< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Модель ефективного консультанта

Досліджень у сфері розвитку якостей особистості консультанта досить багато, однак однозначної, виваженої моделі особистісних та професійних властивостей особистості фахівця зазначеного профілю, яка забезпечувала б ефективність роботи консультанта, на жаль, не існує. Дуже часто, описуючи успішного консультанта як професіонала, клієнти вживають побутові поняття: "відкритий", "теплий", "уважний", "щирий", "гнучкий", "терпимий". Яким же має бути сполучення властивостей особистості, що найбільшою мірою забезпечує успіх процесу консультування?

Питанню створення системного уявлення про особистість психолога-консультанта приділяється значна увага вітчизняними (О.Ф. Бондаренко, С.В. Васьківська, П.П. Горностай, В.Г. Панок, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва та ін.) та зарубіжними науковцями (Н. Анімов, Р. Кочюнас, М. Молоканов, К. Роджерс та ін.). Проте, як правило, у різних підходах або занадто деталізовано, несистемно описуються професійні вимоги і значущі особистісні якості психолога, або пропонуються моделі з урахуванням особливостей лише одного з існуючих терапевтичних напрямків. У зв'язку з цим існує необхідність створення моделі психолога-консультанта, в якій структуровано та при цьому без зайвої деталізації були б подані основні професійні й особистісні якості, що забезпечують результативність його професійної діяльності, й на яку можна було б спиратися у процесі підготовки майбутніх практичних психологів.

У зарубіжній та вітчизняній психології не існує єдиної системи вимог до особистості консультанта. Різні вчені пропонують свої моделі "ефективного", "кваліфікованого", "компетентного" психолога або психоконсультанта, спираючись, як правило, на наступне уявлення про сутність і генезу проблеми клієнта; умови консультативних стосунків; місце та роль психолога та самого клієнта у консультативному процесі; терапевтичні чинники, за рахунок яких відбувається "зцілення" клієнта тощо.

Так, Комітет з нагляду і підготовки консультантів США виокремив наступні шість якостей особистості цього фахівця, які, на його думку, необхідні такому спеціалісту: довіра до людей, повага цінностей іншої особистості, проникливість, відсутність упереджень, саморозуміння, усвідомлення професійного обов'язку.

Л. Уолберг виокремив такі якості особистості консультанта: чуйність, об'єктивність, гнучкість, емпатія і відсутність власних серйозних проблем. До особливо шкідливих для консультанта рис він відніс авторитарність, пасивність і залежність, замкненість, схильність використовувати клієнтів для задоволення своїх потреб, невміння бути терплячим до бажань клієнтів, наявність невротичної установки у ставленні до фінансово-матеріального забезпечення.

К. Шнайдер презентував три важливі постулати кваліфікованого консультанта та психотерапевта: особистісна зрілість, уміння успішно вирішувати власні життєві проблеми, відвертість, терпимість і щирість відносно себе; соціальна зрілість, спроможність надавати допомогу іншим людям, ефективно вирішувати їх проблеми, відвертість, терпимість і щирість у стосунках з клієнтами. Разом з цим, слід розуміти, що особистісна і соціальна зрілість консультанта – це процес, а не стан, оскільки не можна бути зрілим завжди і скрізь.

Р. Кочюнас запропонував власну модель ефективного консультанта. Серед факторів, які утворюють цю модель, вчений виділив такі: автентичність, відкритість власному досвіду, розвиток самопізнання, цінність особистості й ідентичність, толерантність до невизначеності, прийняття власної відповідальності, глибина взаємостосунків з іншими людьми, постановка реалістичних цілей.

Автентичність. Це поняття розуміється як здатність особистості консультанта проявляти справжні емоції та переживання. Автентичність певною мірою узагальнює деякі властивості його особистості. Насамперед, це щирість стосовно клієнта. Адже автентична людина жадає бути і є самою собою як у своїх безпосередніх реакціях, так і в цілісній поведінці. Вона дозволяє собі не знати всі відповіді на життєві питання, якщо їх дійсно не знає. Така людина не показує почуття любові, якщо в певний життєвий час відчуває вороже, неприязне ставлення. Проблеми більшості людей у тому й полягають, що вони багато енергії витрачають на програвання ролей, на створення зовнішнього образу, замість того, щоб використовувати її на вирішення реально існуючих проблем. Якщо консультант більшу частину часу буде ховатися за професійною роллю, клієнт теж "сховається" від нього. Якщо консультант виконує роль тільки технічного експерта, відмежовуючись від своїх особистих реакцій, цінностей, почуттів, консультування буде стерильним, а його ефективність – сумнівною.

Відкритість власному досвіду. Відкритість консультанта розуміється не в сенсі відвертості перед іншими людьми, а як щирість у сприйнятті власних почуттів. Соціальний досвід учите нас заперечувати, відкидати свої почуття, особливо негативні. Дитині говорять: "Замовчи, старші діти (або хлопчики) не плачуть!" Дорослим оточуючі говорять майже те ж саме: "Не плач!", або "Не нервуй!". Зовнішній тиск змушує витісняти сум, дратівливість, злість. Ефективний же консультант не повинен уникати почуттів, у тому числі й негативних. Тільки в такому разі можна успішно контролювати свою поведінку, оскільки витіснені почуття стають ірраціональними і є джерелом некерованої поведінки. Коли ж консультант усвідомлює свої емоційні реакції, то здатен самостійно вибирати той чи інший спосіб реагування в ситуації, та не дозволяє неусвідомленим почуттям порушувати регуляцію власної поведінки. До того ж консультант буде здатний сприяти виникненню позитивних змін у клієнта, оскільки сам у змозі проявляти терпимість до всього розмаїття чужих і власних емоційних реакцій.

Розвиток самопізнання. Обмежене самопізнання означає обмеження волі, а глибоке самопізнання збільшує можливість вибору в житті. Чим більше консультант знає про себе, тим краще зрозуміє своїх клієнтів, і навпаки – чим більше консультант пізнає своїх клієнтів, тим глибше розуміє себе. Виходить, невміння консультанта почути те, що відбувається всередині нього самого, збільшує можливість виникнення стресу й обмежує його ефективність, окрім того, зростає ймовірність стати жертвою задоволення своїх неусвідомлених потреб в процесі консультування. Тому дуже важливим фактором становлення успішного конЬультанта є рефлексивне ставлення до самого себе. Відповідь на питання, як можна допомогти іншій людині, криється в рівні розвитку самооцінки консультанта, в адекватності його ставлення до власних здібностей і взагалі до життя.

Цінність особистості й ідентичність. Успішний консультант має знати, що він являє собою, ким може стати, чого хоче від життя, що для нього важливо, а що – ні. Він звертається до життя із запитаннями, відповідає на запитання, які ставить йому життя, і постійно піддає аналізу власні цінності. Як у професійній роботі, так і в особистому житті консультантові не слід бути простим відбитком надій інших людей, він має діяти, керуючись власною внутрішньою позицією. Це дозволить йому бути сильним у міжособистісних стосунках.

Толерантність до невизначеності. Значна частина людей почуваються незатишно в ситуаціях, в яких бракує чіткості, ясності, визначеності, структури взагалі. Доведено що однією з передумов становлення особистості є відхід людини від звичного, відомого з власного досвіду й вступ на так звану "незнайому територію". Консультантові у такому разі конче необхідні впевненість у собі, у власних силах, толерантність. По суті, саме невизначені ситуації й утворюють "канву" консультативного процесу. Адже консультант ніколи не знає, з яким клієнтом і проблемою буде працювати, які рішення доведеться йому приймати. Тому впевненість у своїй інтуїції й адекватності почуттів, переконаність у правильності прийнятих рішень і здатність ризикувати – все це якості, які допомагають консультантові переносити напругу, що може створюватися невизначеністю при взаємодії його з клієнтами.

Прийняття особистої відповідальності. Оскільки деякі професійні ситуації, що виникають у процесі консультування, є результатом спеціальних, запланованих дій самого консультанта і протікають під його контролем, він має відповідати за свої дії в таких ситуаціях. Розуміння фахівцем своєї відповідальності дозволяє йому вільно й свідомо здійснювати вибір у будь-який момент консультування – погоджуватися з переконаннями клієнта або вступати в продуктивне протистояння. Особиста відповідальність консультанта допомагає йому більш конструктивно сприймати критику. У таких випадках критика не викликає у спеціаліста вияву механізмів психологічного захисту, а слугує корисним зворотним зв'язком, що поліпшує ефективність його професійної діяльності.

Глибина взаємостосунків з іншими людьми. Консультант зобов'язаний оцінювати людей – їх почуття, погляди, своєрідні риси особистості, але робити це без осуду й наклеювання ярликів. Такий характер стосунків із клієнтами надзвичайно важливий у консультативній взаємодії.

Також варто взяти до уваги страхи, які переживають більшість клієнтів, намагаючись зав'язати близькі, теплі взаємостосунки з іншими людьми. Деяким клієнтам може здаватися, що виявлення позитивних почуттів зобов'язує їх до чогось, обмежує волю та робить уразливими, інших страшить неприйняття партнером позитивних почуттів, відсторонення їх, тому більш безпечним для таких людей є відхід, уникнення глибоких міжособистісних взаємин. Ефективному ж консультантові такі страхи не притаманні, він здатен вільно виявляти свої почуття перед іншими людьми, у тому числі й перед клієнтами.

Постановка реалістичних цілей. Зазвичай, успіх спонукає людину ставити перед собою високі цілі, а невдача, навпаки – змушує опускати планку домагань якомога нижче. Іноді цей механізм самозахисту порушується і тоді занадто висока мета буде заздалегідь приречена на невдачу або прагнення до незначної мети не принесе ніякого задоволення. Звідси, ефективний консультант має рефлексувати обмеженість своїх можливостей. Насамперед, важливо не забувати, що будь-який консультант, незалежно від професійної підготовки, не всемогутній. У дійсності жоден консультант не здатен побудувати ідеальні взаємини з кожним конкретним клієнтом і допомогти всім клієнтам розв'язати їх проблеми. Ефективний консультант завжди здатен відмовитися від нереального прагнення стати досконалим. У процесі консультування він може виконувати свою роботу "добре", але не ідеально. Консультант, який не в змозі визнати обмеженість своїх можливостей, живе ілюзіями, що здатен повністю пізнати й зрозуміти іншу людину, постійно звинувачує себе за помилки замість того, щоб засвоїти корисні уроки, і, як результат, – його діяльність є неефективною. Якщо ж психолог допускає власну обмеженість, то уникає непотрібної напруги й почуття провини. Тоді стосунки з клієнтами стають більш глибокими й реалістичними. Адекватна оцінка консультантом власних можливостей дозволяє йому ставити перед собою досяжні цілі.

На основі теоретичного аналізу і систематизації робіт вітчизняних та зарубіжних авторів (М.В. Бадалова, І.В. Вачкова, Т. Вернаєвої, Ж.П. Вірної, Л.М. Карамушки, Р. Кочюнаса, С.Д. Максименка, М.В. Молоканова, Н.В. Чепелєвої та ін.) та результатів останніх наукових досліджень А. Журавель було виділено особистісні властивості психолога-консультанта, які відповідають вимогам ефективного консультанта, а саме: 1) креативність; 2) емпатія; 3) здатність до самоконтролю; 4) гнучкість поведінки; 5) терпимість; 6) високий рівень інтелекту; 7) високий рівень особистісної відповідальності; 8) уміння прогнозувати події, здатність до прогнозування; 9) комунікативні здібності (уміння встановлювати контакт, легкість у підтримці розмови); 10) прагнення до самопізнання та саморозвитку; 11) інтерес і повага до іншої людини; 12) стійкість до стресу; 13) віра в позитивні зміни, віра в здатність клієнта подолати життєві труднощі; 14) уміння слухати; 15) інтуїція; 16) рефлексія; 17) усвідомлення професійного обов'язку; 18) цілеспрямованість і наполегливість; 19) здатність до самостійного навчання; 20) автентичність (здатність виявляти справжні емоції та переживання); 21) привабливість / атракція; 22) психологічне мислення; 23) ораторські здібності; 24) почуття гумору; 25) сезитивність; 26) тактовність; 27) відкритість власному досвіду, щирість у сприйнятті власних почуттів; 28) вміння викликати довіру; 29) впевненість у собі; 30) діалогізм; 31) ерудованість; 32) конгруентність; 33) уміння стійко приймати невдачу, відчувати межі своїх обмежень; 34) уміння зберігати таємницю; 35) доброзичливість; 36) досконале знання невербальних засобів спілкування; 37) прогресивні уявлення про етичні цінності; 38) усвідомлення власних проблемних сфер, потреб, мотивів.

Також А. Журавель запропонувала власну чотирьохмодусну модель компетенцій психолога-консультанта системи освіти, на які орієнтується і в яких перебуває цей фахівець в процесі взаємодій з клієнтом. Значущість окремого модусу на тому чи іншому етапі консультування може збільшуватись або робота може відбуватись у кількох модусах одночасно. Модус "П" – психолог- консультант, його саморегуляція, рефлексія, внутрішній світ; модус "К" – клієнт, розуміння клієнта, змісту його проблеми; модус "В" – процес взаємодії між клієнтом та консультантом; модус "Н" – ноетичний – є фактично виміром, у якому перебувають усі інші модуси. Це вимір сенсів, які стосуються як самого консультанта, так і клієнта, його сенсів та тих обставин, що породжують іх дефіцит, "вакуум". Цей вимір також стосується і процесу консультування, питань як і навіщо проводиться цей процес.

Відповідно чотирьохмодусна модель компетенцій психолога- консультанта системи освіти містить наступні професійні компетенції: модус "Психолог" – здатність до самоконтролю і саморегуляції, прагнення до самопізнання та саморозвитку, терпимість до фрустрації та невизначеності, рефлексія, професійне мислення, уміння стійко приймати невдачу; модус "Клієнт" – інтерес і повага до іншої людини; модус "Взаємодія" – уміння встановлювати та підтримувати контакт, уміння вислуховувати, та висловлювати думку; "Ноетичний" модус – віра у здатність клієнта до позитивних змін і розвитку, альтруїстична спрямованість.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної психології питанню створення загальнопсихологічної структури особистості психолога значну увагу приділяють В.Г. Панок і Н.В. Чепелєва. У підгрунтя моделі особистості практикуючого психолога має бути покладено, на їхню думку, три вектори: вектор взаємодії суб'єкта з довкіллям, вектор структурної організації суб'єкта та вектор часу.

На думку І.М. Цимбалюка, ефективний консультант – це насамперед особистісно зріла, свідома, толерантна людина. Чим більш різноманітніший у консультанта стиль особистого й професійного життя, тим більш ефективною буде його діяльність. Іноді виявляти почуття й слухати сповідь клієнта, – це найкраще, однак небезпечно обмежуватися лише такою тактикою консультування. Інколи необхідно вступати з клієнтом у конфронтацію. Іноді варто інтерпретувати його поведінку і спонукати клієнта самому тлумачити зміст власної поведінки. Часом у консультуванні потрібна директивність і структурованість, а деколи можна дозволити собі захопитися бесідою без певної структури. У консультуванні, як і в житті, варто керуватися не формулами, а своєю інтуїцією й потребами ситуації.

Загалом система загальних, професійних і морально-етичних вимог, які ставляться до психологічного консультування й до практичної роботи консультанта, краще за все відображена в існуючих кодексах професійної етики практичних психологів. Багато положень цих кодексів безпосередньо стосуються роботи консультанта. Відповідно до цих положень можна висунути вимоги до особистості консультанта – це наявність у нього високих моральних якостей, гуманності, поваги гідності й недоторканості особистості клієнта, чесності і відкритість, компетентності.

Окрім того, вчені (А.Е. Айві, М.Б. Айві, Л. Саймек-Даунінг) виділяють ряд істотних відмінностей, які відрізняють професійного психолога-консультанта від професійно не підготовленого. Для кваліфікованого консультанта – це здатність запропонувати клієнту альтернативне сприйняття, а, в деяких випадках, підказати йому напрямок у досягненні цілей; здатність фахівця до різноманітного реагування на широкий спектр ситуацій і проблем; розуміння і використання у роботі багатьох концепцій; усвідомлення обмежень і спільна робота або співпраця під наглядом колег почасти теорії, концепцій, специфіки консультування; розуміння того, як емоційні реакції консультанта впливають на клієнта і навпаки; чесне спілкування на позиціях гідності; постійне вдосконалення свого професійного рівня, прагнення до опанування нових теорій, систематичний розвиток власної концепції психологічної допомоги; підхід до теорії, як до відображеної реальності, розуміння суб'єктивності своєї концепції. Водночас некваліфікованому консультанту притаманні протилежні психологічні властивості.

Особистісні властивості кваліфікованого консультанта також стосуються того, як він поводить себе з клієнтом у різноманітних ситуаціях психологічного консультування, як виходить із скрутних ситуацій, що часто виникають у процесі консультативних взаємодій тощо.

Професійна діяльність кваліфікованого консультанта пронизана його особливою відповідальністю перед клієнтом за ті рекомендації, які він пропонує. Етичні вимоги до особистості консультанта:

  • 1. Практична діяльність консультанта має спиратися на відповідні морально-етичні та юридичні основи.
  • 2. Діяльність психолога спрямована на досягнення винятково гуманних цілей, що припускають зняття яких би то не було обмежень на шляху інтелектуального й персонального (особистісного) розвитку клієнта.
  • 3. Свою роботу консультант будує на основі безумовної поваги гідності й недоторканості особистості клієнта. Він поважає основні людські права, презентовані загальною Декларацією прав людини.
  • 4. У роботі з клієнтами консультант керується принципами чесності й відкритості (щирості). Разом з тим він повинен бути обачним у порадах і рекомендаціях клієнтові.
  • 5. Консультант зобов'язаний доводити до відома колег, членів своїх професійних об'єднань про випадки порушення прав клієнтів, негуманне ставлення до них.
  • 6. Консультант має право надавати лише такі послуги клієнтам, для яких він має необхідну освіту, кваліфікацію, знання й уміння.
  • 7. У своїй роботі консультант може застосовувати тільки апробовані методики та техніки, що відповідають сучасним загальнонауковим стандартам.
  • 8. Обов'язковою складовою частиною діяльності консультанта є постійна підтримка на високому рівні своїх професійних знань і умінь.
  • 9. У випадку вимушеного застосування психологічних методик і рекомендацій, що не пройшли достатньої апробації або не повністю відповідають науковим вимогам, психолог повинен про це попереджати своїх клієнтів і бути досить обережним у своїх висновках.
  • 10. Консультант не має права розголошувати або передавати третім особам відомості про своїх клієнтів або результати консультування.
  • 11. Консультант зобов'язаний перешкоджати використанню методів психологічного консультування й психологічного впливу на людей некомпетентними, професійно не підготовленими особами, а також повідомляти про це тих, хто користується послугами таких "спеціалістів".
  • 12. Психолог-консультант не має права передавати некомпетентним особам методики психологічної роботи з клієнтами.
  • 13. Консультанту слід бути обачним, щоб не викликати необгрунтованих надій і очікувань з боку клієнта, не давати йому обіцянок, порад і рекомендацій, які неможна буде виконати.
  • 14. Консультант несе особисту відповідальність за збереження в таємниці інформації, що стосується клієнтів.

Дотримання всіх зазначених правил та етичних норм є обов'язковою складовою. професійної діяльності психолога- консультанта.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >