< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПНЕВМОНІЇ

Визначення

Пневмонії (Pneumonia) – це група різних за етіологією, патогенезом і морфологією гострих інфекційно-запальних хвороб легень із переважним залученням у патологічний процес респіраторних відділів і обов'язковою наявністю внутрішньоальвеолярної запальної ексудації.

У вітчизняній пульмонології з метою своєчасного призначення відповідного лікування допускається встановлення діагнозу "пневмонія" без характерних рентгенологічних змін на підставі явних клінічних проявів хвороби. Така "рентгенонегативна пневмонія" не є особливою формою, а лише відображає обмежені діагностичні можливості на визначеному етапі перебігу хвороби. У цих випадках високоінформативним методом виявлення інфільтрації є комп'ютерна томографія.

Етіологія і патогенез

Етіологія пневмонії інфекційна. Виникнення; перебіг і наслідки пневмонії залежать від патогенних властивостей збудника і характеру відповіді організму хворого на інфекцію. Мікроорганізми проникають у легені інгаляційним (аерогенним) шляхом із навколишнього повітря, при аспірації – з носоглотки, верхніх дихальних шляхів (найбільш актуально для бактеріальної пневмонії), рідко – гематогенним шляхом чи per continuitatum.

Фактори ризику

Факторами, що призводять до розвитку пневмонії, є гострі та хронічні хвороби органів дихання, серця (застійна серцева недостатність), нирок, шлунково-кишкового тракту; різні варіанти імунного дисбалансу, переохолодження, стреси, паління, алкоголізм, наркоманія, травми грудної клітки. Крім вищезазначених, до факторів ризику розвитку пневмонії належать вік (діти, люди похилого віку); контакт із гризунами, птахами, іншими тваринами; професійні фактори (часті переїзди залізницею, проживання в готелях тощо). Агресивним фактором ризику є тривале паління з формуванням мукоциліарної недостатності та колонізацією патогенною мікрофлорою повітропровідних шляхів. У розвитку пневмонії відіграють роль порушення в системі факторів місцевого захисту легень (часто – внаслідок респіраторної вірусної інфекції), яка забезпечує стерильність дихальних шляхів нижче гортані; серія рефлекторних механізмів (кашель, чхання тощо); аеродинамічна фільтрація в порожнині носа, носоглотці, гортані, трахеї, великих бронхах; мукоциліарний апарат (респіраторні шляхи між гортанню і термінальними відділами бронхіол вистелені війчастим епітелієм, залозистими і келихоподібними клітинами – продуцентами трахеобронхіального секрету, добовий обсяг якого у здорових людей сягає 30-40 мл); сурфактант; високий рівень sigA, що має противірусну дію і здатен аглютинувати бактерії, нейтралізувати їхні токсини і забезпечувати профілактику адгезії мікрофлори до слизової оболонки; сироватковий Ід нижніх дихальних шляхів, що забезпечує аглютинуючу й опсонізуючу дію щодо бактерій, нейтралізацію бактеріальних токсинів і вірусів, лізис грамнегативної флори, активацію комплементу, хемотаксичний вплив на елементи моноцитарно-макрофагального ряду; альвеолярні макрофаги; інші імунокомпетентні клітинні елементи (бронхоасоційована лімфоїдна тканина).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >