат матеріальних запасів минулих періодів. Цей метод пов'язаний із:
    • – обліком складських залишків виробничих запасів і постійним їх поповненням;
    • – регулюванням термінів поставок чи розмірів партій матеріальних ресурсів;
    • – врахуванням виробничих запасів минулих періодів.
    • 3. Потреба в необхідній якості матеріальних запасів. Вимоги до якості виробничих запасів визначаються у відповідності до чинних нормативно-технічних документів і формуються на етапі організації закупівлі матеріальних ресурсів у постачальника. Якщо вони не відповідають встановленим показникам якості, за взаємною домовленістю постачальника і підприємства-виробника можуть бути проведені роботи зі створення відповідних нормативно-технічних документів або ж з удосконалення необхідних параметрів товарів постачальників.
    • 4. Визначення форми закупівлі матеріальних ресурсів.
    • 1. Закупівля напряму у постачальника. Такі закупки, як правило, здійснюються при великому об'ємі споживання підприємством виробничих запасів.
    • 2. Гуртові закупівлі через посередника. В цьому випадку матеріальні ресурси закупляються невеликими партіями чи робляться термінові закупки для забезпечення безперебійної виробничої діяльності.
    • 5. Забезпечення доставки матеріальних ресурсів в потрібний час. Ця логістичне функція може бути реалізована за такими варіантами:
      • – підприємства, що вимагають від постачальника регулярної доставки в межах певного терміну;
      • – підприємства, що вимагають від постачальника гарантованої доставки в певний, попередньо узгоджений термін;
      • – підприємства, що вимагають від постачальника доставки з підвищеною швидкістю.
  • 6. Забезпечення прийнятних витрат. Підприємство повинно знижувати сукупні витрати, що пов'язані з обслуговуванням і утримуванням запасів. Об'єктивно політика матеріально-технічного забезпечення полягає в раціональному розподіленні праці поміж постачальниками, посередниками і споживачами. В залежності від ринкових змін вона має бути гнучкою стосовно всіх партнерів логістичних стосунків. В той же час пріоритетом в таких стосунках повинні бути інтереси споживача. Така постановка питання веде до зниження собівартості готової продукції.
  • 7. Забезпечення доставки матеріальних ресурсів в потрібне місце. Підприємство визначає форму доставки: транзитну, складську чи трансформаційну.

В першому випадку (транзитна форма) - товари рухаються безпосередньо від постачальника до замовника без додаткових перевантажувальних операцій.

Складська форма доставки, другий випадок, передбачає отримання товарів через склади посередників. Вибір схеми доставки матеріальних ресурсів за ознакою "в потрібне місце” має забезпечити мінімальні транспортні витрати.

В третьому випадку (трансформаційна форма) - сировина та матеріали проходять через трансформаційні пункти транспортних організацій на шляху їх доставки від виробників чи постачальників до споживачів (перевантажувальні станції, порти та ін.).

  • 8. Забезпечення бажаного споживачем логістичного сервісу. Ключовими параметрами якості логістичного сервісу є:
    • – час від отримання замовлення до доставки постачальником сировини та матеріалів підприємству;
    • – гарантована надійність доставки сировини та матеріалів за будь-яких умов;
    • – реальна можливість доставки за першою вимогою підприємства;
    • – наявність необхідних запасів на підприємстві;
    • – стабільність матеріально-технічного забезпечення клієнтів;
    • – максимальна відповідність виконання замовлень вимогам клієнтів;
    • – прогресуючий рівень доступності виконання замовлень;
    • – зручність розміщення замовлення у постачальника в будь-який час;
    • – як найшвидше підтвердження замовлення, прийнятого постачальником до виконання;
    • – регулярне інформування клієнтів про рівень і структуру витрат на обслуговування;
    • – висока ефективність технології переробки вантажів на складах;
    • – забезпечення високої якості упаковки товарної продукції;
    • – прогресуюча можливість здійснення пакетних і контейнерних перевезень.

Основне призначення матеріальних запасів - це задоволення споживчого попиту на продукцію, яку виробляє підприємство. Це вимагає від виробника постійної і точної оцінки обсягу такого попиту, передбачення можливих відхилень у значеннях показників попиту та термінів виконання замовлення.

Для підприємства важливо знати; чим визначається рівень поточного запасу? Як часто його необхідно поповнювати? Чому повинен дорівнювати розмір наступного замовлення?

За цих умов підприємство має застосувати певні підходи до організації управління матеріальними запасами.

При одному і тому ж рівні споживання підприємство може закупляти рідко, але великі партії сировини та матеріалів або ж часто, але дрібні. В першому випадку витрати скорочуються на придбання і зростають на зберігання. У другому випадку все відбувається навпаки. Для розрахунку оптимального співвідношення "час - обсяг поставки" визначають економічний розмір замовлення ЕРЗ.

Економічний розмір замовлення ЕРЗ (EOQ - economic order quantity) - певний обсяг замовлення, що передбачає найменшу суму витрат на виконання самого замовлення та зберігання запасів.

Одним із напрямів в організації управління матеріальними запасами є розподіл товарів, які зберігають відповідно до важливості їх вартісних показників. Цей метод відомий як ABC-метод (the ABC approach). В його основі покладено правило Парето (20/80) - 20 % клієнтів приносять 80 % прибутку, а 80 % клієнтів приносять 20 % прибутку. Згідно з ABC-методом запаси розділяють на три частини, класифікуючи їх за рівнем річного використання в грошовому вираженні (грошова вартість одиниці товару, помножена на річний показник попиту на цей товар).

Всі наявні матеріальні запаси поділяють на три класи:

А - малочисельні, але дуже важливі, на які припадає основна частина грошових ресурсів;

В - другорядні, менші за вартістю в порівнянні з групою А;

С - численні, дешеві, на які перепадає найменша частина загальної вартості запасів.

Кожна із груп може мати певні діапазони коливань. Найбільш характерними є (частка від всієї номенклатури запасів/частка від загальної вартості запасів):

  • – для групи А: 10 - 20 % / 75 - 80 %;
  • – для групи В: 30-40 % / 10- 15 %;
  • – для групи С: 40 - 50 % / 5 - 10 %.

Проводячи підрахунки статистичних даних з подальшим розподілом запасів по групам, розраховують накопичувані питомі значення їх річної потреби у грошовому вираженні і відсоток відповідної кількості запасів. У відповідності з правилом Парето на 20 % всіх запасів припадає 80 % всіх витрат. Для наочності будують криву розподілу матеріальних запасів за їх вартістю (рис. 9.3), попередньо помножуючи вартість кожного виду матеріальних запасів на їх загальну кількість та розташовуючи всі запаси в порядку зменшення вартості.

Розподіл матеріальних запасів за ABC-методом (діаграма Парето)

Рис. 9.3. Розподіл матеріальних запасів за ABC-методом (діаграма Парето)

Принцип XYZ-методу передбачає поділ запасів на три групи залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування.

До групи X належать запаси, попит на які рівномірний або може незначно змінюватися. Обсяг їх споживання добре прогнозується. До групи Y належать запаси, які споживаються у обсягах, що коливаються (наприклад, запаси із сезонним характером попиту). Рівень прогнозованості їх попиту визначається як середній. Група Z - це запаси, попит на які виникає лише епізодично. Прогнозувати обсяги їх споживання досить складно. Ознакою, за якою запаси відносять до тієї чи іншої групи є коефіцієнт варіації попиту, який вираховують за формулою (9.1):

(9.1)

де - i-те значення попиту за оцінюваною позицією;

- середнє значення попиту за оцінюваною позицією за період и;

п - величина періоду, за який зроблено оцінку.

Передбачається, що поділ запасів на групи може бути наступним: X - в інтервалі %;

Y - в інтервалі %;

Z - в інтервалі

Поєднанням методів ABC і XYZ отримують ABC-XYZ матрицю (рис. 9.4).

Матриця аналізу за ABC-XYZ - методом

Рис. 9.4. Матриця аналізу за ABC-XYZ - методом

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >