< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Клініка

Для фібринозного ("сухого") плевриту характерний плевральний біль, що виникає від подразнення парієтальної плеври, – локалізований, гострий, посилюється при кашлі, глибокому диханні, зміні положення тіла; можлива іррадіація в плече.

Невеликий плевральний виліт часто асимптоматичний; при великому його об'ємі розвивається задишка. Дані фізичного дослідження неінформативні, якщо об'єм випоту менше 200-300 мл.

Для великого об'єму рідини в порожнині плеври характерні відсутність голосового дрижання, тупий звук при перкусії, ослаблення, аж до відсутності, дихальних шумів над патологічним умістом. Поява шуму тертя плеври вказує на сухий (точніше – фібринозний) плеврит. Масивний виліт може викликати зсув органів середостіння в протилежний ураженню бік. Об'єм рідини в порожнині плеври понад 250 мл визначається традиційною рентгенографією органів грудної порожнини. Латеральний знімок у положенні лежачи використовують для розпізнавання малих об'ємів вільної' рідини в порожнині плеври. Плевральна рідина може бути осумкована спайками, що створюють незвичайні тіні вздовж грудної стінки чи фісур /міжчасткових щілин.

Наявність незначного випоту допомагають уточнити УЗД чи комп'ютерна томографія.

Пункцію плевральної порожнини з аспірацією вмісту (діагностичний торакоцентез) виконують у кожному випадку, коли виявляється плевральний виліт і відсутні явні клінічні причини його появи. З рентгенологічних методів виявлення вільного плеврального випоту віддають перевагу виконанню знімка в горизонтальному положенні в боковій проекції. Вміст білка і лактатдегідрогенази (АДГ) у транссудаті нижчий, ніж в ексудаті, кількість лейкоцитів не перевищує 1000 на мл, причому переважають елементи мононуклеарного ряду, а рівень глюкози не перевищує її концентрації в плазмі; pH нормальний. При підозрі на ексудат негайно виконують торакоцентез. В ексудаті часто виявляють атипові (малігнізовані) клітини чи позитивні результати мікроскопії мазка І проводять культивування плеврального вмісту. При рівні pH плеврального вмісту нижче 7, 3 слід припускати рак, ускладнений парапневмонічний виліт, ревматичний чи вовчаковий плеврит або розрив стравоходу. Високий вміст лімфоцитів типовий для туберкульозу і раку. Низька концентрація глюкози характерна для раку, туберкульозу, емпієми, розриву стравоходу, системних хвороб сполучної тканини (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак). Підвищення активності амілази типове для панкреатиту, раку підшлункової залози чи розриву стравоходу.

Закрита біопсія плевро рекомендується в рідкісних випадках, коли зазначені стандартні тести не усувають дифереиційно діагностичних сумнівів. Відкрита біопсія плеври інколи необхідна для підтвердження діагнозу злоякісного новоутвору, особливо – мезотеліоми. Альтернативою біопсії' є торакоскопія за допомогою гнучкої чи жорсткої техніки.

Лікування

Лікування слід спрямовувати на усунення причини, що призвела до утворення випоту (лікування основної хвороби), і на ліквідацію власне плеврального вмісту. Для полегшення болю застосовують нестероїдні протизапальні (антипростагландинові) препарати (індометацин по 25 мг З чи 2 рази на добу тощо). Препарати кодеїну пригнічують кашель, пов'язаний з ураженням плеври як причиною посилення болю, і доцільні тоді, коли затримка евакуації секрету дихальних шляхів не може призвести до ускладнень. Іноді полегшенню болю допомагає блокада міжреберних нервів.

Стоматологічні аспекти лікування хворих на пневмонію і плевральний синдром

Пневмонія і плевральний синдром – це завжди тяжкі хвороби, тому всі (крім не

відкладних) стоматологічні процедури слід відкласти до повного одужання. Наркоз категорично протипоказаний. Є значні особливості в стоматологічному лікуванні хворих на туберкульоз, легіонельоз та інші специфічні пневмонії, але вони мають висвітлюватися в курсах інфекційних хвороб.

проф. Капустник В А., проф. Костюк І. ф.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >