Запальні хвороби кишечника

Хронічний ентерит

Визначення. Хронічний ентерит – це хронічне запалення тонкого кишечника різної етіології, що призводить до дистрофічних змін у стінці кишки і зниження її функцій, дисбактеріозу, вторинних метаболічних, імунних порушень та розладу нервової системи.

Клініка. Виділяють ентеральні симптоми хвороби: діарея, стеаторея, поліфекалія, погана переносимість лактози, здуття живота, гурчання кишечника, біль навколопупкової ділянки, пов'язаний із порушенням моторики кишечника. Для діареї, що супроводжує захворювання тонкої кишки, характерна наявність рідких, пінистих, водянистих, рясних випорожнень без патологічних домішок, від 3 до 5 разів на добу, частіше в другій половині дня. Оскільки при тонко- кишковій діареї в патологічний процес не втягнута товста кишка, такі проноси неболючі. Така діарея має переважно осмотичний характер. У просвіті тонкої кишки накопичуються осмотично активні неперетравлені нутрієнти. За градієнтом концентрації виходить вода в просвіт кишки, збільшується маса рідкого хімусу, внаслідок чого виникає діарея. Під дією бактеріальних ентеротоксинів іноді приєднується і секреторний компонент, що посилює діарею. При цьому діарея зазвичай супроводжується стеатореєю, що зумовлена або дефіцитом панкреатичної ліпази, або зниженням її активності, пов'язаної з передчасною декон'югацією жовчних кислот.

Позакишкові симптоми пов'язані з порушенням обміну речовин в організмі внаслідок порушення всмоктування в кишечнику (див. клініку мальабсорбції). При пальпації живота виявляють болючість у точці Пергеса (зліва на 2 см вище пупка) і в навколопупковій ділянці (симптом Штернберґа). Лабораторні дані: анемія, гіпокальціємія, гіпокаліємія, гіпо- і диспротеїнемія, порушення складу мікробної флори кишечника, можуть виявлятися антигени інфекційних збудників.

Хронічний коліт

Визначення. Хронічний коліт – це запально-дистрофічне, морфологічно підтверджене ураження всієї товстої кишки чи окремих її частин.

Ця хвороба діагностується більше ніж у половини хворих із розладами травної системи, в більшості випадків як невиразковий коліт. У 7 із 10000 госпіталізованих діагностується неспецифічний виразковий коліт.

Клініка. Дискінезії кишечника, особливо запори, призводять до розвитку дисбактеріозу у 50-97% хворих. Дискінезії товстої кишки зумовлюють основні клінічні прояви коліту – біль, порушення випорожнення (запори і діарея, іноді кривава), здуття живота, тенезми, хибний пронос (калові кульки з великою кількістю слизу). Загальні скарги хворих на коліт здебільшого зумовлені психовегетативними порушеннями (стан тривоги, депресія, дратівливість, порушення сну) та іншими позакишковими проявами хвороби (виразкові ураження слизової рота, вузликова еритема, артралгії). Для діагностики характеру і ділянок ураження товстого кишечника шукають глистяну, паразитарну інвазію і виконують копроцитологічне та власне бактеріологічне дослідження калу (тричі, до проведення інвазивних досліджень, оскільки очисні процедури перед ними будуть знижувати ймовірність позитивних результатів), зіскрібів слизової, серологічні та гістологічні дослідження, іригоскопію, колоноскопію. Ускладнення: токсичний мегаколон, перфорація, кровотеча, кишкова непрохідність, гіпоальбумінемія. Установлюючи діагноз, необхідно відкинути дивертикульоз, поліпоз і пухлини товстої кишки, доліхосигму (подовження кишки) і мегаколон (дилатацію кишки). Оскільки зміни в кишці не завжди дифузні, доцільно, особливо для прицільної біопсії, брати кілька шматочків тканини з різних ділянок.