< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ХВОРОБИ КИШЕЧНИКА

(проф. Жебель В. М.)

Усі хронічні хвороби кишечника належать до трьох груп: функціональні (синдром подразненого кишечника й ін.), запальні (ентерити, коліти, ентероколіти – інфекційні чи імуноалергічні) та пухлинні ураження.

Порушення функції кишечника

Один із найпоширеніших патологічних станів – це синдром подразненого кишечника, в більшості країн світу він зустрічається у 15-20% дорослого населення. Частіше хворіють люди працездатного віку (30-40 років). Співвідношення жінок і чоловіків коливається від 1:1 до 2:1.

Синдром подразненого кишечника

Визначення. Синдром подразненого кишечника – це розлад моторної та секреторної функцій кишечника, переважно товстої кишки, без структурних змін органів тривалістю не менше 12 тижнів протягом останніх 12 місяців, що проявляється болем і/чи дискомфортом у животі, які зникають після дефекації, супроводжуються змінами частоти і консистенції випорожнень і спостерігаються протягом 25% часу захворювання не менше ніж з двома стійкими симптомами порушення функції кишечника – змінами частоти випорожнень, консистенції калу, власне акту дефекації (імперативні позиви, тенезми, відчуття неповного випорожнення кишечника, додаткові зусилля при дефекації), виділенням слизу з калом, метеоризмом.

В основі захворювання – психосоматичні порушення, в окремих випадках є асоціація з дисбактеріозом. На обстеженні у хворих не виявляють клінічно значущих специфічних змін кишкової флори чи характерної запальної реакції слизової оболонки кишечника. Характерна риса синдрому подразненого кишечника: у 10- 15% хворих діагностуються такі ж симптоми, як і при тяжких хворобах, але при цьому спостерігаються їх відносно задовільний загальний стан і відсутність ознак прогресування хвороби.

Класифікація. Залежно від провідного симптому виділяють три варіанти перебігу хвороби: 1) з переважними болями в животі і метеоризмом; 2) з переважною діареєю; 3) з переважними запорами. Однак у половини хворих спостерігається висока частота поєднання різних симптомів і трансформація однієї форми захворювання в іншу (наприклад, при зміні запорів проносами і навпаки). Діагноз синдрому подразненого кишечника встановлюється при відкиданні органічної патології, про яку можуть свідчити суб'єктивні та об'єктивні симптоми; до останніх належать: скарги й анамнез (немотивована втрата маси тіла, постійні інтенсивні болі в животі як єдиний і провідний симптом хвороби, початок у літньому віці, рак товстої кишки у родичів); дані фізикального обстеження (гарячка, гепатомегалія, спленомегалія); лабораторні показники (кров у калі, лейкоцитоз, анемія, підвищення ШОЕ, патологічні зміни в біохімічних дослідженнях).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >