< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Клініка і діагностика

Ключові клінічні ознаки ХОЗЛ (хронічний кашель, виділення мокротиння, задишка) не є патогномонічними і лише визначають сферу диференційно-діагностичного пошуку. Діагностика ХОЗЛ (рис. 1.1) ґрунтується на даних анамнезу про дію чинників ризику і наявність не повністю оборотного обмеження швидкості повітряного потоку.

На рентгенологічному дослідженні виявляють збільшення об'єму легенів, низьке стояння діафрагми, вузьку тінь серця, збільшення ретростернального простору; іноді – емфізематозні булли. У задавненій формі рентгенологічно виявляються посилення і деформація легеневого малюнка, підвищення прозорості легеневих полів, розширення тіней коренів легенів як свідчення ускладнень ХОЗЛ – емфіземи, пневмосклерозу і легеневої гіпертензії.

Дослідження крові (кількість еритроцитів, рівень гемоглобіну, гематокрит), а також ЕКГ відображають ускладнення ХОЗЛ (компенсаторний еритроцитоз, гіпертрофія правого шлуночка й ін.).

Спірометрія – це "золотий стандарт" діагностики й оцінки тяжкості ХОЗЛ. Найінформативніший показник спірограми – це зміна об'єму форсованого видиху за першу секунду (ΟΦΒ1), що постійно зменшений. Відношення ОФВ/ФЖЄЛ нижче 70% і значення ОФВ1 нижче 80% належного після інгаляції бронхолітика підтверджують наявність не повністю оборотного обмеження швидкості повітряного потоку. При ХОЗЛ проби з бронходилататорами не дають приросту ОФВ1 більше ніж на 10-12% (необоротний характер обструкції бронхів!). На пізніх стадіях ХОЗЛ збільшується залишковий об'єм легенів (ЗОЛ) у структурі загальної ємності легенів (ЗЄЛ).

Залежно від ОФВ1 виділяють 4 стадії ХОЗЛ, які визначаються за наслідками обстеження хворого в клінічно стабільний період поза загостренням (див. "Протокол надання медичної допомоги хворим на ХОЗЛ").

Виконують також мікроскопію мазка мокротиння, ЕКГ, дослідження бронхіального опору, дихальних об'ємів (бодиплетизмографія), при тяжкому ХОЗЛ – комп'ютерну томографію, ЕхоКГ, пульсоксиметрію, для виявлення обструктивного сонного апное – полісомнографію, імпульсну осцилометрію.

Дослідження газів артеріальної крові проводять при ОФВ1 нижче 40% належного або за клінічних ознак дихальної недостатності чи недостатності правих відділів серця.

Хронічний обструктивний бронхіт (методи дослідження): 1 - спірограма; 2 - рентгенографія; 3 - бронхографія; 4 - біопсія; 5 - бронхоскопія; б - сцинтиграфія

Рис. 1.1. Хронічний обструктивний бронхіт (методи дослідження): 1 – спірограма; 2 – рентгенографія; 3 – бронхографія; 4 – біопсія; 5 – бронхоскопія; б – сцинтиграфія

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >