Особистість консультанта в процесі професійної діяльності

Особистість консультанта та професійні вимоги до неї

Особистість консультанта виділяється майже в усіх теоретичних системах як найважливіший суб'єкт діяльності, що володіє засобами зцілення особистості у консультативному процесі, оскільки саме психолог-консультант має справу з найскладнішим об'єктом професійної взаємодії – людською психікою. Головний закон цієї взаємодії такий, як і в медицині: "Не нашкодь!". До міжнародних професійно-етичних стандартів особистості психолога-консультанта, з одного боку, належать такі якості, як: компетентність, відповідальність, конфіденційність, морально-позитивний ефект взаємодії, що в свою чергу, потребує від фахівця, який надає психологічну допомогу, окрім професійних знань і володіння методами та техніками консультування, стійкої системи переконань і світогляду. З іншого боку, якщо психолог-консультант не бачить сенсу в своїй роботі, в глибині душі зневажає клієнта, то його діяльність, навіть, якщо озброєна сучасними психотехніками, не принесе користі ні клієнту, ні самому консультантові.

Таким чином, для успішного професійного функціонування консультанту, окрім зазначених якостей, необхідно ще розв'язати свої світоглядні проблеми, з'ясувати для себе питання сенсу життя та місця в ньому своєї професійної діяльності. На підтвердження цьому положенню виступає відомий англійський психоаналітик М. Балінт, який стверджував, що психотерапія – це не теоретичне знання, а професійні навички особистості. Знаний представник гуманістичної психології К. Роджерс підкреслював, що теорія і методи консультанта менш важливі, аніж здійснення консультантом своєї ролі. Відомий психотерапевт А. Гобс і його послідовники встановили, що успішного консультанта відрізняють від невдахи риси особистості. Отже, по суті основна техніка психологічного консультування – це "Я-консультанта як інструмент", тобто основним засобом, що стимулює удосконалення особистості клієнта, є особистість консультанта.

Психолог-консультант – це та людина, що досить професійно, відповідально й на високому рівні займається психологічним консультуванням, а для цього необхідні спеціальна вища психологічна освіта та досвід практичної роботи в ролі консультанта. Це необхідно для того, щоб на високому науковому рівні займатися консультуванням та бути спроможним давати відповіді стосовно особливостей психіки сучасного клієнта; розуміти, що відбувається в теперішній момент часу з клієнтом, який звернувся за допомогою; чому цьому клієнту необхідні саме такі рекомендації; який вплив конкретні рекомендації матимуть на клієнта та бути спроможним на науковій основі пояснити клієнту значущість цих рекомендацій. Більше того, при здійсненні своєї професійної діяльності психолог-консультант має бути зрозумілим клієнту та переконливим для професіоналів-психологів.

Окрім знань і вмінь, консультант має володіти рядом спеціальних особистісних якостей. Приміром, він має володіти здатністю любити людей, бути здатним без слів розуміти та співчувати їх переживанням, бути добрим, терплячим, товариським і відповідальним, а також, на думку Р. Мея, психолог-консультант повинен уміти залучати до себе людей, почуватися вільно серед різних спільнот та бути здатним до дії. Головне ж надбання справжнього психолога-консультанта – це "доброзичливість і прагнення зрозуміти клієнта, допомогти йому побачити себе із кращого боку та усвідомити свою цінність як особистості". Також до якостей, які мають бути притаманні справжньому психологу- консультанту, належать: емпатійність, відкритість, здатність до співпереживання, співчуття, доброзичливість, безоцінне ставлення до клієнта, відмова від нав'язування клієнтові своїх рекомендацій, віра в здатність клієнта самостійно впоратися зі своєю проблемою, готовність і прагнення консультанта не стільки позбавити клієнта від власних переживань, скільки спрямувати його переживання в конструктивне русло, вміння тримати оптимальну психологічну дистанцію між собою й клієнтом та вміння вселяти в клієнта впевненість і рішучість у власних силах і можливостях вирішити власні проблеми.

Загалом, система загальних, професійних і морально-етичних вимог, що висуваються до психологічного консультування та до практичної роботи психолога-консультанта, краще усього відбита в існуючих кодексах професійної етики практичних психологів.

Багато положень цих кодексів безпосередньо стосуються роботи психолога-консультанта. Дотримання всіх цих правил та етичних норм є обов'язковим у практичній роботі психолога-консультанта.

Окрім того є ряд особливостей, які стосуються професійної підготовки психолога-консультанта. Ці особливості стосуються того, як консультант ставиться до клієнта в різних ситуаціях психологічного консультування та як він виходить зі скрутних ситуацій, які нерідко виникають у процесі його проведення. На думку Р.С. Нємова, консультант як професіонал має пропонувати клієнтові різні способи поведінки та, якщо це необхідно, вказувати конкретні дії, які йому варто виконати; він має бути здатним прийняти й визнати, як правильну, будь-яку точку зору на проблему; розуміти, приймати й працювати з позицій різних теорій; бачити і правильно оцінювати потенційну користь багатьох альтернативних психотерапевтичних підходів; усвідомлювати власну обмеженість, бути згодним працювати під контролем більш досвідченого психолога-консультанта, ділитися своїм досвідом з іншими консультантами й бути готовим скористатися досвідом їх роботи; усвідомлювати, як його власні дії впливають на клієнта, і, як дії клієнта, у свою чергу впливають на нього; поважати людську гідність.

Варто зазначити, що ніхто не народжується психотерапевтом або психологом-консультантом. Необхідні для цього особистісні якості не є вродженими, вони розвиваються впродовж всього життя, точніше, ефективність діяльності консультанта визначається властивостями його особистості, професійними знаннями та спеціальними навичками. Кожен з цих факторів забезпечує якісний консультативний контакт, що і є стрижнем психологічного консультування. Саме від якості консультативного контакту та особистості консультанта залежить остаточний ефект консультування – зміна особистості клієнта в процесі конструктивних впливів консультанта. Свого часу М. Балінт та Є. Балінт писали: "Знання можна отримати з книг чи лекцій, навички здобуваються в процесі роботи, але їх цінність обмежена без удосконалення особистості психотерапевта. Психотерапія стає ремеслом, вимощеним добрими намірами, якщо її не піднімають на професійний рівень відповідні якості особистості психотерапевта".