< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Гіпотиреоз

Визначення

Гіпотиреоз – це клінічний синдром, викликаний зниженням продукування гормонів ЩЗ із гальмуванням окисних процесів, слизовим набряком підшкірної клітковини, психічною апатією, брадикардією, підвищеною чутливістю до холоду.

Етіологія

Гіпотиреоз (ГТ) найчастіше виникає, як уже зазначалося, внаслідок недостатності йоду або при імунному ураженні ЩЗ із лімфоїдною інфільтрацією – це так званий автоімунний тиреоїдит – зоб Хашімото, або без цих явищ – ідіопатичний гіпотиреоз. Дуже рідко ГТ стає наслідком ураження гіпофіза чи гіпоталамуса (вторинний і третинний ГТ).

Патогенез

При ГТ в організмі відбуваються зміни, протилежні описаним вище при ТТ. Процеси мітохондріального окиснення гальмуються, що зменшує споживання кисню

Зміни слизових оболонок ротової порожни та зубів: а* – ексфоліативний хейліт, суха форма у хворої на дифузний токсичний зоб; б* – десквамативний глосит у хворої на дифузний токсичний зоб; в* – пришийковий карієс (множинний, швидкопрогресуючий), г* – десквамативний гінгівіт, еритематозна форма у хворої на дифузний токсичний зоб

Рис. 6.5. Зміни слизових оболонок ротової порожни та зубів: а* – ексфоліативний хейліт, суха форма у хворої на дифузний токсичний зоб; б* – десквамативний глосит у хворої на дифузний токсичний зоб; в* – пришийковий карієс (множинний, швидкопрогресуючий), г* – десквамативний гінгівіт, еритематозна форма у хворої на дифузний токсичний зоб

* Фотографії люб'язно надані викладачами кафедри терапевтичної стоматології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця: А. В. Борисенко, М. Ю. Антоненко, Л. Ф. Сідельніковою, О. Ф. Несиним, Р. А. Регурецькою

та обмежує можливості організму щодо теплорегуляції в умовах охолодження. Знижується активність симпатичної нервової системи, що веде до зміни поведінки, психічної апатії, брадикардії, зниження температури тіла при охолодженні аж до гіпотермії та коми. Підвищується синтез глікозаміногліканів сполучної тканини, що проявляється слизовим набряком підшкірної клітковини – мікседемою.

Клінічні прояви

ЩЗ збільшена або нормальна залежно від етіології. Легка форма ГТ малопомітна і діагностується тільки з виявленням значно підвищеного (за негативним зворотним зв'язком) рівня тиреотропного гормону гіпофіза в крові.

Найбільш демонстративна тяжка форма ГТ – мікседема: людина дуже повільно реагує на звертання, її мовлення, рухи загальмовані.

Обличчя набрякле, амімічне, язик збільшений, на ньому відбитки зубів, він ніби не вміщується в роті (рис. 6.6). Знижується тембр голосу. Підшкірна клітковина набрякла, але цей набряк, на відміну від серцевих і ниркових, не залишає ямки після натискання.

Брадикардія. Артеріальний тиск часто підвищений. Маса тіла збільшена. Наявні атерогенні зміни обміну ліпідів, прискорений розвиток ішемічної хвороби серця.

Обличчя хворого на гіпотиреоз

Рис. 6.6.* Обличчя хворого на гіпотиреоз

Зазначене (*) фото люб'язно надане доцентом кафедри ендокринології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця О. М. Приступюком

Ускладненнягіпотиреоїдна (мікседематозна) кома. Виникає у хворих з тяжким гіпотиреозом внаслідок пізньої діагностики, відсутності адекватного лікування або його припинення, а також дії таких стресових чинників, як переохолодження, травма, кровотеча, хірургічне втручання, гостре захворювання (інфекція, пневмонія, інфаркт міокарда тощо). Розвивається поступово на тлі посилення типової гіпотиреоїдної симптоматики. Наростають сонливість, адинамія, мерзлякуватість, блідість, сухість та набряклість шкіри, гіпотермія. Приєднуються брадипное, брадикардія й олігурія, посилюються набряки та гіпотензія, зникають сухожилкові рефлекси. Помітними стають ознаки тяжкого пригнічення діяльності центральної нервової системи – втрата пам'яті, дезорієнтація у просторі і часі. Виникає ступор, який поступово переходить у кому. Невідкладна допомога надається у приміщенні з температурою повітря не нижче 25 °С, включає припинення чи мінімізацію дії причинного фактора (у разі переохолодження – обережне зігрівання), замісну терапію тиреоїдними гормонами – трийодтироніном (внутрішньовенно по 25 мкг кожні 4 год до підвищення температури тіла, дозу поступово знижують до 50 мкг на добу), L-тироксином (одразу 100-500 мкг внутрішньовенно, у наступні дні – по 50-100 мкг/добу; при неможливості парентерального введення використовують назогастральний зонд), глюкокортикоїди (гідрокортизону натрію сукцинат 50-100 мг внутрішньовенно крапельно, не більше 200 мг на добу) для запобігання гострої недостатності кори надниркових залоз, госпіталізацію до відділення інтенсивної терапії.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >