< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Когнітивно-біхевіоральний підхід у консультуванні

У період економічної кризи люди все частіше відчувають стрес і напругу в різних сферах свого життя, які накопичуються та можуть призвести до дезорганізації поведінки і дисгармонії у взаємостосунках з оточуючими. Тому актуальним завданням психолога є надання швидкої і ефективної допомоги, спрямованої на усунення розбалансованості в переконаннях, емоціях та поведінці людини.

У наш динамічний час когнітивно-біхевіоральне консультування є одним з провідних напрямів надання психологічної допомоги людям. Методи когнітивно- біхевіорального консультування часто застосовуються при вирішенні таких проблем, як тривожність, стрес, невпевненість у собі (асертивність), а також ефективні при вирішені психологічних труднощів, пов'язаних з вихованням дитини або асоціальними діями людини.

Як відомо, на етапі становлення поведінкового консультування (1950-1960 р.р.) використовувались тільки технічні прийоми, засновані на класичному і оперантному обумовленні.

Класичне обумовлення, пов'язане з ім'ям 1.П. Павлова, було першою теорією, яка лягла в основу поведінкового консультування. І.П. Павлов, так само як і Дж. Уотсон – пропагандист теорії умовних рефлексів, творець американського біхевіоризму, у своїй теорії виключав значущість проміжних змінних і обмежував дослідження подразниками зовнішнього світу і зовнішньої поведінки.

Теорія інструментального або оперантного обумовлення Е. Торндайка і Б. Скіннера залишилася в рамках колишньої парадигми "стимул-реакція (поведінка)", проте підкреслила значення стимулів, що мали позитивний або негативний характер у виникненні та зміцненні поведінки. Модель Торндайка – Скіннера, як і модель І.П. Павлова, уподібнювала поведінку організму "чорній скринці", про внутрішній зміст якої не було ніякої інформації.

На розвиток поведінкового консультування у 60-х р. ефективно вплинула теорія навчання через спостереження А. Бандури. Вчений презентував у ній теоретичні узагальнення механізмів оперантного і класичного навчання і одночасно довів важливість врахування впливу когнітивних процесів у регуляції поведінки. На підставі положень зазначеної теорії виникає когнітивно-біхевіоральний підхід.

На сьогоднішній день існує близько десяти напрямків консультування, які роблять акцент на когнітивно-біхевіоральному навчанні (когнітивна теорія А. Бека, раціонально-емотивна терапія

А.Елліса, когнітивно-поведінкова терапія Д.Мейхенбаума, мультимодальна терапія А. Лазаруса, діалектико-поведінкова терапія М.М. Лайнен тощо). Значний внесок у розвиток когнітивно- поведінкової терапії зробили М. Махоні, В. Гьюдано, Д. Ліотті та ін.

Для виявлення і опису когнітивних розладів вчені користуються різним, але близьким за змістом понятійним апаратом. У А.Бека – це автоматичні думки, когнітивні помилки, проміжні і глибинні переконання, когнітивна концептуалізація, компенсаторні стратегії. Погляди А.Елліса відображені в його методі ABC і таких поняттях, як ірраціональні думки (установки), холодні, теплі, гарячі когніції, раціонально-емотивна уява.

Основні положення теорії РЕТ А. Елліса. Назву теорії, виражену в абревіатурі РЕТ (раціонально-емоційна терапія), а з 1993 року РЕПТ (раціонально-емоційно-поведінкова терапія), А.Елліс визначив через зв'язок трьох основних психічних сфер (мислення, емоцій і поведінки) при проведенні терапії. У широкому сенсі термін "раціональне" використовується А.Еллісом як синонім когнітивної, пізнавальної здатності людини. Термін "поведінкова" був уведений для того, щоб підкреслити значущість особливостей поведінки клієнта при проведенні терапії і процедур консультування.

Теорія А.Елліса базується на таких основних положеннях: 1) мислення і емоції людини тісно взаємопов'язані та впливають на поведінку людини; 2) люди мають вроджену схильність до ірраціональності і, якщо в процесі соціалізації вони не розвивають свою здатність до раціонального вибору, то в них формуються ірраціональні переконання; 3) мета РЕПТ – допомогти людям усвідомити, що вони можуть жити раціонально і продуктивно; 4) раціонально-емотивний консультант – це викладач, який навчає клієнта навичкам самопізнання і корегує його уявлення про себе завдяки усвідомленню власних когніцій, установок, емоцій та поведінки.

Основним методом раціонально-емоційної терапії є метод ABC. В англійській мові абревіатура ABC в теорії А.Елліса походить від перших букв таких слів: А – activating experience – активуючий досвід; В – beliefs – переконання, вірування; С – consequences – наслідки (емоційні і поведінкові реакції на ситуацію або подію). Пізніше до своєї схеми А. Елліс додав нові елементи: D – disputing – дискусія стосовно ірраціональних установок, Е – effective – нова ефективна філософія життя.

Схему ABC в абревіатурі слів української мови можна подати таким чином – А → П → Р, де:

А – активуючі ситуації та події, які в нормі впливають позитивно на людину (сприяють реалізації мети, сприймаються як позитивні) або оцінюються як деструктивні, перешкоджаючи реалізації поставлених індивідом завдань; П – комплекс раціональних і ірраціональних переконань особистості: одні підштовхують до домінування позитивних форм мислення, інші грунтуються тільки на негативних оцінках різних сторін життя ("все погано", "мені не подобається", "це ганьба", "немає ніякого виходу" та ін.); Р – наслідки реакцій індивіда на події (А) у формі певних емоційних станів і поведінки. За наявності у індивіда раціональних переконань емоційні стани можуть виявлятися у формі задоволення або переживання відчуття щастя, на поведінковому рівні – прагнення до повторення активуючих ситуацій. При домінуванні у людини негативних переконань наслідки її емоційних реакцій на певні події можуть виявлятися у формі тривоги, страху, агресії і в тенденції відходження від вирішення проблемних ситуацій, спробах не розв'язати її, а усунути їх (поведінкові наслідки).

Слід пам'ятати, що клієнт при описі психотравмуючої ситуації (А) нерідко змішує подію, яка сталася реально та її суб'єктивне сприйняття, точніше його власну оцінку події. Клієнт може ухилятися від віддзеркалення самої суті події (А) у зв'язку зі страхом перед тим, що психолог не зрозуміє його погляди або засудить їх. Іноді невизначеність опису подій (А) може свідчити про специфічний когнітивний стиль клієнта, згідно з яким він прагне до відходження від травмуючих ситуацій.

Основними поняттями у теорії Еліса є ірраціональні думки (установки); холодні, теплі, гарячі когніції.

"Ірраціональні думки" (установки), пов'язані з минулим досвідом людини, коли вона в дитинстві ще не мала можливості спростувати їх на поведінковому рівні через відсутність відповідного досвіду. На відміну від раціональних суджень, які включають такі характеристики як реалістичність віддзеркалення дійсності, особистісна саморегуляція у процесі вирішення складних життєвих ситуацій, помірний емоційний супровід, можливість контролю над думками, емоціями і вибором рішень з боку суб'єкта – ірраціональні переконання не включають цих ознак.

Ірраціональні судження більшою мірою викривлено відображають реальність за рахунок гіперболізації якоїсь однієї сторони події або певної властивості особистості, містять крайній ступінь оцінки ситуації і тому частіше визначаються такими словами, як "жах", "морок", "приголомшливо", "кінець світу" та ін. В ірраціональних судженнях можуть міститися стійкі імперативи (вимоги) особистості, що не зазнають заперечень. Свобода вибору для особистості стає неможливою, оскільки спонтанність розвитку ситуації або стосунків не приймається. Судження можуть бути звернені до світу ("справедливості в цьому світі не доб'єшся"), до інших людей ("мене ніхто не цінує і не розуміє"), до самого себе ("я завжди, за будь-яких умов, маю бути на висоті").

Ірраціональні переконання поступово призводять людину до хронічної емоційної напруги, апатії, психогенних розладів, що різко знижують її можливість продуктивно вирішувати заплановані завдання і долати актуальні проблеми. Крім того вони обмежують її свободу вибору. Це відбувається через фіксацію особистості тільки на вирішені однієї мети або на врахуванні одного факту, що й заважає їй побачити ширший життєвий контекст, в якому існує її актуальна проблема.

Стійкість зв'язку думок і почуттів може бути різною, і це багато в чому визначає інтенсивність і гнучкість поведінки індивіда. Враховуючи варіації цієї сторони когнітивної діяльності, А. Елліс виділив холодні, теплі і гарячі когніції.

Холодні когніції – дискриптивні (описові) когніції, що передбачають байдужі або відносно нейтральні переживання. Холодні когніції, як правило, не спотворюють оцінного ставлення індивіда до ситуації і не викликають негативних емоцій.

Теплі когниції – комплекс раціональних поглядів індивіда, що відрізняються гнучкістю емоційно-когнітивних зв'язків. Судження про розвиток подій тим або іншим чином виявляються у формі побажань і переваг. Емоції і почуття, що супроводжують такого роду когніції, помірні за силою, не фіксуються в свідомості людини надовго, а тому не здатні блокувати її поведінку. Вони легко усвідомлюються і коригуються.

Гарячі когніції – жорсткі емоційно-когнітивні установки, що діють як вимоги, розпорядження, накази, що супроводжуються переживанням сильних, інтенсивних почуттів і жорстким програмуванням оцінного ставлення людини до певних подій і фактів.

Прикладом для ілюстрації може служити складна виробнича ситуація, що супроводжується напруженими стосунками між співробітниками. Одна людина сприймає її як природну і прийнятну, що не має особливого значення (холодна когніція – "без притирання на роботі жити не можна"). Інша намагатиметься надати їй раціонального вигляду, з розумінням поставиться до колізій виробничих стосунків – "працювати разом і не посваритися – нудно і не цікаво. Здорові претензії одне до одного корисні. Інколи це стимулює" (теплі когніції). У сприйнятті та оцінках третьої особистості звучатимуть образа і обурення ("Це нестерпно! Він, молокосос, посмів зробити мені зауваження. |Він не згоден з тим, що я пропоную!" (гарячі когніції).

Основні положення концепції А. Бека. Когнітивне консультування набуло обгрунтування в концепції А. Бека і застосовується у ході вирішення психологічних проблем, які виникають у взаєминах між партнерами, в процесі корекції подружніх пар через сімейні колізії та людей, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, дезадаптованих школярів та акцентуйованих особистостей. Доведено, що когнітивне консультування ефективне незалежно від рівня освіти людини, її походження, віку і статі.

А. Бек відзначав, що когнітивний підхід найбільш ефективний для клієнтів, здатних до інтроспекції і схильних до міркувань про свої думки і фантазії. Застосовувати когнітивне консультування можна тоді, коли проблеми клієнта досить чітко прояснені і виявлені його когнітивні спотворення.

А. Бек розробив когнітивну концептуалізацію – процес виявлення, визначення та інтерпретації психологічних труднощів клієнта в когнітивних термінах, що дає можливість психологу формулювати цілі, визначати план консультативної діяльності, що буде проводитись, успішно працювати з автоматичними думками, переконаннями і поведінкою клієнта, підбирати необхідні для цього техніки.

Концепція А. Бека підпорядковується таким основним положенням: 1) викривлення когнітивної діяльності особистості приводять до утворення у неї неадаптивних станів у емоційній і поведінковій сферах; 2) завданням когнітивного консультування є виявлення консультантом глибинних та проміжних переконань клієнта, його автоматичних думок та помилкових когніцій; 4) переформулювання старих когніцій на нові, адаптивні здійснюється за допомогою спеціальних технік і прийомів; 5) консультант разом з клієнтом виробляє компенсаторні стратегії – нові форми поведінки клієнта, що дозволяють справлятися йому з негативними глибинними переконаннями.

З раннього віку в дитини формуються певні уявлення про різні сторони життя: природу, навколишній світ, своє місце в ньому, саму себе, ставлення до оточуючих. З часом ці уявлення особистості стають раціональними та ірраціональними, проте саме через їх призму доросла людина інтерпретує все те, з чим вона взаємодіє, зокрема й через призму засвоєних помилкових переконань.

До основних елементів когнітивної діяльності особистості належать глибинні та проміжні переконання, когнітивні помилки та автоматичні думки.

Глибинні переконання людини – це узагальнені когнітивні структури ("схеми"), внутрішні когнітивні програми, що охоплюють багато пластів її психічної діяльності, організують досвід і поведінку. Це особистісні установки, що моделюють погляди людини стосовно певних сторін життя і самої себе. Глибинні переконання особистості дозволяють їй здійснювати дії від моменту виникнення потреби, постановки цілей до їх реалізації. Виникнення у людини проблем або психічних розладів у когнітивному консультуванні розглядається як результат активізації її неадаптивних переконань та гальмування (витіснення) більш адаптивних схем.

Глибинні переконання можуть бути позитивними і негативними. Наприклад, індивід може оцінювати власну значущість у такій формі, як: "я привабливий (здатний, розумний, добрий)"; вольові якості – "я контролюю ситуацію", "я справлюся", "я впевнений у собі", стосунки з оточуючими – "мене цінують", "я – популярна людина у своєму оточенні". На формування негативних глибинних переконань ("ранні негативні схеми") впливають різні фрустраційні та стресові ситуації дитячого і підліткового віку.

Проміжні переконання людини – комплекс окремих думок і поглядів, що алогічно визначають її ставлення до певних сторін життя. Перебуваючи в структурі базових глибинних переконань людини, проміжні переконання призводять до появи у неї автоматичних думок і систематичних когнітивних помилок, що визначають тактику її поведінки, зміст думок і оцінок. Вони погано усвідомлюються і вербалізуються, тобто нечітко описуються словами, і виявляються у формі неузгоджених стосунків, алогічних припущень і правил.

Приховані (проміжні і глибинні) переконання людини визначають особливості сприйняття нею поточних і минулих ситуацій або подій і виявляють її ставлення до зазначених подій у формі автоматичних думок, які, у свою чергу, впливають на формування в людини емоційних реакцій і вчинків.

Автоматичні думки людини – спонтанно виникаючі думки або образи, які, знаходячись у структурі потоку її ситуативних довільних думок, ведуть до спотворення процесу оцінювання нею певних аспектів дійсності, способів вирішення проблем, ставлень до оточуючих людей і власної особистості, до генерування негативних емоційних станів і непродуктивних форм поведінки.

Когнітивні помилки людини – систематичні логічні помилки в її думках, що виникають на основі проміжних і глибинних негативних переконань, що легко виявляються при аналізі автоматичних думок (амфіболія, гіперболізування, дихотомізм мислення, вибіркова абстракція, наклеювання ярликів, помилка довільного висновку, персоналізація, перфекціонізм, психологізування, надузагальнення, посилання на традиції, "катастрофізація").

Загальні принципи і основні положення когнітивно- біхевіорального підходу. Незважаючи на різні напрямки консультування, що існують у рамках когнітивно-біхевіорального підходу, їх об'єднують базові наукові позиції вчених, що стосуються принципів функціонування психіки. Основна ідея когнітивної моделі вивчення психіки визначається тим, що мислення (його структура, процеси, результати діяльності) є ключовою функцією у формуванні емоційних станів і поведінки людини. У зв'язку з цим основними принципами когнітивно-біхевіорального консультування є наступні:

  • 1) зміст кргнітивних структур (базові переконання) особистості зумовлює перебіг емоційних станів і почуттів;
  • 2) поведінка, ставлення особистості до інших і до себе визначається її логічними схемами, автоматичними думками, переконаннями, поглядами та уявленнями;
  • 3) неадаптивні когнітивні структури особистості (дисфункціональні переконання, когнітивні помилки, неусвідомлювані мотиваційні установки, викривлені висновки) заважають їй реалістично сприймати факти, події, взаємодії та адекватно осмислювати мотиви власних вчинків і поведінку інших людей, породжують неконструктивні форми поведінки.

Нижче наведено інтерпретацію та особливості реалізації основних положень когнітивно-біхевіорального консультування.

  • 1. Вивчення мислення клієнта. Оцінка життєвих випадків (проблемних ситуацій) розглядається в термінах когнітивного консультування. Консультант спочатку виявляє поточне мислення клієнта, що викликало у нього негативні емоції і проблемну поведінку (наприклад, прагнення до ізоляції, відмова від допомоги; схильність, при обговоренні особистих проблем, демонструвати дратівливість, агресивність). Потім консультант визначає сприятливі чинники, що впливають на сприйняття клієнта. Далі формулює гіпотезу про психогенні події і стійкі способи їх інтерпретації, які призвели до виникнення у клієнта психічного розладу або важкої нерозв'язуваної для нього проблемної ситуації. Уявлення про клієнта поступово диференціюється, в процесі консультації психолог ділиться з ним своїми припущеннями, уточнює їх. Процес взаємодії постійно супроводжується навчанням клієнта розглядати свій досвід через призму когнітивної моделі.
  • 2. Доброзичливе ставлення до клієнта. Когнітивно- біхевіоральне консультування вимагає створення міцного альянсу, до якого постійно має прагнути консультант. На початкових етапах консультування багатьом клієнтам складно встановлювати довірчі стосунки з психологом. Для цього останньому потрібно проявляти теплоту, увагу, активізувати свій емпатійний потенціал. Крім того консультанту важливо співчутливо вислуховувати клієнта, ніколи його не засуджувати, точно узагальнювати почуті думки і оцінки, демонструвати реалістичний оптимізм. На фоні таких взаємодій з консультантом у клієнта відбуватиметься переструктурування його поглядів, уявлень, когніцій та ставлень загалом.
  • 3. Створення альянсу. Консультант спонукає клієнта ставитися до терапії як до роботи рівнозначних партнерів: разом вирішувати, яким питанням присвятити наступну консультацію, як часто зустрічатися, які домашні завдання виконувати між зустрічами. На початку більшу активність та ініціативність проявляє психолог, проте досягнувши позитивних результатів, клієнт заохочується до активніших дій (він може сам пропонувати теми для бесід, виявляти викривлення власного мислення, підбивати підсумки, визначати зміст домашніх завдань).
  • 4. Орієнтація на мету, фокусування на проблемі. Вже у процесі проведення першої консультації психолог пропонує клієнту перелічити хвилюючі його особистісні проблеми і визначити, яких змін він потребує. Виявивши ті проблеми, що заважають адаптивній поведінці клієнта, консультант пропонує йому оцінити обгрунтованість думок, що перешкоджають досягненню його цілей (це можуть бути думки про власну нікчемність, нерішучість, пов'язані з переживаннями самотності, непотрібності та ін.). Виявлення спотворень у сфері мислення і поступове зміцнення навичок коригування власних думок допомагає клієнтові вирішувати актуальні для нього проблеми і покращувати стосунки з оточуючими. Таким чином, клієнт оволодіває навичками адекватного сприйняття власних дисфункціональних думок, через які не може ефективно використовувати раніше набутий досвід.
  • 5. Орієнтація на сьогодення. У процесі консультування психолог і клієнт, особливо на початкових етапах, повинні фіксувати увагу на поточних проблемах, що хвилюють або дезадаптують клієнта. Обговорення і реалістична оцінка психотравмуючих подій і ситуацій веде до поліпшення самопочуття і редукції невротичних симптомів клієнта. Таким чином, при виявленні проблем психолог керується принципом "тут і тепер". Водночас йому доводиться звертатися до минулого досвіду клієнта, якщо проведена робота виявляється неефективною і якщо консультант переконаний, що йому необхідно визначити, як і коли виникли дисфункціональні думки клієнта. Це дозволяє допомогти останньому усвідомити власні погляди і установки, засвоєні в дитинстві, визначити їх обгрунтованість щодо минулого, сьогодення і сформувати раціональніші уявлення про проблему, що йому заважає тепер.
  • 6. Структурованість консультацій. В процесі кожної зустрічі з клієнтом консультант прагне дотримуватися певного плану, що включає: а) оцінку настрою клієнта і його асоціацій відповідно до поточних подій його життя; б) визначення порядку денного, в якому фіксується перелік тих питань, які необхідно обговорити; в) аналіз виконаних домашніх завдань і тем, над якими необхідно подумати клієнту. У ході консультації психолог підводить проміжні підсумки. У тих випадках, коли стан клієнта поліпшується, консультант стимулює його активність до самостійного аналізу і вирішення своїх проблем. Когнітивна схема, що виникла, з часом закріплюється і стає стереотипом, а це дозволяє клієнту надавати самому собі допомогу і після закінчення курсу консультування.
  • 7. Сам собі консультант. У когнітивно-біхевіоральному консультуванні особлива увага приділяється профілактиці загострень стану клієнта. У зв'язку з цим зазначений вид консультування можна розглядати як навчальну програму, основна мета якої – навчити клієнта надавати допомогу самому собі в потрібний момент. Тому вже з перших зустрічей клієнтові пояснюють базові положення когнітивно-біхевіорального консультування і знайомлять з когнітивною моделлю формування поведінки. Консультант навчає клієнта тому, як розпізнавати і оцінювати власні переконання, планувати зміну поведінки та ін.

У ході консультування клієнт навчається здійснювати такі когнітивні дії: відстежувати свої негативні автоматичні думки і уявлення; розпізнавати взаємозв'язок між власними думками, емоціями і поведінкою; аналізувати факти, що підтверджують або спростовують його уявлення; виробляти реалістичніші оцінки і уявлення; модифікувати дисфункціональні переконання.

  • 8. Консультативна взаємодія в альянсі та без нього. Когнітивно-біхевіоральне консультування навчає клієнта розпізнавати і оцінювати власні дисфункціональні погляди і знаходити на них раціональні відповіді. Спільна робота консультанта з клієнтом примушує останнього зосереджуватися на конкретних проблемах, розпізнавати ознаки дисфункціональних думок, оцінювати їх достовірність і корисність, продумувати подальші дії. При проведенні керованого дослідження психолог разом з клієнтом з'ясовують значущість його думок стосовно себе, оточуючих і виникаючих життєвих проблем. Крім того клієнт може сам ставити собі питання, на які буде прагнути знайти відповіді самостійно або, у разі труднощів, за допомогою консультанта. Наприклад, на яких фактах стосовно постійного неуспіху грунтується моє доведення? Чи можливі інші пояснення цього неуспіху? Наскільки серйозна та чи інша втрата? Чи вона знижує потенціал чогось дійсно важливого в моєму житті? Чи існує небезпечність для мене в тому, якщо стороння людина погано думає про мене? Що я втрачу, коли спробую наполегливіше відстоювати свої права?
  • 9. Когнітивно-біхевіоральне консультування спрямоване на зміну широкого кола психічних явищ: деформованого мислення, стійкого негативного настрою, емоціогенних станів та неузгодженої поведінки клієнта. Для цього використовуються не лише стратегії когнітивного консультування (сократівський діалог, кероване дослідження, метод падаючої стріли, техніка активної уяви, рольові ігри, методи жорсткого, м'якого і об'єктивного заперечування ірраціональних ідей, домашні завдання і т.д.), але й техніки, запозичені з інших напрямків консультування (поведінкового, гештальт-терапії, НЛП та ін.). Вибір техніки зумовлюється специфікою особистісної проблеми чи кожного травмуючого випадку клієнта і тими завданнями, які ставить перед собою консультант.
  • 10. Короткостроковість когнітивно-біхевіорального консультування. Як показує практика, термін консультування для більшості клієнтів з психологічними проблемами становить від 4 до 14 консультацій.

Структура консультативної зустрічі. Процес консультування має бути зрозумілим для психолога і клієнта. Консультанту важливо чітко уявляти, як взаємодіяти з клієнтом, які прийоми і методи використовувати, які когнітивні зміни необхідно викликати, щоб результати цих змінювань в процесі консультування були ефективними. Клієнту необхідно розуміти, що потрібно чекати від консультування, на чому йому важливо зосередити свою увагу, які обов'язки виконувати разом з психологом, яких змін чекати найближчим часом і у віддаленому майбутньому. У зв'язку з цим кожна консультативна сесія психолога і клієнта має бути підпорядкована певним принципам і правилам. Нижче наведено узагальнений зміст основних положень і вимог, що структурують консультативні зустрічі психолога і клієнта.

Порядок денний. Наповнення змістом кожної консультації має бути включене до порядку денного – загального плану роботи з клієнтом – це теми запланованих для обговорення з клієнтом проблемних ситуацій, аналіз виконаних рекомендацій психолога і завдання для наступного домашнього завдання. Крім того до порядку денного включаються цілі, методи консультування, порядок їх проведення, а також актуальні проблеми, які узгоджуються з потребами клієнта, що, насамперед, може бути активоване такими питаннями: "Про що Ви хотіли б поговорити сьогодні?" або "Над чим нам з Вами варто попрацювати?". При цьому психологу необхідно звузити спектр проблем, що розглядаються, і виділити тільки ті, обговорення яких може суттєво змінити стан клієнта. В процесі консультативних взаємодій робляться проміжні і завершальні висновки, здійснюється зворотний зв'язок – з'ясовується думка клієнта про результати і труднощі поточної консультації. Порядок денний є важливим елементом продуктивної роботи психолога, оскільки його ігнорування веде до неефективного використання робочого часу.

Оцінка стану клієнта включає вивчення його скарг, настрою, поточних переживань, автоматичних думок, функціонально пов'язаних з його проміжними і глибинними переконаннями. Оцінка настрою грунтується на суб'єктивному звіті клієнта, а також аналізі показників деяких опитувальників (для цього використовуються шкали депресії, тривоги, безнадійності А.Бека). Результати шкал, опитувальників, тестів можуть дати інформацію про проблеми клієнта (порушення сну, сексуальні дисфункції, викривлення самооцінки), які з різних причин він не хоче розкривати.

Аналізуючи скарги клієнта, оцінюючи його психічний стан, консультант виділяє найбільш значущі моменти, які у подальшому необхідно внести до порядку денного, розпочати обговорення особистісних проблем і зробити їх цілями консультування. Таким чином, головним завданням кожної сесії є визначення моделі концептуапізації проблем клієнта і складання плану корекційних втручань.

Складання плану консультування. Психолог розробляє план консультування, грунтуючись на своєму баченні особистості клієнта, особливостей його когнітивної сфери, симптомів розладу. Після кожної зустрічі з клієнтом він коригує свій план залежно від того, що вдалося з'ясувати у клієнта, що досягнуто на попередній консультації, які результати було отримано під час виконання домашніх завдань. Таким чином, план консультування в міру необхідності може переглядатися і змінюватися. Аналізуючи конкретну проблему клієнта, психолог змінює план консультування згідно з його індивідуальними потребами. Все це дозволяє психологу структурувати кожну консультацію, у процесі якої підтримувати намічену стратегію взаємодій і контролювати її результати. При плануванні зустрічей консультанту важливо тримати у своїй свідомості ряд питань, за допомогою яких вдається уточнювати різні аспекти взаємодії з клієнтом.

  • – Що змінилося в стані клієнта порівняно з початковим етапом консультування?
  • – Яким чином спрямувати стратегічні лінії консультування, щоб врахувати індивідуальні особливості клієнта і динаміку змінювань його проблеми?
  • – У чому полягають труднощі концептуалізації проблеми клієнта?
  • – Якого поліпшення вже досягнуто? Що змінилося в настрої і поведінці клієнта?

Навчання когнітивної моделі. Одне з найважливіших завдань консультування – навчити клієнта когнітивної моделі для проведення самодослідження і залучення його до процесу консультативної взаємодії. Тому, вже на першій сесії, уточнюються його уявлення і знання про цей напрям психологічного консультування. У зв'язку з тим, що більшість людей мають про консультування дуже обмежені відомості, психолог, підкреслюючи важливість стилю мислення клієнта, розширює його уявлення про зв'язок розумової діяльності та емоційно-поведінкового реагування. Він пояснює, що більшість людей ці взаємозв'язки уявляють таким чином: А→С, де "А" – це активуючий стимул, як поштовх із зовнішнього середовища, що запускає процес реагування. "С" – наслідок "А", який виявляється у формі емоційних і поведінкових реакцій. Далі зображується нова схема: А→В→С, де "В" – уявлення, думки і переконання клієнта про проблемну ситуацію, інтерпретації і висновки, які він робить стосовно "А". Щоб показати, як думки клієнта породжують певні емоції і відчуття, психолог просить його описати ситуацію, що супроводжується сильною емоційною напругою. Спочатку клієнта просять зосередитися на пусковій ситуації і визначити А і С. Потім йому пропонується відновити уявлення і думки у теперешній момент (В), пригадати, що він переживав і як говорив, про що думав, з-за чого був засмучений. Таким чином, озвучування внутрішнього діалогу, фіксація уваги на тому, як переконання впливають на емоції і поведінку (із записами цього матеріалу на папері), дають можливість клієнту аналізувати і оцінювати точність взаємозв'язку В і С на власних прикладах. Надалі консультант у процесі навчання клієнта сприяє формуванню навичок виявлення і оцінювання власних автоматичних думок і негативних переконань, зміні їх структури у контексті конкретних життєвих ситуацій, активізації правил вирішення проблем. Супідрядно контролюється ступінь упевненості клієнта в нових переконаннях і формах поведінки.

Домашні завдання. Спростування ірраціональних переконань і заміна їх раціональними в кабінеті консультанта ще не гарантує того, що в реальному житті клієнт керуватиметься новими поглядами. У зв'язку з цим домашні завдання є важливим способом закріплення досягнутих особистісних змін, що допомагає клієнту в тому, щоб зміцнити раціональні переконання, сформовані на етапі навчання когнітивної моделі; виявити корисність раціональних переконань та звільнитися від ірраціональних переконань; сформувати адаптивну поведінку, що відповідає новим установкам.

В процесі виконання домашніх завдань клієнту пропонується методичні засоби і прийоми: спостереження за власними думками в реальній ситуації та аналізування їх письмової фіксації; прослуховування та інтерпретація аудіозаписів колишніх занять; виконання вправ з використанням уяви; проведення індивідуальних тренінгів до тих інструкцій, які надавав психолог; ведення щоденників, самостійне прочитання та відрефлексування спеціальної літератури. При використанні бібліотерапії застосовуються спеціально відібрані інформаційні матеріали, спрямовані на підйом настрою клієнта, відвернення його від неприємних емоціогенних думок, що загалом сприятиме вихованню сили волі, оптимізму, впевненості в собі.

Підбиття підсумків – резюмування значущого матеріалу, що прозвучав під час зустрічі з клієнтом на проміжних етапах і в кінці консультування. У завершальному підбитті підсумків

підкреслюється, що в процесі консультацій був визначений порядок денний, проведена оцінка стану клієнта, уточнені цілі психологічного консультування, визначаються досягнуті до теперішнього часу особистісні зміни клієнта, з'ясовується, що ще залишається і що заважає клієнту в досягненні позитивних результатів, дається оцінка виконаним домашнім завданням і т.д. Основні позитивні психологічні зрушення клієнта, досягнуті в процесі консультативної сесії, мають коментуватися психологом в оптимістичному тоні. Якщо підбиття підсумків на перших консультаціях проводиться тільки консультантом, то пізніше ініціатива в цьому питанні поступово віддається клієнту.

У процесі взаємодії консультанта з клієнтом можуть траплятися труднощі, що заважають структуризації консультацій, про які слід пам'ятати. Деякі клієнти повільно навчаються тому, що заплановано в ході консультування, не хочуть слідувати встановленим сесією правилам, що випливає з їх дисфункціональних переконань про себе, психолога і процес консультації. У деяких клієнтів трапляється зайва деталізація в описуванні й оцінці власних станів або подій тижня. У таких випадках консультант коректно і настійливо може переривати монолог клієнта і концентрувати його увагу на обговоренні актуальних проблем, пояснюючи, що він повинен вчитися подавати огляд подій і важливих, з його точки зору, фактів минулого тижня, виділяючи лише головне, точніше робити акцент тільки на суттєвих деталях.

Діагностика автоматичних думок, проміжних і глибинних переконань. Основним завданням діагностики у сфері консультування є визначення мішеней. Мішень у когнітивно- біхевіоральному консультуванні визначається в когнітивних і поведінкових термінах і містить виявлення непродуктивних автоматичних думок, переконань і поведінкових реакцій клієнта, які можуть бути модифіковані та змінені в процесі консультативних зустрічей.

Діагностика складається з аналізу скарг клієнта, які відображають або суть його психологічної проблеми, або свідчать про певні форми емоціогенних розладів. У зв'язку з цим діагностика повинна орієнтуватися на два основні аспекти оцінки і кваліфікації проблем клієнта – психологічний і психотерапевтичний.

Психологічні проблеми, з якими звертається клієнт, можуть бути різної складності, виявлятися в різних сферах життєдіяльності, мати різну для нього значущість, тому важливою метою для психолога є' визначення того, з чим конкретно треба працювати. Зрозуміло, що займатися всіма проблемами клієнта одночасно не можна і потрібно починати з вибору конкретної мішені. Для її визначення можна використовувати такі загальні принципи.

Складність проблеми. Необхідно враховувати ту шкоду, якої може завдати психологічна проблема в житті клієнта і наскільки обмеженими можуть бути його адаптивні можливості для її подолання чи нейтралізації.

Центральність проблеми – оцінка того, що вирішення найбільш значущої проблеми (емоційно-розбалансованого стану) може призвести до ослаблення інших актуальних для клієнта проблем.

Ефективність – оцінка консультативної резістентності проблеми. Не завжди базова проблема може бути вирішена відразу, її інертну структуру (наприклад, глибинні переконання) можна "розхитати", впливаючи на пластичніші та менш стійкі ланки когнітивної системи.

Комплекс (складні, центральні, менш актуальні і т.ін.) проблем має вирішуватися поетапно. На етапі вибору мішеней консультування потрібно побудувати "сходинки проблем", визначити способи їх розв'язання у графічній формі. На нижній сходинці розміщується проблема, обрана за вищезгаданими критеріями, потім друга, третя і т.д. Тимчасово поліпшивши емоційний стан клієнта і давши шанс повірити в можливість вирішення особистісних труднощів, можна перейти до етапів консультування і корекції його центральних проблем.

Принцип етапності в консультуванні дозволяє уникнути плутанини, оскільки одночасна робота з різними проблемами не дає позитивних результатів.

Діагностика та технологія нівелювання впливу автоматичних думок як "мішеней" консультування. Автоматичні думки – щоденна і часто спонтанно виникаюча продукція розумової діяльності людини, що містить комплекс різних довільних або неусвідомлюваних раціональних, що відповідають дійсності, та дисфункціональних помилкових ідей.

Дисфункціональні автоматичні думки є джерелом негативних емоцій і почуттів, парадоксальних вчинків і дій, пусковим чинником несподівано виникаючих сварок, що здаються не досить мотивованими проявами агресивності та ін. Які автоматичні думки мають бути в центрі уваги консультанта, щоб робота з ними була максимально ефективною, як їх оцінювати, як навчати клієнтів виявленню їх у себе – це, мабуть, найскладніші завдання початкового етапу когнітивно-біхевіорального консультування.

На перших консультаціях клієнту заздалегідь пояснюється природа автоматичних думок, підкреслюється, що виявлення помилок мислення, їх критична оцінка і своєчасна корекція дозволяють поліпшити його психічну адаптацію. Знайомлячи клієнта з відомостями, що стосуються походження, форм і змісту автоматичних думок, психолог пропонує обговорити питання взаємозв'язку між його думками і переживанням. Для цього психолог просить пригадати свіжу ситуацію, що недавно сталася, коли клієнт був засмучений і переживав такі емоції, як тривога, смуток, злість, і пригадати першу думку, яка при цьому виникла у свідомості. Клієнту пропонується оцінити, як усвідомлена автоматична думка відображає дійсність і як впливає на його настрій. Далі клієнт повинен зосередитися на своїх емоційних почуттях і визначити, як змінюватимуться настрій і емоційний стан, якщо змінити думку, що домінує в його свідомості. При цьому підкреслюється, що основна мета когнітивно- біхевіорального консультування – послідовне навчання клієнта раціональним прийомам розпізнавання автоматичних думок, що виникають при поганому настрої (крок 1), а надалі формування уміння оцінювати свої думки і змінювати їх, якщо вони були викривлені (крок 2).

Для закріплення навичок виявлення автоматичних думок психолог, як домашнє завдання, пропонує клієнту записувати свої помилкові ідеї, і робити це під час консультації, в проміжках між зустрічами, в ході аналізу проблемної ситуації або під час спонтанного настрою, що часто змінюється. Основне запитання, яке ставить консультант, орієнтуючись на невербальні сигнали клієнта, щоб виявити його автоматичні думки, таке: "Про що Ви думаєте (подумали)?". При цьому "Про що я тільки – но (тоді) подумав?" – основне питання клієнта до самого себе.

При виявленні й оцінюванні автоматичних думок клієнта психолог за допомогою уточнювальних і диференційованих питань може виділяти їх різні аспекти: значущість, форми реагування клієнта на власні думки, вивчення обставин, в яких вони найчастіше виникають.

Актуальність автоматичних думок для клієнта з'ясовується за допомогою таких питань:

  • – Наскільки Ви довіряєте цій думці (0 – 100%)?
  • – Які емоції виникають у Вас внаслідок цієї думки?
  • – Як інтенсивно Ви переживаєте ці емоції (0 – 100%)?

Якщо клієнт не зазнає сильних емоцій через автоматичну думку, то психолог, щоб визначити ступінь фіксованості на цій думці пропонує перейти до обговорення таких питань.

  • – Чи давно у Вас з'явилася ця ідея?
  • – Які емоції виникли у Вас після усвідомлення цієї думки?
  • – Що з Вами відбувається після того, як виникає ця думка?

Типовість автоматичної думки для клієнта перевіряється за допомогою таких питань, як:

  • – Чи часто Вас відвідують подібні думки?
  • – У яких випадках?
  • – Чи дуже такі роздуми Вас турбують?

Уточнюються обставини і деталі ситуацій, в яких у клієнта виникають автоматичні думки.

  • – Що сталося перед тим, як Ви так подумали?
  • – Які слова або дії (когось) викликали таку думку?
  • – Що Ви відповіли на його (її, їх) слова?

З'ясовуються способи реагування клієнта на автоматичні думки.

  • – Що ви можете зробити в цій ситуації?
  • – Що в цьому випадку Ви хотіли б зробити?
  • – Як Ви виходили з подібних становищ раніше?

Консультант робить спроби визначити переконання, що лежать в основі автоматичних думок. Він уточнює: "Якби ця думка відповідала дійсності, що це означало б для Вас?".

Після того як консультант визначить, що автоматична думка значуща і спричинює негативні переживання, клієнту пропонується теж її оцінити. Психолог має уточнити, чи існують

у клієнта докази, що підтримують цю ідею, а також докази, які суперечать їй. Прийом знаходження доказів допомагає клієнту подивитися на власну думку з різних боків, що викликатиме переживання сумніву в її істинності. Уточнюється, які наслідки несе автоматична думка і які наслідки можуть виникнути, якщо він змінить спосіб мислення.

Пізніше психолог оцінює, наскільки клієнт довіряє первинній автоматичній думці і які емоції у зв'язку з цим відчуває. Клієнту пропонується обговорити зміни в його емоційній і розумовій сферах, які сталися в процесі роботи над автоматичними думками. Підкреслюється, що уміння виявляти і оцінювати автоматичні думки – це навичка, для закріплення якої потрібні час і практика.

Далі психолог і клієнт спільно формулюють і потім записують на окремій картці відповіді на автоматичні думки у формі чітких позитивних тверджень. Ці позиції повинні містити раціональні твердження, що протистоять змісту автоматичної думки індивіда (техніка "пошук адаптивної відповіді").

Як ілюструючий приклад, можна навести проблему часто виникаючих конфліктів у сім'ї молодої жінки, з якою вона звернулася за допомогою до консультанта. У результаті сімейного виховання клієнтки за типом домінуючої гіперпротекції, постійного контролю з боку батьків, формування залежності та невротичного стилю поведінки, у неї досить швидко і легко, часто поза реальною конфліктною ситуацією, виникають бурхливі емоційні реакції. Цим емоційним станам передують думки, які вона інколи, як докір, висловлює вголос ("Скільки можна мене принижувати?!", "Ви забуваєте, скільки мені років!"), але частіше вона цього не говорить, а тому її поведінка здається неконструктивною.

У клієнтки відмічається низький поріг сприйняття сімейних ситуацій, що зовні здаються нейтральними, коли батьки намагаються давати поради, що і коли вона повинна купити собі та власній дитині, як одягатися, і, як їй здається, в жорсткій формі дорікають за те, що вона робить щось всупереч їх повчанням. Бурхливі сцени з докорами з обох боків, у свою чергу, підсилюють атмосферу взаємної ворожості в сім'ї.

Співвідношення автоматичних думок і адаптивної відповіді у клієнтки можна визначити таким чином. Автоматична думка:

"Батьки мене принижують!" Адаптивна відповідь: "Мене ніхто не принижує. Просто батьки досі бачать у мені дівчинку, якій потрібно підказувати, як жити. Цей батьківський стиль характерний для багатьох сімей, однак я не повинна бути такою непримиренною до їх спроб завжди залишатися батьками. Я не хочу, щоб подібні стосунки повторились у мене з моєю дитиною".

Цей досвід роботи з автоматичними думками може допомогти клієнту виконувати домашні завдання. Якщо клієнт зазнаватиме негативних емоцій, то аналогічно він може записувати свої автоматичні думки і сформулювати адаптивну форму відповіді, попрацювавши з нею, пізніше погоджувати її зміст з консультантом. Закріплення навички формування адаптивної відповіді на автоматичну дисфункціональну думку може стимулюватися питанням, яке консультант часто ставить клієнту: "Як Ви відповісте на цю думку?".

Коли клієнту важко об'єктивно оцінити свою автоматичну думку, потрібно допомогти від неї дистанціюватися. В цьому разі психолог пропонує вибрати клієнту кандидатуру уявного друга (або родича), придумати йому ім'я, уявити, що у друга виникли такі самі, як у нього, думки і постаратися дати йому раціональну пораду (техніка "допоможи другу").

Щоб допомогти людині виробити більш адаптивні погляди на світ, навчити її виявляти й оцінювати автоматичні дисфункціональні думки, психолог пропонує клієнту реєструвати свої викривлені думки і відповіді на них у спеціальному бланку РДД (робота з дисфункціональними думками). Бланк РДД має шість колонок, які вводяться в роботу в два етапи: на першому – здійснюється ознайомлення з першими чотирма колонками, на другому – з двома останніми. До початку роботи зі всіма колонками бланка клієнт на прикладах декількох ситуацій повинен самостійно заповнити перші чотири колонки. Перш ніж навчити клієнта заповнювати дві останні колонки, консультант повинен в усній формі оцінити як мінімум одну його автоматичну думку і переконатися, що стан клієнта поліпшився.

Запитання, які клієнт може ставити собі для формування адаптивної відповіді такі: 1. Які докази істинності автоматичної думки? Чи існують докази того, що ця думка помилкова? 2. Що найгірше може статися? Чи зможу я пережити це? Який найкращий результат? Який найреалістичніший варіант розвитку подій? 3. Які наслідки моєї переконаності в істинності цієї автоматичної думки? Що станеться, якщо я зміню своє мислення? 4. Що я зможу зробити? 5. Якби в подібній ситуації опинився (ім'я друга) і у нього були подібні думки, що я міг би сказати йому?

Психолог має попереджати клієнта, що засвоєння цього методичного засобу роботи вимагає певного тренування, а помилки, що допускаються при заповненні бланка, спочатку трапляються практично у всіх. Далі клієнта інструктують тому, як правильно заповнювати колонки бланка РДЦ (Таблиця 1).

Дата

Ситуація

Автоматичні думки

Емоції

Адаптивна

відповідь

Результати

  • 1. Яка подія або спогад спала Вам на думку?
  • 2. Чи були у Вас неприємні фізичні відчуття і якщо так, то які саме?
  • 1. Які думки або уявлення виникли у Вас?
  • 2. Наскільки Ви були переконані в їх істинності у той момент, коли вони виникали?
  • 1. Що Ви у той момент переживали (смуток, тривогу, злість, ін.)?
  • 2. Наскільки яскраво була виражена кожна з цих емоцій? Оцініть їх у континуумі 0-100%.
  • 1. Яке когнітивне викривлення Ви допустили?
  • 2. Використовуйте питання, наведені нижче, щоб сформулювати відповідь на автоматичні думки.
  • 3. Наскільки Ви переконані в кожній відповіді?
  • 1. Наскільки Ви переконані тепер в істинності кожної автоматичної думки?
  • 2. Які емоції Ви зараз випробовуєте? Оцініть їх у континуумі 0- 100%.
  • 3. Якими будуть Ваші подальші дії?

Таблиця 1 – Бланк для роботи з дисфункціональними автоматичними думками

У першій колонці зазначаються дата і час, коли виникла значуща ситуація. Можна вказати також день тижня. У другій колонці необхідно коротко описати ситуацію, яка викликала появу автоматичних думок і змінила настрій. Це може статися під час бесіди з кимось при безпосередньому спілкуванні по телефону або після того, як бесіда вже відбулася. У третій колонці, призначеній для запису автоматичних думок, клієнт повинен записати конкретні слова або образи, що спали на думку. Відповідаючи на друге запитання в цій колонці, слід оцінити впевненість клієнта в цій думці у відсотках.

У колонці, де клієнт повинен оцінити свої емоції, що виникли у відповідь на думку, він повинен визначити й оцінити інтенсивність їх переживань у відсотках. При цьому колонки можуть не завжди суворо заповнюватися зліва направо. Людина може спочатку відзначити неприємну емоцію, а потім автоматичну думку, якою вона була викликана.

Коли клієнт зуміє успішно заповнити перші чотири колонки бланка РДЦ безпосередньо на консультації, психолог може рекомендувати продовжити цю роботу в домашньому завданні, працюючи спочатку з однією автоматичною думкою щодня.

На наступних консультаціях перевіряється виконання домашніх завдань, детально уточнюються стани, пережиті й описані пацієнтом у бланку РДЦ, і залежно від якісних і кількісних характеристик проводиться корекція їх оцінки. Після набуття клієнтом вміння правильно оформляти цю частину бланка РДЦ, психолог переходить до навчання клієнта адекватно заповнювати дві колонки, що залишилися.

Спочатку консультант роботу з клієнтом проводить в усній формі. За допомогою запитань, розміщених нижче, клієнта просять сформулювати адаптивні відповіді та записати їх у п'ятій колонці бланка. Клієнт записує адаптивні відповіді та відзначає ступінь своєї віри в правдивість кожного твердження.

В останній, шостій за рахунком колонці, клієнт повинен порівняти свою віру в автоматичні думки з власними адаптивними відповідями і відзначити ті зміни (у %), які при цьому сталися (у переконаності їх істинності, емоційному супроводі, поведінкових тенденціях та ін.). Для подальшого тренування клієнту пропонується використовувати бланк РДЦ у роботі й з іншими автоматичними думками.

Одним з важливих завдань консультанта при систематичному виконанні цього виду роботи є зміцнення позитивної мотивації клієнта. Якщо останній правильно заповнював бланк, консультанту не потрібно підвищувати його мотивацію ще більше. Якщо бланк заповнювався неправильно, консультант повинен визначити, чому виникли труднощі, а надалі діяти відповідно до отриманих відомостей. Невдачі роботи з бланками РДЦ можуть бути викликані появою у клієнта великої кількості автоматичних думок, що утруднює можливість до своєчасної і короткої фіксації під час їх появи. У зв'язку з цим клієнтам рекомендується постійно носити бланк РДД з собою. Труднощі виявлення й оцінки автоматичних думок можуть бути спричинені також тим, що клієнту не вдається адаптивно реагувати на свої автоматичні думки; може здійснюватися клієнтом поверхнева оцінка автоматичних думок, що заважає формуванню адаптивної відповіді; автоматичні думки можуть бути одночасно глибинними переконаннями особистості, а, отже, й мало усвідомлюваними утвореннями.

Діагностика та технологія роботи з проміжними і глибинними переконананнями клієнта. Автоматичні думки – це похідні від масштабніших і системно організованих конструкцій, таких як переконання. Образно їх можна уявити таким чином: автоматичні думки є лише осколками "айсбергів", які періодично відколюються, обсипаються, але своє величезне тіло довгий час приховують під водою.

Переконання утворюють безліч шарів різних позицій особистості, які стосуються різних аспектів її життєдіяльності: визначають ставлення людини до власної персони і своїх можливостей, відображаються в оцінці власної ефективності, індивідуального стилю інтерпретації подій і фактів, лежать в основі уявлень про власне "Я", впливають на рівень самоповаги, актуалізують вибір способів дій для досягнення цілей, мотивують саморегуляцію поведінки. Одні з них розміщені поверхнево (проміжні переконання) і слабко особистістю усвідомлюються, інші – під ними (глибинні, практично неусвідомлювані думки, базові переконання) і можуть бути активовані у взаємодіях людини у формі перевернутої піраміди.

Для виявлення проміжних і глибинних переконань клієнта існує декілька способів і прийомів.

Переконання – автоматична думка. Це той випадок, коли автоматична думка є спонтанно виявленим проміжним або, навіть, глибинним переконанням. Клієнту пропонується відповісти, про що він думає, коли стикається з необхідністю вирішити складне завдання і це з якихось причин не вдається зробити. Відповідь, виражена у формі автоматичної думки, може містити одне з проміжних переконань клієнта, що несподівано "спливло на поверхню".

Техніка падаючої стріли – прийом, що дозволяє консультанту поступово і цілеспрямовано знімати когнітивні бар'єри клієнта, щоб підійти до його глибинних ідей. Спочатку психолог виявляє його типові автоматичні думки, потім просить клієнта зробити припущення, що вони означають для нього. Це допомагає виявити проміжні переконання. Далі психолог ставить серію запитань, поки не вдається виявити одне або декілька глибинних переконань людини.

"Якщо це правда (те, що клієнт не зміг справитися з важливим завданням або проблемою), то, що це означає (для клієнта)?". Відповіді, які прозвучать, можуть свідчити про глибинне переконання клієнта. Психолог продовжує повторювати запитання в близьких за змістом варіаціях.

"Що поганого в тому (що Вас засмутило більше за все), що (обставини не складаються так, як хотілося б)?" Відповіді на такі запитання можуть дати інформацію про переконання, що стосуються уявлень клієнта про ставлення тих, хто його оточує, або до самого себе.

"Що найгірше може статися, якщо (подія розвиватиметься за гіршим варіантом)? Що це засвідчує про Вас?".

Застосування техніки падаючої стріли потрібно закінчувати тоді, коли виявлене важливе (проміжне або глибинне) переконання. Критеріями виявлення названого переконання можуть бути такі ознаки, як різке погіршення настрою клієнта або відтворення свого переконання майже однаковими фразами, що звучали до цього. Виявляючи глибинні переконання, психолог оцінює, наскільки вони сильні для клієнта, чи піддаються змінам, яким чином впливають на його життя. Переконавшись, що клієнт здатний сприймати потрібну інформацію, консультант у порядку експерименту ознайомлює його з частиною своєї концептуалізацїї, роз'яснює природу глибинних переконань і той вплив, який чинять вони на клієнта.

Техніка виявлення пояснювального стилю клієнта. Пояснювальний стиль – індивідуальна система інтерпретацій подій і фактів, якими керується клієнт. Це відносно стійка системно організована когнітивна характеристика особистості, що залежить від співвідношення її раціональних та ірраціональних установок. Для виявлення особливостей пояснювального стилю клієнта можна застосовувати відомий у психоконсультуванні прийом.

По-перше, клієнту пропонують скласти список своїх центральних проблем (це можуть бути проблеми конфліктних взаємин, спілкування, труднощів подолання перешкод, негативного ставлення до себе тощо). По-друге, після цього психолог пропонує клієнту вирішити, скільки з уміщених до списку проблем найближчим часом не зможуть змінитися. По-третє, надалі клієнту необхідно визначити, які проблеми він відносить до базових, а які – до специфічних, менш значущих. По-четверте, нарешті за підтримки консультанта клієнт може визначити, чим викликані відібрані ним складні проблеми: їх створив сам клієнт або вони обумовлені зовнішніми обставинами. По-п'яте, психологу важливо допомогти клієнту знайти альтернативне пояснення. Якщо клієнт оцінює свою проблему як внутрішню і постійну, її слід перетворити на зовнішню і тимчасову. Якщо клієнт розглядає свою проблему як зовнішню і скороминущу, потрібно показати, що внутрішні умови (специфічні його якості погляди і позиції) визначають її стійкість. При використанні цього прийому слід звернути увагу клієнта на зміни у сфері емоцій і почуттів, які виникають під час трансформації його пояснювального стилю.

Техніка виявлення глибинних переконань. Спочатку клієнта просять глибоко розслабитися і зосередити увагу на своєму внутрішньому світі. Далі психолог пропонує у фокусі уваги уявити ситуацію (А), що хвилює його, і зосередитися на комплексі тих почуттів, які вона викликає.

Коли клієнт подасть сигнал, що це вдалося, фокус його уваги важливо змістити на емоції і почуття, пов'язані з ситуацією (С). Клієнта просять якомога глибше пережити цей емоційний стан. Після цього його просять зосередитися на своїх думках. Можна запитати клієнта: "Про що Ви зараз подумали, коли чітко уявили ситуацію і знову пережили свої емоції?". Крім того консультант просить клієнта записати свої думки і переконання, які виникли у цей момент.

У зв'язку з тим, що на цьому етапі клієнт продукує, як правило, поверхневі, проміжні переконання, консультант продовжує уточнювати: "І що з того, що?.." або "Чому це так важливо, щоб?..". Він ставить одне і те саме запитання, поки не виявить у клієнта його глибинне переконання або серію центральних ідей. Проте починати консультативну роботу з центральними переконаннями клієнта не

рекомендується, оскільки вони на початкових етапах ним не усвідомлюються.

Техніка визначення життєвих орієнтирів. У процесі соціалізації людина стикається з великою кількістю подій і фактів, які для неї мали і мають певне значення на сьогоднішній день. Усе залежить від того, які висновки вона зробила. Деякі з цих висновків стають життєвими орієнтирами – своєрідними маяками, що освітлюють життєвий шлях людини.

З'ясування викривлень клієнта у сфері когнітивної конструкції є дуже важливим завданням для психолога. Методика вивчення життєвих орієнтацій клієнта полягає в наступному: а) консультанту необхідно зібрати 3 списки критичних подій із життя клієнта: 10 – з дитинства, 10 – з підліткового віку, 10 – зі зрілого віку. Події, внесені клієнтом до списку, можуть мати негативне забарвлення (наприклад, смерть близької людини), бути позитивними, з погляду випадкового спостерігача звучати як нейтральні, хоча для клієнта – безумовно важливими; б) далі кожен випадок зі списку повинен розглядатися в термінах А і С, тобто з'ясовуватися, що сталося з клієнтом і які емоційні переживання при цьому в нього виникали. Так опрацьовуються всі ЗО подій; в) наступне завдання – знайти В для кожної із ситуацій. Клієнта просять пригадати, про що він думав, до яких висновків схилявся, коли переживав важливу для себе подію. Визначаючи В, консультанту варто звертати увагу на різні типи переконань клієнта, що стосуються його очікувань, самоінструктування, оцінки власної ефективності, пояснювального стилю тощо; г) потім необхідно повернутися на початок списку і пропрацювати його до кінця, звертаючи увагу на повторення загальних тем (зміст В). При цьому необхідно враховувати, що оцінки клієнтом ситуацій в процесі змінювань можуть виявлятися в різних вербальних формах, хоча зміст тверджень зберігається незалежно від віку; д) у висновку психолог має скласти основний список думок клієнта, що містять основні теми В. Кожну думку потрібно пронумерувати і записати окремо. З цим списком думок та переконань працює консультант.

Техніка визначення переконань Я-концепції. Я-концепція розглядається як одне з найважливіших джерел переконань, позицій, поглядів особистості стосовно різних сторін власної персони, навколишнього світу та інших людей. В основі становлення Я- концепції лежать різні механізми: рефлексія ("Я на власні очі", "Я порівняно з іншими людьми"), образа пам'яті ("Я у минулому"), антиципація ("Я в майбутньому"), емпатія ("Моє ціннісне ставлення до інших"). Уявлення про себе залежно від віку змінюються, але вже до зрілості набувають відносної сталості як стійкі утворення і стають потужними мотиваторами поведінки. Я-концепція клієнта базується на комплексі переконань його особистості стосовно різних елементів власної зовнішності, здібностей, можливостей, моральних та інших психологічних якостей. Проблеми у клієнта виникають тоді, коли в структурі його Я-концепції існують істотні або, навіть, психологічні викривлення і деформації (комплекси Я).

У когнітивно-біхевіоральному консультуванні для вивчення Я- концепції клієнта можна використовувати такий прийом: 1) консультант дає список провідних ідей, використовуючи матеріал життєвих орієнтацій клієнта; 2) обирає ті переконання (В), які прямо звернені до "Я" клієнта; 3) визначає позитивну або негативну значущість, кожного з його переконань.

Зробити останнє можна таким чином. Якщо, наприклад, у списку життєвих орієнтирів є переконання (В): "Коли мені доводилося отримувати погану оцінку в школі, незважаючи на спокійне ставлення до цього в нашій сім'ї, я довгий час відчувала себе винною перед батьками", то в рамках Я-концепції його слід віднести до негативних установок "Я" з домінуванням почуття провини.

Використання методів і технік в процесі когнітивно- біхевіорального консультування. Існує комплекс універсальних методів і технік, який дозволяє змінити ірраціональні проміжні і глибинні переконання клієнта: метод трьохступінчатої моделі зміни паттернів мислення, сократівський діалог, рольові ігри, релаксаційні техніки, техніка активації процесів уяви, домашні завдання. Розкриємо їх сутність.

Метод трьохступінчатої моделі зміни паттернів мислення. Неконструктивні переконання часто лежать в основі особистісних проблем, що призводять людей до дезадаптації. При цьому вони рідко усвідомлюють, що дезадаптована поведінка викликана їх власними неконструктивними переконаннями, тому не здатні самостійно їх змінити. У зв'язку з цим використовування методу зміни паттернів мислення дозволить "змусити" клієнта засумніватися в попередньому (обмеженому) переконанні. Алгоритм проведення методу зміни паттернів мислення наступний:

  • 1) консультант на основі вміння вислуховувати встановлює, що думає клієнт, виявляє у його висловлюваннях помилкові судження та ірраціональні переконання;
  • 2) консультант, використовуючи навички впливу, допомагає клієнту розпізнати помилкові патерни мислення і знайти нову точку зору;
  • 3) психолог, забезпечуючи зворотний зв'язок, переконується, що його докази прийняті клієнтом.

Як ілюстрацію можна навести випадок студентки, що звернулася на консультацію з комплексом проблем, в основі яких лежала жорстка, прищеплена їй матір'ю з дитинства, перфекціоністська установка. Переконання звучало так: "Я маю бути у всьому краща за всіх". Ця позиція породжувала у студентки труднощі спілкування в академічній групі, з молодими людьми, викладачами, сприяла переживанню почуття самотності, своєї відмінності від однолітків й інших людей. Враховуючи вище зазначене, консультант має викликати у клієнтки сумнів у помилкових ірраціональних переконаннях, а потім запропонувати методи консультування, які дозволять їх модифікувати. Діалог психолога і клієнтки може бути таким:

Консультант: "Ви вважаєте, що успіх людини залежить від того, що вона буде краща за всіх у багатьох сферах своєї діяльності. А якщо Ваші старання бути краще за всіх – не призведуть до успіху? Що тоді?"

Клієнтка: "Тоді я буду ще наполегливішою у своєму бажанні. Ви не уявляєте, скільки часу я витрачаю, щоб бути відмінницею".

Консультант: "Ви не вважаєте, що це екстремальне переконання. Щоб бути успішним, треба постійно собі й іншим доводити свою перевагу. Напевно, Ви вже зараз не можете похвалитися хорошим міцним сном, емоційною врівноваженістю, участю в простих радощах життя. Так це чи ні? Чи не завелика це ціна Вашої успішності?

Клієнтка: "Напевно, так".

Консультант: "А зараз уявіть, що станеться, якщо навіть за всіх старань Ви не виявитеся кращою?

Клієнтка: "Я буду погано себе почувати. У мене виникне почуття огиди до себе, відраза, пригніченість, може бути депресія".

Консультант: "Давайте підіб'ємо підсумки. Ви у своєму житті керуєтеся проблемним переконанням, яке ситуаційно надає Вам деякі переваги. Проте від нього необхідно відмовитися. Прагнення

бути кращою – це природна потреба кожної людини, але Ваше прагнення веде у безвихідь і, як Ви побачили в процесі нашої бесіди, також до формування внутрішнього конфлікту. Внутрішній конфлікт через деякий час призводить до стійкої хронічної емоційної напруги, сомато-вегетативних порушень і неминуче – до неврозу. Ви згодні, що це переконання необхідно змінити?

Клієнтка (подумавши): "Так".

Наступним завданням консультування є створення нових переконань. Для цього складається список проміжних і глибинних переконань, які заважають клієнтці адаптуватися до життя. Далі психолог разом з клієнткою формулюють адаптивні гнучкі ідеї, логічно пов'язані з її старими проблемними переконаннями. Відбір ідей здійснюється повільно, зважено. Впевненість у справедливості кожного переконання оцінюється клієнткою суб'єктивно (від 0 до 100%). Таким чином, до списку вносяться дві групи переконань: старі дисфункціональні та нові адаптивні з високим рівнем довіри до кожного з них, визначеним у відсотках (Див. таблицю 2).

Старе переконання

Нове адаптивне переконання

Я самотня і нікому не потрібна людина.

Самотність – це переживання дефіциту своєї значущості, тому людина повинна відновити пошук сенсу в стосунках з людьми. Всі ми комусь потрібні: батькам, дітям, друзям, прирученим тваринам.

Моє головне

правило:

все або нічого.

Крайність, максималізм, імпульсна упертість – ознака обмеженості. Не хочу, щоб мене вважали такою.

Багато хто бачить у мені глупу і слабку істоту.

Я достойна людина, у мене, як і у всіх, є свої сильні, позитивні та слабкі сторони. Просто мені потрібно частіше виявляти свої достоїнства.

Я не бачу сенсу в своєму житті.

Сенс може бути в оточенні себе красою, в самореалізації, в тому, що ти комусь потрібний, у любові. Кожного разу, коли ця думка зазвучить знову, потрібно тільки вирішити, на що я можу і хочу спертися.

Таблиця 2. Група старих і нових адаптивних переконань клієнтки

У вільний час клієнтка, як домашнє завдання, щодня має перечитувати обидва переконання, порівнювати та моделювати у своїй уяві доцільність їх використання у власній поведінці, відзначати ступінь власної довіри до кожного з них.

Сократівський діалог – один із методів когнітивного консультування, що дозволяє змінити переконання клієнта. Це своєрідна форма інтелектуальної дуелі, в ході якої коригуються непослідовні та ірраціональні думки клієнта. В процесі діалогу консультант крок за кроком, використовуючи логічну аргументацію, підводить клієнта до зміни системи його дисфункціональних переконань. Психолог ставить запитання так, щоб клієнт давав тільки позитивні відповіді, що підводить його до прийняття раціональної думки, яка на початку бесіди не приймалася і викликала опір.

Так, на консультацію звернулася дівчина з проблемою: "Мені соромно, що мої батьки не можуть купити мені дорогий одяг. Надійною сміються мої подруги". У ході бесіди виявилося, що дівчина з інтелігентної сім'ї, середнього достатку, з її висловлювань психолог виділив приховане неконструктивне переконання: "Бідним бути соромно". Готуючись до наступної зустрічі консультант, використовуючи метод "сократівського діалогу", може підготувати такі питання: 1) "Що саме ти розумієш під поняттям "бідність?" Хто для тебе є бідні люди? Чому ти вважаєш, що бідним бути соромно? Якщо твої подруги стали ігнорувати тебе за те, що в тебе небагато гарних речей, тоді хіба вони справжні друзі? У такому разі хіба вони щиро, доброзичливо ставляться до тебе? Якщо б так сталося, що тобі довелося відправитись у досить складну подорож, і з тобою поряд було б дві дівчини – одна чесна, порядна, на яку ти можеш покластися, а інша нещира, яка могла б тебе зрадити. Ти б думала про їх матеріальний стан? Як ти вважаєш, що ж тоді вплинуло б на твій вибір? Ти помічала, що є люди без матеріального достатку, але до них тягнуться і хочуть з ними дружити інші люди, причому різних соціальних статусів? Як ти вважаєш, чому до одних людей ставляться критично, підкреслюючи їх матеріальну неспроможність, а до інших (з таким же достатком) ці ж люди ставляться лояльно, взагалі не звертають уваги на їх матеріальне становище? Можливо, справа в тому, що ці матеріально "небагаті" люди багаті духовно, вони незалежні й не звертають уваги на снобів. Як ти вважаєш?" і т.д. Таким чином, діалог, побудований на засадах подібних питань, дав змогу психологу змінити неконструктивне переконання дівчини: "Бідним бути соромно" на конструктивне "Бідність не порок".

Рольова гра – універсальна техніка, заснована на можливості залучення клієнта в різні форми нормативної поведінки для вирішення різних консультативних завдань. Рольова гра дозволяє клієнту моделювати різні ситуації, близькі до тих, з якими йому доводиться стикатися в реальному житті. Таким чином, обігруються різні ситуації, будучи в різних "іпостасях", клієнт набуває і відточує уміння коригувати свої когнітивні й поведінкові установки і виражати їх у спілкуванні. Наприклад, консультант у роботі з дівчиною-підлітком, яка хоче припинити свої деструктивні стосунки з однолітками, відмічає, що вона часто пристосовує свою поведінку до поведінки інших, боїться приймати самостійні рішення. Психолог у такому разі пропонує програти ситуації, у яких дівчина відчувала напругу. Ситуація: дівчині дзвонять її друзі, пропонують зустрітися, вона ж повинна відмовитися від зустрічі. Консультант грає роль одного з друзів дівчини. Неодноразово програваючи цю ситуацію, дівчина поступово змінила свій стиль поведінки. Вона стала більш рішучою, краще усвідомлювала, що не може постійно йти на поступки своїм друзям.

Релаксація (від лат. relaxatio – розслаблення) – стан спокою, що характеризується зниженою психофізіологічною активністю, яка відчувається у всьому організмі, або в будь-якій його системі. Для досягнення релаксації існує безліч методів: метод аутогенного тренування, нервово-м'язова релаксація, медитація.

Техніки використання активної уяви – дозволяють особистості за допомогою уяви змінювати образ негативної ситуації, продумувати її раціональний шлях розвитку, досягати ефективнішого фіналу і тим самим купірувати супроводжувальні цю ситуацію психогенні переживання (техніки: "Завершення образу", "Стрибок у майбутнє", "Зміна образу", "Уявне вирішення проблеми", "Зупинка уявної картини", "Заміна образу"). Наведимо приклад однієї з них.

"Завершення образу" – техніка, під час якої консультант, стимулюючи уяву клієнта, спонукає його розвивати спонтанно виникаючий негативний образ до того часу, поки:

  • – клієнт у думках пройде кризисну точку, тобто ті труднощі, бар'єри, перешкоди, що виникають на шляху реалізації мети, і досягне раціонального вирішення критичної ситуації;
  • – клієнт дійде у своїй уяві до переживань катастрофічного розвитку подій.

У першому випадку консультант стимулює послідовність дій, що розгортаються в уяві, просить їх описувати, уточнює при цьому настрій. Нарешті, процес уявної реалізації мети зупиняється на образі найгіршого моменту. Консультант просить описати почуття, які при цьому виникають. Далі клієнт, на прохання психолога, якомога детальніше прагне описувати ті труднощі, які виникають у його реальному житті під час "проходження" цього критичного моменту. Уточнюється, що є перешкодою або полегшує цей процес. Наприкінці, працюючи з образами критичної ситуації, клієнту в уяві вдається закінчити важку справу (вирішити завдання, наблизитися до мети), підвести уявну ситуацію до розумного результату.

При опрацьовуванні катастрофічного сценарію (наприклад, теми смерті, фінансових втрат, розриву любовних, дружніх стосунків зі "значущим іншим") психолог м'яко, але наполегливо визначає його значущість для клієнта. Щоб зрозуміти значення втрати, консультант просить уявити, що станеться після катастрофи, що трапилася. Далі пропонується побачити раціональні моменти (оптимістичніші сцени), які можуть виникнути після катастрофи, що трапилася, у далекому майбутньому (наприклад, як змінюватимуться переживання дітей, що втратили матір). Інколи під час обговорення значення катастрофи розкривається нова, глибша проблема особистості та глибинне переконання, що лежить в її основі.

Отже, ефективність когнітивно-біхевіорального підходу обумовлена тим, що його методи впливають на різні складові самосвідомості людини (когнітивну, емоційно-ціннісну та поведінкову). При цьому вплив саме на глибинні особистісні структури людини в процесі консультування дає можливість створити їй новий конструктивний стиль життя.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >