< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Нетестова діагностика в консультуванні

Процес психологічної допомоги починається із зустрічі, під час якої відбувається перший етап психодіагностики – нетестова, а саме візуальна психодіагностика. Зустріч – взагалі одне із ціннісних понять у сучасній гуманістичній та консультативній допомозі. У тривалих та детальних дослідженнях початкових моментів контакту визначено, що вирішальним для початкового орієнтування в особистості клієнта є процес формування у консультанта власного первинного ставлення до клієнта – це перші 4-7 хвилин контакту. Саме перші хвилини найважчі для партнерів. Вчені (С. В. Васьківська, Л. М. Крижановська та ін.) вказують, що за цей час найчастіше виробляються неусвідомлювані, але стратегічно важливі рішення, які стосуються прийняття партнера, вироблення загальної оцінки його особистості та прогнозування можливих стосунків. Перші хвилини зустрічі надзвичайно важливі, оскільки актуалізується вільний, поза установкою, простір для формування першого враження про клієнта і оцінки його особистісного потенціалу. Із-за обмежень у часі – перший контакт є важливим засобом у консультуванні.

Більшість психологів (С. В. Васьківська, Р. Кочюнас та ін.), які досліджують процеси консультування, вважають, що взаємодія буде успішною, якщо стосунки склалися, тобто зникає напруження першого знайомства, виникає довіра, і вже через кілька хвилин вимальовуються спільні орієнтири, налагоджуються "містки" порозуміння. Якщо ж перші миті зустрічі наповнені страхами, тривожним очікуванням, ніяковінням та недоречностями (хтось когось не розуміє, не чує, перебиває тощо), то результативність консультації буде невисокою.

У прожитті консультантом першої зустрічі з клієнтом немає жодної деталі, яка не мала б значення для успішності першого контакту: від виразу обличчя, погляду, інтонації та відстані до клієнта (оптимальна – 1,5 м) до введення в семантику консультативної та психотерапевтичної роботи. Звичайно, що вся наступна психологічна робота не може визначатися першою зустріччю, і отримання психологічної допомоги як перенавчання, просвіти або психотерапії проходить кілька етапів, але в консультативній роботі, в окремих випадках допомога може обмежитися єдиною бесідою. Ось чому початковому контактові надається таке велике значення.

Отже, під час першої зустрічі відбувається процес візуальної психодіагностики. Завдання візуальної психодіагностики полягає у вивченні зовнішніх характеристик поведінки і вигляду клієнта (таких як стать, вік, особливості конституції, міміки, жестів тощо) з метою проникнення у його внутрішній психологічний світ та оптимізації використання можливостей і індивідуальних особливостей кожної людини (Г. Щокін).

На що, насамперед, варто психологу-консультанту звернути увагу у ході зустрічі з клієнтом? Очевидно, це три основних ознаки її зовнішнього вигляду – стать, вік і тип статури. Потім у поле зору потрапляють уже більш дрібні деталі – конфігурація голови, постава, хода, жести, форма рук, пальців тощо. Таким чином, схема сприйняття консультантом клієнта грунтується на принципі пізнання від загального до конкретного, від цілого до його складових.

Розпізнавати індивідуально-психологічні особливості особистості можна за мімікою – виразними рухами м'язів обличчя; за пантомімікою – виразними рухами тіла; за фізіологічними реакціями, що супроводжують емоції, – судинними, дихальними, секреторними; за особливостями будови тіла, рисами обличчя, кистями рук, пальців та іншими природно-біологічними ознаками.

Отже, візуальна психодіагностика надає можливість консультанту вивчити всю зовнішність клієнта, тобто обличчя, фігуру, положення і форму рук, рухи, розміщення очей, колір обличчя, міміку та пантоміміку.

До основних методів нетестової діагностики відносять (Г. Щокін): біографічний і психографічний методи, фізіогномічний і графологічний аналізи, психогеометричні й кольорові тести, морфологічний і хірологічний аналізи, "тілесні" та інші візуальні проби. Зокрема, біографічні методи – способи дослідження, діагностики, корекції і проектування життєвого шляху особистості. Використання біографічних методів передбачає отримання інформації, джерелами якої є автобіографічні методики (опитувальники, інтерв'ю, тести, автобіографії), свідчення очевидців (опитування близьких людей, згадування колег), вивчення продуктів діяльності (контент-аналіз щоденників, листів тощо).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >