< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ (ЦД)

Визначення

За коротким визначенням експертів ВООЗ, цукровий діабет – це стан хронічної гіперглікемії. Пперглікемію діагностують у випадках, коли рівень глюкози у капілярній цільній крові, визначений не менше 2-х разів натще, перевищує 6,1 ммоль/л (у плазмі крові – 7,0 ммоль/л та вище) або через 2 години після вживання 75 г глюкози (стандартний глюкозотолерантний тест, ГТТ) перевищує 11,1 ммоль/л як у капілярній цільній крові, так і в плазмі крові. Рівень глюкози натще в капілярній крові >5,5 але <6,1 ммоль/л та після ГТТ – >7,8 але <11,1 ммоль/л визначається як порушена толерантність до глюкози (ПТГ) або 'прихований діабет”. При цьому потрібно зауважити, що в нашій країні найчастіше глюкоза крові визначається у цільній капілярній крові, отриманій шляхом проколу шкіри кінцевої фаланги пальця руки, тоді як у США та Європейських країнах – у плазмі крові, отриманої з вени чи артерії. Для діагностики цукрового діабету та оцінки якості його лікування також визначають рівень глікованого гемоглобіну в крові (див. "Діагностика”).

Цукровий діабет – це найпоширеніше ендокринне захворювання, що виникає в осіб різного віку (від дітей до людей похилого віку), здебільшого у тих, що мають спадкову схильність, внаслідок розвитку абсолютної або відносної інсулінової недостатності. Клінічно захворювання маніфестує класичною тріадою – полідипсією (сильна спрага, для вгамування якої вживають більше 2 л води на добу), поліурією (збільшення кількості сечі, що супроводжується підвищенням частоти сечовипускання) і поліфагією (підвищений апетит), має хронічний перебіг з ураженням різних органів і систем, найчастіше – серцево-судинної, імунної, периферичної і центральної нервової систем, органа зору та нирок. Часто, особливо в осіб, що лікуються інсуліном, перебіг захворювання ускладнюється ургентними (невідкладними) станами, до яких відносяться гіпоглікемічна, кетоацидотична, некетонемічна гіперосмолярна та лактицидемічна коми.

Поширеність, медичне і соціальне значення ЦД. У світі нараховується не менше 200 млн хворих на ЦД. В Україні – більше 1 млн. ЦД тісно пов'язаний із серцево-судинними хворобами, які є найважливішою причиною інвалідизації та смерті дорослого населення нашої країни. ЦД є причиною 50% сліпоти, такої ж кількості смертей від хронічної ниркової недостатності та гангрени нижніх кінцівок. ЦД дуже негативно впливає на стан зубощелепної системи і слизової оболонки ротової порожнини. Щорічні матеріальні втрати суспільства від ЦД обчислюються в межах 2-5 тис. гривень на одного хворого на рік.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >