< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Хвороби систем кровообігу

Стоматологічні аспекти хвороб системи кровообігу

Стоматолог, який бачить хворого вперше, завжди повинен з'ясувати, чи не страждає хворий на серцево-судинні захворювання. При негативній відповіді треба уточнювати: чи знає пацієнт, який в нього артеріальний тиск, чи не відчуває він болю в ділянці серця при фізичному навантаженні, чи не буває в нього порушення ритму серця. Якщо хворий знає, що в нього є проблеми, то в подальшому слід враховувати, що найсприятливішим для стоматологічного прийому таких пацієнтів є пізній ранковий час. Це пов'язано з циркадними ритмами секреції адреналіну і кортизолу, які найвищі в ранній ранковий час. Тож у цей час можливі ускладнення.

Патології зубощелепної системи і хвороби періодонта суттєво впливають на розвиток кардіоваскулярної патології та є маркерами загальнопатологічних процесів, які ведуть до розвитку цих хвороб. Тому стоматолог мусить звернути увагу пацієнта на наявність у його організмі ознак, які потребують корекції – обстеження і профілактики.

Зважаючи на можливість раптових ускладнень і виникнення невідкладних станів у цих пацієнтів, потрібно проводити стоматологічні процедури швидко, з мінімальним стресом, унеможливлюючи страх, біль і напруження. Необхідна ефективна локальна анестезія без болю. Адреналін не повинен входити до складу анестетиків, оскільки він здатний підвищувати артеріальний кров'яний тиск і викликати аритмії серця.

Артеріальний тиск може підвищуватися при локальній анестезії і без уведення адреналіну, тому самопочуття пацієнтів треба контролювати. Особливо небезпечно користуватися адреналіном у пацієнтів, які вживають бета-адреноблокатори, що широко застосовуються в лікуванні гіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби серця. Слід обережно користуватися лідокаїном, передозування якого може призвести до смерті пацієнта внаслідок блокади серця.

Загальна анестезія можлива тільки в умовах стаціонару, та її слід уникати, де це можливо. Аспірин високими дозами може викликати затримку натрію і води, тому протипоказаний у хворих на гіпертонію і серцеву недостатність. Рофекоксиб підвищує ризик розвитку інфаркту міокарда.

АРТЕРІАЛЬНІ ГІПЕРТЕНЗІЇ

Визначення

Артеріальна гіпертензія – це постійне підвищення систолічного артеріального тиску дорослої людини до 140 мм рт.ст. і вище і/або діастолічного – до 90 мм рт.ст. і вище (ВООЗ).

Підвищений AT виявляється у 30-35% дорослого населення більшості країн світу. В Україні показник підвищеного артеріального тиску зареєстровано у понад 13 мільйонів людей.

У табл. 2.1 наведено категорії артеріального тиску залежно від його рівня.

Артеріальна гіпертензія – одна з основних причин інвалідності та смерті людей у розвинутих країнах, один із основних чинників ризику серцево-судинних хвороб і гостра проблема сучасної охорони здоров'я.

Розрізняють артеріальну гіпертензію первинну (гіпертонічна хвороба, есенціальна гіпертензія) і вторинну (симптоматичну).

Таблиця 2.1. Класифікація AT залежно від його рівня (ВООЗ, Європейське товариство гіпертензії, Європейське товариство кардіологів, 2007)

Категорія

Систолічний (мм рт. ст.)

Діастолічний (мм рт. ст.)

Оптимальний AT

< 120

<80

Нормальний AT

< 130

<85

Високий нормальний AT

130-139

85-89

Гіпертензія:

• 1 ступінь

140-159

90-99

• 2 ступінь

160-179

100-109

• 3 ступінь

>180

> 110

Ізольована систолічна гіпертензія

>140

<90

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >