Особливості професійної діяльності консультанта- початківця

Широкий спектр підходів щодо професійного надання психологічної допомоги консультантом визначає можливість альтернативного вибору консультантом-початківцем саме того стилю психологічного консультування, який відповідає його особистісним характеристикам та професійним умінням і навичкам. Разом з цим консультанту-початківцю слід звертати увагу на поради стосовно консультативного процесу, які надаються досвідченими психологами, виходячи з їх наукових поглядів, теоретико – емпіричного та професійного досвіду. Такі поради і рекомендації, без сумніву, сприятимуть набуттю необхідного практичного досвіду з організації, структурування й проведення консультативного процесу, а також допоможуть уникнути більшості помилок, які виникають на початковому етапі професійної діяльності психолога-консультанта.

Відповідні поради й рекомендації можна згрупувати наступним чином:

1) загальні поради консультантові з підготовки, організації й проведення психологічного консультування, зокрема:
- – визначення цілей психологічного консультування;
- – розміщення клієнта в приміщенні психологічної консультації;
- – специфіка проведення психологічного консультування;
- – стимулювання активності клієнта під час бесіди з ним;
- – визначення ролі власних емоційних переживань клієнта у вирішенні його проблеми;
2) ознаки, за якими під час консультації можна скласти враження про психологічний стан та властивості особистості клієнта, у тому числі:
- – ознаки актуальних психологічних станів клієнта;
- – ознаки ставлення клієнта до того, що він відчуває або сам говорить, а також ознаки ставлення клієнта до психолога- консультанта;
- – ознаки, що свідчать про стійкі особистісні утворення клієнта.

До основних труднощів, з якими зіштовхуються консультанти- початківці, О.А. Бадхен відносить наступні:

1) визначення професійної та особистої позиції;
2) надмірне залучення консультанта в ситуацію клієнта;
3) неадекватність емоційних проявів клієнта, з точки зору консультанта, очікуваним моделям поведінки. Наприклад, у випадку пережитого клієнтом насилля, консультант очікує прояву сильних емоційних переживань, але може розгубитися при їх відсутності у клієнта.
4) розподіл відповідальності – для консультанта-початківця виявляється складним визначити межі відповідальності клієнта за вирішення проблеми та власні межі відповідальності як консультанта;
5) безпорадність, замішання, почуття провини консультанта;
6) встановлення почуття довіри між консультантом та клієнтом;
7) не усвідомлення меж відвертості, а саме, наскільки консультант може розкривати себе клієнту;
8) неможливість відключитися від проблемної ситуації клієнта відразу після закінчення сесії та, навіть, обговорення такої ситуації клієнта вдома;
9) хвилювання з приводу присутності на консультації третьої особи;
10) визначення місця консультанта між двома полюсами заглибленості в проблему клієнта й заглибленості у власні почуття;
11) стан консультанта після закінчення сесії – як правильно оцінити свою роботу, не впадати у відчай від невдачі або в ейфорію від успіху.

На перших етапах професійної діяльності консультанту– початківцю необхідно виробити власну позицію, на якій буде базуватися весь консультативний процес. У психологічній літературі таких позицій виділяють три:

1) консультант-порадник, який дає клієнтові інформацію чи прямі поради;
2) консультант-помічник – надає допомогу клієнтові у віднайденні правильного рішення, "інсайту", внутрішнього рішення, в актуалізації наявних внутрішніх особистісних резервів тощо.
3) консультант-експерт – пропонує клієнту можливі варіанти вирішення проблемної ситуації, обговорює й оцінює їх разом з клієнтом і допомагає вибрати найбільш адекватну пропозицію.

Складним на початковому етапі може видаватися визначення мети психологічного консультування. На це Р. Мей зауважував, що головним завданням психолога-консультанта є визначення власної значущості й унікальності ролі у суспільстві, а також чітке розуміння особливостей соціальної ролі клієнта та якість її виконання ним. Тому, що у переважної більшості людей, які звертаються за порадою до психолога, виникають проблеми через невміння віднайти своє місце у соціальній та професійній сферах життя, внаслідок чого вони починають вважати себе нікому непотрібними людьми. Таким клієнтам необхідна допомога у віднайденні сенсу життя, формуванні нової мети існування, що допоможе їм стати більш значущими, необхідними людям, а, отже, побачити нові перспективи свого життя.

Метою психологічного консультування не повинно ставати рятування клієнтів від зовнішніх і, особливо, внутрішніх конфліктів. Більш раціональним завданням психологічного консультування буде перетворення конфліктів клієнта в суперечності, які він сам зможе розв'язати, і за рахунок цього зможе зробити декілька кроків у особистісному зростанні, а також засвоїти навички самостійного аналізу й розв'язування подібних суперечностей у майбутньому.

До типових помилок консультанта-початківця відносять: а) втрата себе, своєї ідентичності у процесі взаємодії, повне "розчинення" у проблемі клієнта; б) контрперенос, тривога, проекція невідпрацьованих власних проблем; в) демонстративне ставлення, оцінка, постійне саморозкриття; г) прагнення до досконалості (перфекціонізм); д) розширення меж своєї компетентності ("всезнайка"), використання експериментальних технологій; е) захоплення невербальними техніками (мовчання, паузи) у консультативному процесі; є) нездатність встановити межі взаємодії з нав'язливими клієнтами; ж) очікування негайного результату, постановка нереалістичних цілей консультування; з) занижене почуття гумору; к) захоплення пошуком розвитку власних технологій при одночасному ігноруванні змістового навантаження та терапевтичного альянсу.

До зазначеного переліку помилок консультант-практик Г.О. Хомич також додала наступні: бажання психолога-початківця детально розписувати програму корекції напружених ситуацій чи особистісного зростання; брати повну відповідальність на себе за результата психологічної робота та приймати рішення щодо зміни ситуації; готовність до надання консультацій надто широкому спектру клієнтів тощо.

Безпосередньо під час ведення консультативної бесіди, на думку А.А. Деркача, у консультанта-початківця можуть виникати помилки наступного характеру: 1) відсутність необхідного настрою, що перешкоджає створенню сприятливого психологічного клімату для бесіди; 2) перехід до прийняття рішення з вирішення проблеми без достатнього вивчення її сутності й умов, у яких вона виникла; 3) чітке дотримання гіпотези, що виникла на початку зустрічі; 4) недослуховування думки клієнта; 5) створення перешкод для роз'яснення клієнтом власної точки зору; 6) постановка клієнту прямих запитань ("в лоб"), за відсутності мотивів бесіди.

Більш детально помилки психологів-початківців описала О.Р. Бондаренко. До них вчена віднесла:

1. Перебільшення турботи про клієнта. Консультант вважає клієнта хворим і безпорадним, недооцінюючи його особистісні ресурси. При цьому власній особистості консультант надає надзвичайної значущості-месії, ототожнюючи себе з порадником, рятувальником, поводирем. Він прагне реалізовувати себе в консультуванні, ігноруючи при цьому потреби і права клієнта.

Такі ситуації у консультативному процесі виникають у результаті професійної невизначеності психолога-початківця і його невміння відкрито сприймати будь-які форми переживань, установок, особливостей перцептивної сфери клієнта. Консультант має навчитися вибудовувати природний хід взаємин, не намагаючись при першій зустрічі чітко встановити "діагноз" клієнта.

2. Самоствердження психолога на консультації. У ситуації консультативної взаємодії психолог-початківець завжди відчуває спокусу особистісного самоствердження, адже, на його думку, "він знає виходи із усіх життєвих ситуацій", "проблеми клієнтів Надзвичайно прості", "з ним ніколи не трапиться подібних ситуацій" тощо. При цьому він відчуває себе успішним, мудрим, упевненим, готовим допомогти всім відразу. У взаємодії з клієнтами у такого психолога можуть несвідомо проявлятись поблажливість замість емпатії, жалість замість щирої підтримки, зарозумілість замість конгруентності та прийняття. Такі форми поведінки консультанта дуже тонко відчуваються клієнтом, породжуючи емоції приниження, сорому, нових страждань.

З метою уникнення такої ситуації, консультанту-початківцю необхідно відчувати себе не лише фахівцем, а людиною, якій також відомі страждання та навчитись проявляти щиру турботу і душевну теплоту в ставленні до клієнта.

3. Зайва природність або штучність у поведінці консультанта-початківця. При спробі психолога бути надзвичайно природним втрачається сам процес професійної психологічної роботи, який підміняється звичайною розмовою партнерів, у процесі якої клієнт розповідає свої проблеми, а консультант демонструє до них своє ставлення. У випадку штучності поведінки психолога консультативна взаємодія зводиться до використання психологічних технік, обміну інформацією, але дієвої консультативної взаємодії між ним і клієнтом не відбувається.

З метою уникнення вище зазначених випадків консультанту- початківцю необхідно визначитись із власною системою професійних цінностей, обрати психологічний напрямок консультативної діяльності, власну техніку, яка б відповідала особливостям емоційно-вольової сфери та властивостям темпераменту, що, у свою чергу, сприятиме виробленню власного стилю психологічної консультації та іміджу психолога в цілому.

4. Прагнення консультанта-початківця обов'язково дати корисну пораду. Починаючи розповідати власну проблемну ситуацію, клієнт реконструює і вибудовує її не тільки для психолога, але й для самого себе. У багатьох випадках, промовляючи складні моменти свого життя, він починає краще розуміти як самого себе, так і те, що з ним сталося. Розповідь про самого себе та пов'язані з ним процеси самоаналізу і саморозуміння вимагають від клієнта особливої "зосередженості та уваги до самого себе". Крім цього, успішність просування клієнта "на шляху до самого себе" потребує певного часу, що може реалізуватися під час декількох консультативних зустрічей. При цьому, варто пам'ятати, що психологічна консультація для клієнта це лише початок його "шляху до самого себе". Психолог на цьому шляху – тимчасовий помічник. Здійснювати рух клієнт має самостійно. Поспішаючи відразу дати пораду чи рекомендацію, психолог – початківець закриває перед клієнтом його внутрішній шлях. Разом з цим поради психолога можуть бути помилковими. Головну цінність у психологічному консультуванні має саме рух клієнта "по дорозі до самого себе". Вступаючи на свій шлях і здійснюючи свій рух, клієнт ніколи не помиляється, оскільки цей рух йде зсередини його душі, його життєвих устремлінь і лише він знає, що є для нього істинним, а що ні. Тому психологу-консультанту не варто поспішати давати поради клієнтові, натомість необхідно активізувати його рух по "шляху до самого себе".

Поради, як психологічна допомога можуть бути використані у тих випадках, коли: 1) клієнт знаходиться в кризовій, небезпечній для його життя ситуації і в теперішній момент не здатний приймати рішення; 2) якщо клієнт закритий для діалогу, а його дії завдають психологічних збитків його близьким; 3) якщо клієнт активний, діє і потребує лише кваліфікованої інформації на кшталт "як діяти".

5. Психологічна консультація як монолог консультанта. На початку професійної кар'єри психологу може видаватись, що чим більше інформації він розповість клієнту, тим швидше останній зрозуміє свою проблему. У такій ситуації консультант-початківець може розпочати цілу лекцію із загальними роздумами, повчаннями й перевантаженням теоретичною інформацією. Психологічна консультація може перетворитися на монолог консультанта і в тому випадку, якщо він відчуває внутрішній страх перед мовчанням клієнта. Але така поведінка психолога вважається непрофесійною і знижує загальний результат консультації. Оскільки в момент мовчазної паузи у клієнта відбувається важлива внутрішня робота. Він може сумувати, відчувати страждання і смуток, роздумувати або щось інтуїтивно відчувати, не знаходячи потрібних відповідей на свої запитання. Та у будь-якому випадку він отримує важливий внутрішній досвід. Як правило, якщо виникла пауза витримується психологом до потрібного моменту і достатня за часом, то вона переводить розмову на новий рівень, більш вищий у розумінні клієнтом власних проблем. Психологу слід пам'ятати, що, якщо в ході консультації виникла пауза, то необхідно прислухатись до власного інтуїтивного бачення і відчути, який емоційний заряд несе ця пауза для клієнта. У тому випадку, якщо мовчання клієнта має похмурий, важкий емоційний відтінок і викликане його скутістю і закритістю, слід за допомогою одного-двох запитань активізувати бесіду, але ні в якому разі не починати власний довгий монолог. Якщо ж у період мовчання клієнт переживає або розмірковує – не варто йому заважати. Бажано, щоб після паузи першим почав говорити клієнт. Це означатиме, що він відчув себе внутрішньо готовим до продовження бесіди.
6. Психолог оцінює клієнта. Інколи психологу-початківцю важко відкритись для свого клієнта. І ніби виправдовуючи свою поведінку, психолог-консультант вдається до оцінного ставлення. Оцінка виникає щоразу, коли психолог будує спілкування через призму своїх поглядів, відштовхуючись від власної системи цінностей, норм і установок. Як результат, клієнт не відчуває конгруентності у взаємодії з психологом і в нього виникає почуття недовіри до консультативного процесу в цілому. Тому, що будь-яка оцінка чи порівняння – це співвіднесення з нормативом, а, отже, вибудовування бар'єрів з позиції "краще-гірше", "прийнятно- неприйнятно" тощо. У цьому випадку "нормою" психолог підсвідомо вважає свою систему особистісних цінностей і моральні норми своєї поведінки. Але, з професійної точки зору, така ситуація є неприпустимою, оскільки для кожної особистості істинною є лише її система цінностей і психолог має безоцінно ставитись до кожної особистості, приймаючи її такою як вона є, визнаючи її незаперечну цінність.
7. Психолог переживає проблеми клієнта як свої власні. На початкових етапах, коли ще психолог недосконало володіє техніками особистісного захисту й відстороненого сприйняття проблеми клієнта, він може надзвичайно перейматися проблемою і не лише підтримувати клієнта на шляху до її вирішення, а й сам включатися в процес безпосереднього розв'язання тих чи інших складових проблеми. У таких випадках психологічні консультації перетворюються у дружні розмови, а самої консультативної взаємодії не відбувається. Приймаючи проблеми клієнта занадто близько до серця, психолог-початківець ризикує втратити внутрішню рівновагу і не здійснити повною мірою реальну психологічну допомогу клієнту. До того ж такі ситуації швидко призводять до професійного вигорання і психологу-консультанту доводиться робити перерви в практиці або й зовсім змінювати спеціальність.
8. Багатоденна консультація як помилка психолога. Маючи внутрішню невпевненість у своїй професійності, психолог- початківець може займати позицію пасивного слухача, що призводить до того, що консультація триває 3-5 годин, клієнт намагається виговоритися сповна, а на безпосередній аналіз проблеми не вистачає часу. В таких ситуаціях, на початкових етапах, психолог має чітко розмежувати час консультації у відповідності до етапів та структури консультативної взаємодії і слідкувати за дотриманням регламенту. Також психологу- консультанту не варто користуватись хибною думкою про те, що, чим більше зможе розповісти клієнт, тим швидше він самостійно, без втручання консультанта, отримає психологічне полегшення.
9. Психолог як об'єкт маніпулювання з боку клієнта. У деяких випадках клієнти намагаються використати психолога як своєрідного "життєвого суддю" чи авторитета, думка якого для пересічної людини може виступати як "нормативний закон поведінки" у боротьбі з ближнім. Для психолога-початківця така ситуація може здаватися поважною і авторитетною. Але це оманливе враження і абсолютно неприпустиме в психологічному консультуванні. Якщо психолог дозволяє використовувати себе як засіб, він втрачає свій професійний статус і перетворюється на звичайну, слабодуху людину. У випадку, якщо клієнт звертається до психолога з подібним запитом, необхідно відразу ж відмовитися від його виконання і докласти зусиль до того, щоб підвищити активність клієнта у вирішенні своїх проблем. Відповіді психолога можуть бути наступними: "Я не можу бути суддею між вами і вашими близькими. Ваші проблеми ви повинні навчитися вирішувати самостійно, а я в цьому вам допоможу", "Ми зараз разом обговоримо вашу проблему і ви самі зрозумієте, що вам потрібно робити" тощо.

Окрім загальних, які були вище описані, у психолога- початківця можуть виникати ще й ряд спеціальних труднощів та помилок, що стосуються проведення психологічного консультування в різних сферах життєдіяльності клієнтів: інтимно- особистісній, сімейній, професійній та діловій.

Варто зазначити, що перш ніж приступати до самостійної практики проведення психологічного консультування з проблем інтимно-особистісного характеру, психологу-консультанту самому бажано пройти консультацію з цього питання у більш досвідченого колеги. І якщо при цьому виявиться, що у самого консультанта є невирішені проблеми інтимно-особистісного характеру, то не варто приступати до психологічного консультування інших з цієї проблеми до тих пір, поки сам не позбудеться невирішених проблем.

У психолого-педагогічному консультуванні дуже важливо, щоб сам психолог-консультант мав педагогічну освіту і досить добре орієнтувався в теорії і практиці педагогіки. Необхідний також і власний досвід з навчання та виховання дітей, бажано, різного віку. На відміну від звичайного педагога, вченого- психолога або викладача, консультант-психолог не має права відкрито виявляти негативні реакції на поведінку клієнта і зовні демонструвати йому своє ставлення. Це особливо стосується підлітків та їхніх батьків, які можуть потребувати психологічної допомоги. Їх поведінка стосовно до психолога-консультанта далеко не завжди є педагогічно бездоганною і витриманою.

При консультуванні з психолого-педагогічних питань слід також мати на увазі, що повністю і сумлінно виконувати рекомендації психолога-консультанта не завжди будуть саме ті люди, кого вони стосуються і кому персонально насправді адресуються.

Беручись за психологічне консультування у різних сферах професійної діяльності, психологу необхідно спочатку ознайомитись зі специфікою сфери, з приводу якої він консультуватиме клієнта. Якщо у психолога-початківця немає власного життєвого досвіду участі у відповідних справах, то такий досвід необхідно придбати до того, як приступити до проведення психологічного консультування. Іноді цієї умови не вдається повністю дотриматися, оскільки одній людині практично неможливо бути добре обізнаним в усіх можливих професіях і справах, у зв'язку з якими можуть клієнти потребувати психологічної допомоги. У такому випадку для того, щоб не виявляти необізнаність у відповідній справі, консультанту варто спочатку докладно розпитати клієнта про те, чим він професійно займається, дізнатись про характер його роботи та про ті проблеми, які в ній виникають. Робити це треба не соромлячись і відкрито, з самого початку консультації чесно зізнавшись клієнтові в тому, що в його професії психолог-консультант розбирається недостатньо добре, а тому і не в змозі відразу дати максимально ефективні корисні рекомендації.

З огляду на вище зазначене і спираючись на позиції Н.В. Самоукіної, психологу-початківцю можна запропонувати деякі поради:

1) психолог-консультант має аналізувати не лише характер відповідей клієнтів, але й характер своїх запитань;
2) необхідно намагатися завжди бачити процес консультативної взаємодії дещо ніби з боку, для належної оцінки того, що відбувається з клієнтом та з вами, як психологом;
3) свої почуття беззахисності, невпевненості у своїй професійності, почуття невизначеності в консультативному процесі необхідно компенсувати виключно спираючись на професійні знання;
4) у консультативній взаємодії варто прагнути до досконалості, але й не забувайте про обмеження у своїй професійній діяльності, які визначаються непорушністю особистісної цінності клієнта;
5) будьте уважні, сумлінні й добропорядні у ставленні до клієнтів і цінуйте себе як професіонала;
6) не сподівайтесь на швидкі результати і не давайте поспішних порад;
7) не давайте порад у ситуаціях, які не турбують клієнта;
8) у ході психологічної консультації не вдавайтесь до моралізаторства та повчань.

Звичайно, позиції самого консультанта можуть змінюватися, як у ході консультативної діяльності, так і в роботі з різними клієнтами чи, власне, в межах однієї консультації, якщо це необхідно для розв'язання проблем клієнта. Та слід пам'ятати, що у психологічному консультуванні не може існувати шаблонів чи стандартних способів вирішення ситуації, оскільки кожна людина індивідуальна і тотожних ситуацій та їх вирішень, як і відбитків пальців, не існує.