< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Хвороби прищитоподібних залоз

Чотири прищитоподібні залози (ПЩЗ) розміщені, як відомо, на задній поверхні капсули ЩЗ. Лікар-стоматолог повинен знати, що ПЩЗ виробляють білковий гормон паратиреоїдин (паратгормон), який разом із вітаміном D3 підтримує нормальний вміст кальцію в крові.

Гіперпаратиреоз

При пухлинах ПЩЗ, що продукують паратгормон, розвиваються множинні кісти в кістках (фіброзно-кістозна остеопатія), зокрема в щелепах, що веде до їх спонтанних переломів. При цьому часто утворюються камені в нирках, жовчному міхурі та протоках слинних залоз.

Місцева анестезія – головний метод знеболювання, особливо якщо є супутня гіпертензія та аритмії, гіперчутливість до міорелаксантів. Лікування може ускладнюватися хворобою нирок і зниженою екскрецією ліків, пептичною виразкою, ламкістю кісток.

Гіпопаратиреоз

При випадковому видаленні ПЩЗ разом із капсулою ЩЗ або їх аутоімунному ураженні можливі критичне зниження вмісту кальцію в крові та судомний синдром. Невідкладна допомога в цих випадках – уведення кальцію хлориду або глюконату внутрішньовенно.

При гіпопаратиреозі хворі відчувають поколювання в язиці, стягнення губ, судоми щелеп, пекучість і сухість у роті. Поширені генералізовані запально-дистрофічні та дистрофічні захворювання пародонта (рис. 6.9). Запідозривши гіпопаратиреоз, лікар-стоматолог мусить направити хворого до ендокринолога, а в разі судом, надавши допомогу, – в найближчий стаціонар.

Місцева анестезія є методом вибору. Стоматологічні маніпуляції можуть ускладнюватися тетанією, аритміями. Можливі парестезія і сіпання мімічних м'язів.

Хвороби надниркових залоз

Надниркові залози (НЗ) – парний орган, розташований над верхніми полюсами

Генералізований пародонтит, загострення. Симптоматичний катаральний гінгівіт у хворого на гіпопаратиреоз

Рис. 6.9.* Генералізований пародонтит, загострення. Симптоматичний катаральний гінгівіт у хворого на гіпопаратиреоз

* Фото люб'язно надане викладачами кафедри терапевтичної стоматології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця: А. В. Борисенко, М. Ю. Антоненко, Л. Ф. Сідельніковою, О. Ф. Несиним, Р. А. Регурецькою

обох нирок. Пстологічно вони складаються з кори і мозкової речовини. Кора надниркових залоз має три шари клітин з різною будовою і функцією. Зовнішній шар називається клубочковою зоною і виділяє гормон альдостерон, який затримує натрій у ниркових канальцях, – мінералокортикоїд. Середній, найтовщий шар – пучкова зона, виробляє кортизол – глюкокортикоїд, який підвищує синтез глюкози в печінці та її вміст у крові. Глюкокортикоїди разом із гормонами і медіаторами симпатичної нервової системи забезпечують швидку реакцію організму на різкі зміни зовнішнього середовища (стреси), тому що вони підвищують можливості нервової, м'язової та серцево-судинної систем протистояти цим змінам (стресам). Вони також мають потужну протизапальну дію. Внутрішній шар – сітчаста зона – виробляє чоловічі статеві гормони (тестостерон) і невелику кількість естрогенів, як у чоловіків, так і в жінок. Мозкова речовина надниркових залоз – це аналог паравертебрального симпатичного ганглія. Якщо всі шари кори надниркових залоз виробляють стероїдні (жироподібні) гормони, то мозкова речовина, яка містить симпатичні нервові клітини, виробляє катехоламіни – адреналін і норадреналін – з амінокислоти фенілаланіну. Ці гормони забезпечують здійснення всіх функцій симпатичної нервової системи: судинозвужувальної, бронхорозширювальної, гіперглікемічної, посилення і прискорення скорочення серця, розширення зіниць тощо. Як уже вказувалося, разом із глюкокортикоїдами вони є основою адаптації організму до стресів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >