< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПАНКРЕАТИТИ

(проф. Жебель В. М.)

Підшлункова залоза виконує низку життєво важливих для людського організму функцій, які порушуються при запальних процесах у ній – панкреатитах, що необхідно враховувати в лікуванні цих хвороб.

Ендокринна функція. Підшлункова залоза за допомогою спеціалізованих бета- клітин виділяє гормон інсулін, що бере участь у різних видах обміну, зокрема знижує рівень глюкози в крові, переводячи її в глікоген. A-клітини секретують глюкагон, який підвищує рівень глюкози в крові, стимулюючи розпад глікогену. Д-клітини секретують соматостатин, який регулює виділення інсуліну і глюкагону. F-клітини утворюють панкреатичний поліпептид, який гальмує секрецію води, бікарбонатів, ферментів у підшлунковій залозі.

Екзокринна функція. Підшлункова залоза виділяє травні ферменти і рідку частину секрету. Фермент амілаза сприяє перетравленню складних вуглеводів – крохмалю і глікогену – практично до дисахаридів. Ліпаза, фосфоліпаза-2 і карбоксил естера- за гідролізують жири до жирних кислот і моногліцеридів. Трипсин, хімотрипсин, еластаза, карбоксипептидаза А і В гідролізують білки; ці ферменти виділяються залозою в неактивній формі. Трипсин активується ентерокіназою дванадцятипалої кишки і надалі активує інші панкреатичні протеази. Головний стимулятор виділення ферментів підшлунковою залозою – це холецистокінін-панкреозимін, що утворюється в слизовій дванадцятипалої кишки під дією соляної кислоти, вагуса.

Хронічний панкреатит

Визначення. Хронічний панкреатит – це запальний, зазвичай прогресуючий процес у підшлунковій залозі з вогнищевою чи дифузною деструкцією тканини залози і поступовим заміщенням її сполучною тканиною (рис. 4.4).

Клініка. Для всіх форм хронічного панкреатиту провідним клінічним синдромом є абдомінальний біль. Виділяють кілька варіантів абдомінальних болів: виразкоподібний (голодні чи ранні болі, нічні болі); типу лівосторонньої ниркової кольки; синдром правого підребер'я (у 30-40% випадків – із жовтяницею); дисмоторний (у поєднанні з відчуттям важкості після їди і блюванням); розповсюджений (без чіткої локалізації). Біль може бути переймистий і постійний, оперізуючий, іррадіювати під ліву лопатку, в спину, посилюватися після переїдання, вживання жирної, гострої і смаженої їжі, алкоголю. Тепло може посилювати больові відчуття, холод трохи послаблює. Біль слабшає також у деяких вимушених положеннях хворого – колінно-ліктьовому, сидячи, зігнувшись уперед, лежачи на боці з підігнутими до грудей колінами. Біль при хронічному панкреатиті має різне походження: він може бути пов'язаний із порушенням відтоку панкреатичного соку, збільшенням об'єму секреції підшлункової залози, її ішемією, запаленням

Етіологія хронічного панкреатиту: 1 – хронічний панкреатит; 2 – калькульозний холецистит; 3 – виразка шлунка; 4 – хронічний гастрит; 5 – гострий панкреотит; б – операція при панкреонекрозі

Рис. 4.4. Етіологія хронічного панкреатиту: 1 – хронічний панкреатит; 2 – калькульозний холецистит; 3 – виразка шлунка; 4 – хронічний гастрит; 5 – гострий панкреотит; б – операція при панкреонекрозі

перипанкреатичної клітковини, зміною нервових закінчень, стисненням навколишніх органів (жовчна протока, дванадцятипала кишка). Установлюючи діагноз, необхідно відкинути іншу патологію га- стродуоденальної зони, яка може мати подібні симптоми перебігу. Розгорнута клінічна картина хронічного панкреатиту знаменується також синдромом мальдигестії (зовнішньосекреторною недостатністю), що проявляється втратою маси тіла, симптомами кишкової диспепсії та порушеннями випорожнення. Хворі скаржаться на здуття і гурчання в животі, запори і проноси. Випорожнення при проносах рясні, рідкі, пінисті, ясно-жовтого кольору через велику кількість жиру (стеаторея). Характерні також ознаки шлункової диспепсії – нудота і блювання, яке не приносить полегшення. Ендокринна недостатність виявляється ознаками цукрового діабету. У латентному вигляді діабет буває часто, виражені ознаки виявляють у задавнених випадках хронічного панкреатиту. Об'єктивне дослідження: у хворих із загостренням хронічного панкреатиту при значній інтенсивності та тривалості болів виявляється дуже помірна болючість при глибокій і поверхневій пальпації живота. У таких випадках використовують пальпацію залози за Гроттом – глибока пальпація в трьох позиціях (на спині, лівому боці та стоячи з нахилом уперед і вліво). При цьому можна пропальпувати збільшену, щільну і болючу підшлункову залозу. Діагностичне значення має виявлення сильного болю у всіх трьох позиціях. Однак подібна клінічна картина не є специфічною для хронічного панкреатиту і спостерігається також при онкологічних хворобах шлунково-кишкового тракту. Тому важливу роль у діагностиці хвороб підшлункової залози мають інструментальне, лабораторне і функціональне дослідження. Про панкреатичну недостатність свідчать поліфекалія ("велике панкреатичне випорожнення"), креаторея, стеаторея й амі- лорея.

Візуалізуючі методи. Найпоширенішим є вивчення структури підшлункової залози за допомогою ультразвукових приладів. Ехоструктура незміненої залози гомогенна, ехосигнали розподілені рівномірно, вони однакової інтенсивності; контури залози рівні. Ознаками хронічного запалення в залозі є зміни контуру (він стає нерівним, зубчастим, погано простежується), неоднорідність ехоструктури за рахунок ущільнення тканини, зміна розмірів залози, виявлення псевдокіст, розширення вірсунгової протоки, виявлення конкрементів. Однак на початку захворювання ехографічні зміни можуть бути відсутні. Для точнішої діагностики використовується комп'ютерна томографія. За її допомогою оцінюють розміри підшлункової залози, виявляють дифузні чи вогнищеві зміни, пухлини, ознаки проростання в прилеглі тканини. Використовують також ендоскопічну ретроградну панкреатохолангіографію й ангіографію залози. Ускладнення хронічного панкреатиту: псевдокісти підшлункової залози, стриктури жовчних проток із симптомами холестазу, вторинні ентероколіти, діабет, порушення дуоденальної прохідності, сегментарна портальна гіпертензія й асцит, запальні та гнійні ускладнення навколишніх органів.

Стоматологічні аспекти панкреатиту

Патологічні зміни, які призводять до панкреатиту або є його наслідками, можуть ускладнити стоматологічне лікування. До них належать: кровотечі, пов'язані з дефіцитом вітаміну К внаслідок мальабсорбції, алкоголізм, діабет, гіперпаратиреоїдизм, наркозалежність унаслідок сильного болю. Оральні виразки можуть бути наслідком появи панкреатичних ферментів у порожнині рота.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >