< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Діагностика

Діагностика атеросклерозу зводиться до розпізнавання передусім окремих локалізацій атеросклерозу (коронарні судини, судини аорти, мозкові артерії тощо). Кращим діагностичним тестом виявлення безсимптомного атеросклерозу є ангіографічна візуалізація деформації просвіту судини. Певне значення мають ультразвукове дослідження (доплерографія), електрокардіографія, реоплетизмографія, оглядове рентгенологічне й ультразвукове виявлення кальцинатів у стінці судини. Можна застосовувати комп'ютерну томографію.

Діагноз базується на виявленні клінічної симптоматики органних уражень, врахуванні факторів ризику, даних вивчення ліпідного обміну.

Лікування

Лікувальні заходи спрямовані на сповільнення розвитку атеросклеротичного процесу і відновлення або покращення кровопостачання тих ділянок, де уражені судини. Хворим рекомендують дотримуватися раціонального способу життя, режиму праці, відпочинку. Особливе місце в лікуванні гіперліпідемії займає дієта. Показано зниження в їжі вмісту насичених жирних кислот і збільшення частки ненасичених жирних кислот, вищий рівень вітамінів. Раціон збагачують продуктами рослинного походження, дієтичними (з низьким умістом жирів) молочними, рибними, м'ясними. Основним джерелом жирів має бути рослинна олія. Основні рекомендовані способи приготування страв – це варіння, гриль, за допомогою пароварки, мікрохвильової печі. При надлишковій масі тіла рекомендується обмеження калорійності їжі, підвищення рухової активності.

Лікуючи атеросклероз, важливо усунути фактори ризику – припинити паління, обмежити вживання кави, чаю тощо, підвищити фізичну активність, знизити масу тіла, унеможливити психоемоційні чинники.

Медикаментозні препарати, які застосовуються для корекції порушення ліпідного обміну, призначають тільки після періоду консервативної немедикаментозної терапії. Відомі чотири основні групи антигіперліпідемічних засобів. Насамперед це статини (інгібітори ГМГ-КоА-редуктази) – препарати першої лінії гіполіпідемічної терапії. Механізм дії статинів опосередкований втручанням у холестериновий каскад реакцій, що відбуваються в печінці зі зменшенням синтезу холестерину, збільшенням кількості рецепторів до ЛПНЩ і швидкості рецептор-опосередкованого видалення ЛПНЩ із плазми крові. Призначають симвастатин (10-40 мг/добу), ловастатин (20-40 мг/добу) та ін. їх застосовують під контролем рівня ліпідів і аланінамінотрансферази, оскільки вони можуть зумовлювати порушення функції печінки.

Як препарати другої лінії гіполіпідемічної терапії застосовують секвестранти жовчних кислот. Секвестранти жовчних кислот (аніонообмінні смоли) зв'язують жовчні кислоти в кишечнику і таким чином перешкоджають їх усмоктуванню. Це стимулює синтез у печінці жовчних кислот із холестерину, рівень якого відповідно знижується. Призначають холестирамін (8-12 г 2-3 рази на добу), колестипол (10-15 г 1 раз на добу). Ця група препаратів показана при високій концентрації ЛПНЩ і нормальній концентрації триглі- церидів.

Фібрати підвищують активність ліпопротеїназ і гідроліз тригліцеридів. Вони зменшують синтез ЛПДНЩ і збільшують розпад ЛПНЩ. Особливо ефективні у хворих із підвищеним рівнем тригліцеридів у крові. Додатковими ефектами цих препаратів є зниження фібриногену, пригнічення агрегації тромбоцитів, активація фібринолізу. Призначають гемфіброзил (600 мг 2 рази на добу), фенофібрат (100 мг 3 рази на добу), безафібрат (200 мг 2-3 рази на добу), ципрофібрат (100 мг 1 раз на добу).

Нікотинова кислота гальмує синтез атерогенних ліпопротеїнів (ЛПДНЩ та ЛПНЩ) у печінці за рахунок мобілізації вільних жирних кислот із жирового депо і показана при більшості дисліпопротеїнемій. Призначають нікотинову кислоту 50-100 мг 2 рази на добу (до 1 -2 г на добу).

Якщо монотерапія не дає необхідного ефекту, можна застосовувати комбіновану терапію.

У тяжких формах гіперхолестеринемії терапія гіполіпідемічними препаратами зазвичай не дуже ефективна. Тому з метою виведення з організму атерогенних ліпопротеїнів, особливо у хворих зі спадковою гіперхолестеринемією, застосовують екстракорпоральні методи лікування: гемосорбцію, ентеросорбцію, плазмаферез, імуноелектрофорез тощо.

В окремих випадках гетерозиготної гіперхолестеринемії проводять операцію з частковим клубовим шунтуванням, а при гомозиготній – портокавальне шунтування або трансплантацію печінки.

Розробляються також можливості генної терапії гіперліпідемій.

Другий напрям – заходи, спрямовані на покращення кровопостачання уражених судин. Він передбачає застосування вазоактивних препаратів, що сприяють розвиткові колатералей, запобігають спазмові уражених судин і тромбоутворенню, а також хірургічні методи лікування (черезшкірна балонна ангіопластика, накладання анастомозів), які дозволяють відновити кровообіг у басейні ураженої судини.

Профілактика

Первинна профілактика атеросклерозу полягає у визначенні та усуненні факторів ризику. Лікар-стоматолог повинен брати участь у роз'ясненні ролі факторів ризику в розвитку атеросклерозу. Основні заходи – це припинення тютюнокуріння, контроль артеріального тиску, нормалізація рівня загального холестерину (нижче 5,0 ммоль/л) і ліпопротеїнів низької щільності (нижче 3,0 ммоль/л), раціональна фізична активність, зниження споживання тваринних жирів, підтримання нормоглікемії, нормальної ваги тіла та запобігання абдомінальному ожирінню, помірне споживання алкоголю тощо.

Вторинна профілактика передбачає запобігання прогресуванню атеросклерозу, розвитку його ускладнень, їх лікування.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >