< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Помилки психолога в процесі консультативної взаємодії

Одна з перешкод у досягненні мети консультування – це, як не прикро, поступова професійна деформація самого фахівця. Вона виявляється у зникненні "внутрішнього відчуття" іншої людини, яка прийшла на прийом. Замість варіативності, гнучкості осмислення проблемної ситуації, психолог використовує штампи, які, можливо, спрацьовували раніше, але зараз є малоефективними. Зарадити цьому може постійне підвищення кваліфікації, спілкування з супервізором, участь у групових тренінгах задля зняття бар'єру спілкування такого типу.

Розглянемо "шаблони непрофесійності" психолога у консультативній роботі:

  • – рольова гра "А в мене це теж було", яка розгортається за сюжетом: клієнт після формулювання проблемної ситуації чує відповідь: "А в мене таке також було, я пережив і ви зможете". Наприклад, запит: "У мене проблеми спілкування з чоловіком (дружиною), дітьми, родичами, на роботі з колегами (керівником, підлеглими) тощо"; відповідь: "У вашому віці я сам таке пережив; поки діти не підросли, було складно; з такими працівниками (керівником, підлеглими) я колись працював, сам ледь витримав і нічого". Для психолога така позиція вигідна через те, що рекомендації з власного життєвого досвіду можна надавати у більшості ситуацій, не змушуючи себе глибоко розбиратися в сутності справи;
  • – рольова позиція "Час усе виліковує", при цьому матриця взаємодії між психологом і замовником (клієнтом) має границі від формулювання проблеми до останньої "психологічної" рекомендації на всі випадки життя – "Час все виліковує", або варіанти "Не сумуйте, все пройде", "Заспокойтеся, час швидко мине і ви забудете" і таке інше. Непрофесійність цього підходу, по- перше, в тому, що значна більшість людей і так знає, що час все виліковує, однак за якихось причин ці знання їм не допомагають. Отже фахівець тим і відрізняється, що впроваджує інші рекомендації, підбирає слова, відповідні до індивідуальності клієнта, його складної життєвої ситуації. По-друге, психолог працює в межах однієї або кількох методологій в психології, для опанування основ яких необхідно навчання у вищому навчальному закладі за фахом. Отже, лише науково обгрунтовані та апробовані практикою знання та професійно-особистісні якості консультанта мають бути його інструментом, однак ні як не позиція "час все виліковує" на всі випадки життя;
  • – рольова формула "Візьміть себе в руки", особливо при консультуванні особистостей із залежними формами поведінки, такими як тютюнопаління, ігрова, комп'ютерна аддикції. Позиція психолога грунтується на його глибоких переконаннях про неосяжні можливості організму, мозку, який "використовується лише на 10%", домінування вольових процесів та їх панівне значення у саморозвитку особистості. Тому, після запиту типу: "Що робити, коли я втратив самоконтроль?", "Як досягти успіху в навчанні, роботі, стосунках?" клієнт може почути: "Маєте взяти себе в руки" або "Будьте лідером; треба лише захотіти і всього можна досягти силою волі", "Відпочинок – це зміна діяльності". Така позиція є непрофесійною, оскільки клієнт сам нічого зробити не може, тому і звертається до фахівця, очікуючи на реальну допомогу. Психолог має усвідомлювати свою роль як спеціаліста у розв'язанні запитів клієнта, наголошуючи у бесіді "я вам допоможу" або "ми разом з вами розв'яжемо проблему".

До найбільш поширених практичних помилок психологів, які здійснюють консультування, доречно віднести такі:

– надмірна кількість запитань до клієнта (пацієнта), причому часто абсолютно беззмістовного характеру – це результат відсутності єдиної оптимальної методології роботи. Типовою на прийомі є ситуація, коли після кожної фрази, репліки замовника психолог включається питанням: "А чому ви так думаєте (поводитеся, реагуєте тощо)?", або "Що ви при цьому відчули?" Спілкування нагадує перевірку вчителем домашнього завдання учня на уроці, а така рольова ситуація дискомфортна для клієнта і часто для самого психолога. Відповіді на запитання "А чому...?" повинен зрозуміти сам консультант під час прийому клієнта. Якщо питання цього типу не припиняються, то у клієнта складається враження типу: психолог що називається "пливе (втопає) у запитаннях" і не розуміє, як вести бесіду, не може нічого конкретного порекомендувати.

Повторимося, що при правильному виборі консультантом конкретної методології такої помилки не існує, оскільки питання ставляться з конкретною метою, наприклад, з'ясувати психологічні травми у дитинстві, які впливають на сьогодення (методологія психоаналізу); поглиблення рефлексії та уявлень про світ (положення про динамічну рівновагу системи "образ світу – образ "Я"; зняття протиріч в узагальненнях (теорія когнітивного дисонансу);

  • – монолог самого психолога, в якому можна "потонути" клієнту- це відбувається, якщо психолог лідер як особистість, завдяки чому намагається інтелектуально домінувати в знаннях про життя, відносинах з людьми, вирішенні проблем. Консультація типу наставництва з дорослими людьми часто неефективна, оскільки агресивний монолог психолога породжує протидію клієнта – відторгнення інформації. Клієнт вдається до такого психологічного захисту – уважно слухає, мовчки чекає завершення тиради фахівця, прагне скорішого завершення консультації;
  • – проекція консультантом своїх психологічних травм (комплексів) на особистість клієнта – це частіше відбувається за умов, коли темою запиту стають сімейні конфліктні відносини. Фахівець несвідомо займає позицію своєї статі (чоловіка, дружини), що породжує явище трансферу (3. Фрейд), відповідно порушується принцип "безоцінкового ставлення до клієнта". Для максимального уникнення проекції психолог повинен сам консультуватися у супервізора, брати участь у тренінгах професійного зростання.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >