< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Епідеміологія

Це найпоширеніше захворювання травного каналу. Часто зустрічається і як основне захворювання, і як супутнє. У різних країнах, у тому числі й в Україні, страждає від 30 до 50 % працездатного населення.

Етіологія

Хронічний гастрит – поліетіологічна хвороба. Екзогенні чинники: повторні й тривалі порушення харчування, їжа всухом'ятку, переїдання, недостатнє пережовування їжі, паління, професійні шкідливі чинники, вдихання парів лугів, кислот, довготривале вживання лікарських засобів (НПЗЗ, глюкокортикостероїдів), психоемоційні стреси. Серед ендогенних факторів найчастішими є Helicobacter pylori (Нр) – інфікованість (при хронічному гастриті типу В, який складає 80-90 %), генетична схильність (при хронічному гастриті типу А, що складає 5-10 %), рефлюкс жовчі в шлунок (призводить до розвитку хіміотоксичного хронічного гастриту, який складає близько 5 %).

Патогенез. В основі розвитку аутоімунного хронічного гастриту (тип А) лежить утворення аутоантитіл до парієтальних клітин слизової оболонки (переважно тіла й дна шлунка), що виробляють хлористоводневу кислоту, і внутрішнього фактора. Внаслідок атрофії цих клітин розвиваються ахлоргідрія й компенсаторна гіпергастринемія, порушується всмоктування ціанокобаламіну, внаслідок чого виникає вітамін-ВІ2-дефіцитна анемія. Бактеріальний хронічний гастрит (тип В) є найпоширенішим (понад 80% усіх випадків хронічного гастриту). Ураження локалізується переважно в антральному відділі шлунка. Згідно з рекомендаціями Сіднейської класифікації, його називають Нр-асоційований хронічний гастрит. Такий хронічний гастрит спостерігається в усіх випадках ВХ, тому його розглядають як одну з причин виразкоутворення. По мірі прогресування захворювання всі форми хронічного гастриту призводять до розвитку дифузної атрофії слизової оболонки та ахлоргідрії. Класифікація хронічного гастриту (1990, Сідней) з доповненням Х'юстонської робочої групи (1994).

  • 1 Неатрофічний хронічний гастрит (80-90 % усіх хронічних гастритів), асоційований із Нр-інфекцією, тобто бактеріально зумовлений гастрит, дифузний,антральний, гіперсекреторний (тип В).
  • 2 Атрофічний, аутоімунний хронічний гастрит (5-10 %) – дифузний, тіла шлунка (тип А), асоційований з перніціозною анемією.
  • 3 Особливі форми: хімічний – реактивний рефлюкс-гастрит (тип С) у хворих, які перенесли резекцію шлунка, – 5 % усіх хронічних гастритів, запалення внаслідок подразнення слизової оболонки жовчними кислотами, нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) – 10 % усіх хронічних гастритів тощо.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >